УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2006 року Колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого                                    Пашкова В.Я.

суддів                                               Меленчука В.С., Шаліної Т.О.

з участю прокурора                        Гадані І.В.

захисника                                        ОСОБА_1

засудженого                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апе­ляцією захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 25 квітня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 25 квітня 2006 року

ОСОБА_2 , уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України,працюючий слюсарем у ПП „Олва",раніше судимий 19 лютого 1993 року Донецьким обласним судом за статтями 93 частиною 2 пункту „ж", 142 частиною 1, 145,42 КК України  до 15 років позбавлення волі, звільнений   4 грудня 1999 року відповідно до статті 408 КПК України у зв'язку з хворобою,      31 серпня 2004 року Жовтневим районним судом районним судом міста Маріуполя за статтями 309 частиною 2, 75,76 КК  України до 2 років позбавлення волі з випробуван­ням на 1 рік, мешканець міста АДРЕСА_1 засуджений за частиною 2 статті 307 КК України з застосуванням статті 69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, за частиною 2 статті 309 КК України з застосуванням статті 69 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом погли­нення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначене покаран­ня у вигляді 2 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31 серпня 2004 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі і остаточно призначене покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належне засудженому.

ОСОБА_3, уродженка міста Білозірська Донецької області, грома­дянка України, не працююча, не судима, мешканка АДРЕСА_2

засуджена за частиною 1 статті 309 КК України до 3 років обмеження волі.

Справа №11-376/2006                                                                                                                  Головуючий у 1 інстанціТ Барков В.М.

Категорія 307 ч 2309 ч 2 КК України                                                                                       Доповідач Меленчук В.С.

Відповідно до статей 75,76 КК України засуджена ОСОБА_3  звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладанням обов'язків повідом­ляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця мешкання та роботи, періоди­чно з' являтися у цей орган на реєстрацію, пройти курс лікування від наркоманії.

Вироком суду ОСОБА_2  визнаний винним в тому, що він 13 жовтня 2004 року о 21 годині 15 хвилин і 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знахо­дячись в квартирі НОМЕР_1 АДРЕСА_3, незаконно, повторно, без мети збуту, за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка за­суджена вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 27 грудня 2004 року, з 20 капсул медичного препарату „Ефект", які у них малися, за допомогою оцету, марганцю та води, сумісно виготовили особливо небезпечний психотропний засіб - кустарно виготовле­ний препарат з норефедрина (фенілпропаноламіна) або препаратів, в яких він міститься, після чого вони та ОСОБА_5. вжили шляхом ін'єкції, а частину масою 9,21 грам зберігав у вказаній квартирі без мети збуту і, яке у той же ж день був вилучений робітниками мі­ліції.

Він же ж, 28 липня 2005 року приблизно о 20 годині, знаходячись в квартирі НОМЕР_2 АДРЕСА_4, незаконно, повторно, без мети збуту із 10 капсул медичного препарату „Ефект", які у нього малися, за допомогою оцету, води та марганцю виготував особливо небезпечний психотропний засіб -кустарно виготовлений препарат з норефедрина (фенілпропаноламіна) або препаратів, в яких він міститься масою 22,45 грам, з якої 10,1 грам безкоштовно передав ОСОБА_3, а решту зберігав при собі без мети збуту для особистого вживання.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_1. не оспорюючи обставини справи, пра­вильність кваліфікації дій і доведеності вини засудженого, просить вирок суду першої інста­нції змінити, пом'якшити покарання з урахуванням того, що засуджений як в ході досудово­го, так і судового слідства свою вину визнав повністю, щиро покаявся, сприяв розкриттю злочинів.

Крім того, засуджений має постійне місце мешкання та роботи, характеризується по­зитивно, страждає прогресуючим туберкульозом легень та на ВІЧ, в зв'язку з чим знахо­диться на обліку у лікарів і потребує у систематичному нагляді і лікуванні в умовах стаціо­нару.

Заслухавши доповідача, міркування захисника, пояснення та останнє слово засудже­ного про задоволення апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеля­ційні вимоги без задоволення, перевіривши матеріали справи і, обговоривши доводи апеля­ції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Від інших учасників судового процесу у суді першої інстанції апеляції на вирок суду не надійшли.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 22,257 КПК України в межах можливого достатньо повно, об'єктивно та всебічно розглянув справу по суті, з'ясував обставини вчиненого злочину і дослідив надані докази по справі, ви­рішивши питання про їх допустимість, цілком обгрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, дійшовши вірного висновку про правильність кваліфікації дій і доведеності вини за­судженого.

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що вирішуючи питання про при­значення засудженому ОСОБА_2 міри покарання, суд першої інстанції врахував обставини, при яких були вчинені злочини, його щире покаяння, інші пом'якшуючі покаран-

ня обставини, дані про особу засудженого у тому рахунку і стан здоров'я, який страждає ту­беркульозом легень, ВІЧ інфікований, в зв'язку з чим наявність тяжкого стану, що потребує постійного нагляду з боку спеціалізованого медичного закладу, а також ефективного ліку­вання.

Між тим, суд першої інстанції вирішуючи питання про відбуття засудженим пока­рання в місцях позбавлення волі не в повній мірі врахував, що він хворіє туберкульозом ле­гень, ВІЧ інфікований, страждає дихальною недостатністю 1-2 ступеню, емпієма плеври, на СНІД.

Згідно з сумісним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України №3/6 від 18 січня 2000 року, особи, які страждають на такі хвороби відповідно до статей 84 КК України та 408 КПК України звіль­няються від подальшого відбуття покарання, оскільки такі хвороби перешкоджають відбу­ванню покарань.

Більш того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2. засуджувався за особливо тяжкий злочин, але достроково був звільнений з місць позбавлення волі у зв'язку з хворобою, що перешкоджала відбуванню покарань, що свідчить про його тривалий і стійкий розлад здоров'я..

З урахуванням даних обставин, а також, що засуджений не надає великої громадсь­кої небезпеки для суспільства в зв'язку з вчиненим злочином і його станом здоров'я, при на­явності погрози для життя, з урахуванням статті 3 Конституції України, колегія суддів при­ходить до висновку про можливість застосування до нього вимог статей 75,76 КК України.

При таких обставинах, колегія суддів, дійшла висновку про можливість призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

При цьому кримінальний закон не забороняє суду повторне призначення покарання з випробуванням, коли обставини по справі та дані про особу надають для цього підстави.

Відповідно до статті 77 КК України при цьому додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна не призначається.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 25 квітня 2006 року відно­сно ОСОБА_2  змінити

Засудженого ОСОБА_2 вважати засудженим за статтями 307 частиною 2, 309 частиною 2 КК України з застосуванням вимог статей 69, 71 частиною 1 КК України до мір покарання, призначених судом першої інстанції, тобто до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до статей 75,76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, якщо протягом цього часу він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього вироком обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органу кримінально-виконавчої сис­теми, повідомляти ці органи про зміну місць мешкання і роботи.

В решті вирок залишити без зміни.

СУДДІ:

В.С. Меленчук  .,                                                                                     В.Я. Пашков         Т.О. Шаліна