Справа № 2-404/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

           25 березня  2011  року                                                        м.Добропілля

                Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

                головуючого  судді                                                        Діденко С.О.

                секретаря                                                                         Сухіна О.Ю.

                 представника відповідача                                             Білецька Н.О.

                представник співвідповідача                                         Балабко Т.В.                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

          30 грудня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом  до Державного підприємства «Добопіллявугілля»   про відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві ОСОБА_3  в обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що з 6 грудня 2000  року по теперішній час знаходиться в трудових відносинах з підприємством, яке в теперішній час реорганізоване в ДП «Добропіллявугілля», працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. 16 травня 2006 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав важу травму –перелом відростку шийного відділу хребта. Згідно довідки МСЕК від 05.09.2006 року мені вперше встановлено 60% втрати працездатності. Згідно довідки МСЕК від 08.09.2009 року йому  встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60% та визнано інвалідом третьої  групи з переоглядом через 2 роки. Після встановлення втрати працездатності з усіма необхідними документами звернувся до Відділення виконавчої Дирекції ФССНВ і ПЗ у м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної йому травмою. На підставі наданих ним у ФССНВ і ПЗ документів йому були призначені страхові виплати, передбачені законодавством, а саме одноразова допомога і щомісячні виплати. Але, крім матеріальної шкоди, вважає також, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 50 000,00 гривен. Вказану моральну шкоду повинно відшкодувати підприємство, з яким знаходиться в трудових відносинах. Шкоду його здоров'ю спричинено з вини ДП «Добропіллявугілля», а саме низьким рівнем охорони праці на підприємстві, невиконанням службових обов'язків відповідальних працівників підприємства щодо нагляду за охороною праці. Ця обставина підтверджується складанням актів за формою Н-1, з яких вбачається виробничий характер травм. Крім того, причиною травми є небезпечні умови праці, оскільки його травмовано зірвавшимся з забою куском породи. Внаслідок травм на виробництві йому  були заподіяні, насамперед , фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок каліцтва втратив 60% професійної працездатності та став інвалідом . З моменту отримання травми цілком порушена нормальна життєдіяльність -  багаторазово лікувався амбулаторно та стаціонарно. В зв'язку з трудовим каліцтвом переніс і в теперішній час відчуває сильний фізичний біль та тривалі фізичні страждання, почуття страху, розгубленості та безпорадності. В зв'язку з вищезазначеною  травмою змінився звичайний образ життя - змушений був   тривалий час   знаходитися в лікувальних закладах з причини обстеження та лікування наслідків травми. При знаходженні в лікувальному закладі позбавляється домашнього затишку та звичайної обстановки. З причини необхідності в постійному спокою, неможливості тривало ходити змушений обмежити себе в спілкуванні з близькими, друзями та знайомими, в зв'язку з тим, що турбують болі. За наслідками каліцтва  було переведено на іншу роботу. Стан здоров'я ніколи не відновиться до стану, який мав до отримання каліцтва.  При визначенні суми позову  також виходив з того, що має серйозні порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовленим наслідками травм, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду для вирішення трудового спору складає 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. До теперішнього часу йому підприємство ДП «Добропіллявугілля»не відмовляло в виплаті моральної шкоди,   усну відмову одержав лише в грудні 2010 року. Крім того,  постійно проходив курси лікування наслідків травми.

Просив суд ухвалити рішення яким поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права, пропущений  з поважних причин та стягнути з ДП «Добропіллявугілля»на його користь моральну шкоду у сумі 50 000,00 гривень.

Представник відповідача за дорученням юрисконсульт ДП «Добропіллявугілля»Білецька Н.О. в судовому засіданні позов не визнала та просила, відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з безпідставністю заявлених вимог, вважає, що належним відповідачем по справі є Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Добропілля.

Представник співвідповідача –Відділення виконавчої дирекції фонду в м. Добропілля Донецької  області Фонду соціального страхування   від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України, Балабко Т.В., яка діє за дорученням, суду пояснила, що належним відповідачем є ДП «Добропіллявугілля», тому питання про відшкодування моральної шкоди необхідно вирішувати з огляду на це підприємство. Суму моральної шкоди та питання про поновлення строків звернення вирішити на розсуд суду.  

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .

          Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

          Розв'язуючи питання про обґрунтованість вимог позивача, суд виходить із вимог ст.237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналогічна   правова   позиція  також  зазначена   в   Рішенні  Конституційного     Суду України № 20-рп2008 від 08 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку   або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

          Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В ст.13 вказаного Закону зазначено, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів , а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі  охорони праці.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній  чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Щодо відшкодування моральної шкоди з відповідача, суд виходить з того, що згідно діючого законодавства особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, при вивченні матеріалів справи встановлено, що позивач з 6 грудня 2000 року по теперішній час знаходиться в трудових відносинах з підприємством, яке в теперішній час реорганізоване в ДП «Добропіллявугілля», працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. 16 травня 2006 року  під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав важку травму –перелом відростку шийного хребта.   Згідно довідки МСЕК від 06.09.2006 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60% та визнано інвалідом третьої  групи з переоглядом. Згідно довідки МСЕК від 08.09.2009 року йому встановлено 60% втрати працездатності та визнано інвалідом третьої групи з переоглядом через 2 роки. Шкоду його здоров'ю спричинено з вини ДП «Добропіллявугілля», а саме низьким рівнем охорони праці на підприємстві, невиконанням службових обов'язків відповідальних працівників підприємства щодо нагляду за охороною праці. Ця обставина підтверджується складанням актів за формою Н-1, з яких вбачається виробничий характер травм. Внаслідок травми на виробництві були заподіяні, насамперед , фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок каліцтва втратив 60% професійної працездатності та став інвалідом . З моменту отримання травми цілком порушена нормальна життєдіяльність -  багаторазово лікувався амбулаторно та стаціонарно. В зв'язку з трудовим каліцтвом переніс і в теперішній час відчуває сильний фізичний біль та тривалі фізичні страждання, почуття страху, розгубленості та безпорадності. В зв'язку з вищезазначеною  травмою змінився звичайний образ життя - змушений тривалий час   знаходитися в лікувальних закладах з причини обстеження та лікування наслідків травм. При знаходженні в лікувальному закладі позбавляється домашнього затишку та звичайної обстановки. З причини необхідності в постійному спокою, неможливості тривало ходити змушений обмежити себе в спілкуванні з близькими, друзями та знайомими, в зв'язку з тим, що турбують болі. За наслідками каліцтва його було переведено на іншу роботу. Стан здоров'я ніколи не відновиться до стану, який мав до отримання каліцтва. Наслідком травми є серйозні порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральним стражданням.

Доводи Відповідача в обґрунтування своїх заперечень щодо неналежного Відповідача суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

В 2007 році позивач звертався до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля. Судом першої інстанції його позовні вимоги були задоволені, однак під час апеляційного розгляду справи позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог  до Відділення ФСНВ та ПЗ України в м. Добропілля.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки спеціальним законом, яким врегульовано питання відшкодування працівникові (застрахованій особі) за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди в разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які призвели до втрати працівником працездатності, є Закон України № 1105 –ХІV.

Однак, п. 27 ст. 77 Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Держаний бюджет на 2006 рік»дію абзацу четвертого статті 1, підпункту «е»частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей на 2006 рік зупинено.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування  моральної шкоди на загальних підставах, встановлених Законом, тобто на підставі Кодексу законів про працю України.

Щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності,  а також з того, що позивач має серйозні порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовленим наслідками травми, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків. У зв’язку з цим стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 20000,00 гривен.

Що стосується строку звернення до суду, то суд приймає до уваги наступне.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів цивільної справи позивач в теперішній час має незадовільний стан здоров’я, та позивачу відмовили у виплати моральної шкоди лише в грудні 2010  року, тому суд вважає можливим поновити строк, бо вважає пропущеним  його з поважної причини.

В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Таким чином, суд вважає необхідним  стягнути з відповідача на користь  держави судовий збір 17 грн.,  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15 грн.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 233,234,237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст.10,11,60,88, 209,212,213,214,215,218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3  строк для звернення до суду, як пропущений з поважних  причин.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»  на користь ОСОБА_3  у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»  на користь держави судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) грн.,  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15 (п’ятнадцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом   десяти днів з дня отримання повної копії судового  рішення.

            Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті  в одному екземплярі.

           Головуючий суддя                                                        С.О. Діденко