справа № 2а-2176/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        18 квітня  2011 року                                                                                              м. Запоріжжя  

        Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Федченко І.М., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та стягнення щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни»,   

в с т а н о в и в :

      Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», мотивуючи  свої вимоги тим, що відповідно до законодавства він має статус дитини війни   і право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Ст.6 цього Закону  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Всупереч вказаній статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», загальний розмір не виплаченої йому,  як дитині  війни 30 % надбавки до пенсії починаючи з 09.07.2007 року по  теперішній час.

       Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати вказаної допомоги протиправними, просить суд визнати неправомірною відмову управління  Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м.Запоріжжя  у здійсненні перерахунку і виплати  надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку, починаючи з 09.07.2007 року по теперішній час. Зобов»язати управління Пенсійного  фонду України в Жовтневому  районі м. Запоріжжя нарахувати та виплатити у повному обсязі, як дитині  війни, недоплачену щомісячну державну соціальну  допомогу.

       Ухвалою суду від 31.03.2011 року позовну заяву в період з 09.07.2007 року по 22.09.2010 року залишено без розгляду,  з 23.09.2010 р. відкрито скорочене провадження по справі.

      Відповідно до ст.183-2 ч.4 КАС України суддя розглядає справу в порядку  скороченого  провадження одноособово,  без  проведення  судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

      Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що позов за період з 23.09.2010р. підлягає задоволенню з наступних підстав .

     Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію за віком.  

     На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.   

       Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.   

       Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

       Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.  Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.   

       Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Судом встановлено, що відповідач у цій справі продовжує до теперішнього часу виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі меншому ніж це визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та наполягає на правомірності своїх дій з підстав недофінансування вказаних виплат з державного бюджету і на прийняття урядом відповідних постанов, згідно яких і виплачується позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни».

На час розгляду справи позивач не позбавлений статуту «дитина війни», тобто не змінилися обставини з урахуванням яких позивачу призначене, нараховується та виплачується підвищення до пенсії, а на законодавчому рівні не вносилося змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру підвищення до пенсії.

Отже, наведене свідчить, що на спірні у цій справі правовідносини, не розповсюджується правило, за яким судова постанова не може стосуватися дій, які ще не розпочалися, оскільки існують усі юридичні умови для їх вчинення відповідачем.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, не має підстав для визначення кінцевої дати виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки  відповідач у цій справі, як суб’єкт владних повноважень, зобов’язаний діяти на підставі закону і при внесенні на законодавчому рівні змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»або при зміні обставин, що зумовили виплату вказаного підвищення позивачу, має право та зобов’язаний перерахувати розмір підвищення до пенсії, і зобов’язання його судом до вчинення таких дій є зайвим.

При цьому, суд бере до уваги, що у період 2010 року та 2011 року, визначений ст.. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмір підвищення до пенсії дітей війни не змінювався, отже, нарахування та виплата позивачу щомісячного підвищення до пенсії, повинно було здійснюватися відповідачем згідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленого законом на час виплати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову, уразі стягнення всієї суми боргу про присудження платежів, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Відповідно до п.1 п. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншої стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

           Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»відповідно до   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке було здійснено частково, в розмірі, що обчислюється з урахуванням фактично виплачених сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 159-163, 186, 254,256 КАС України, суд,    п о с т а н о в и в  :

       Адміністративний  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та стягнення щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни»- задовольнити.

        Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України  в Жовтневому  районі м. Запоріжжя щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» ОСОБА_1.

      Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Запоріжжя здійснити нарахування та виплату» ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 23.09.2010 року та в подальшому в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці , яка була виплачена у цей період. 

        Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

        Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя:                                                                                                                                           І.М. Федченко

.