Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.

    суддів Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В.,

                 з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,

                                   представників банку та ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Універсал Банк» на рішення Рівненського міського суду від 3 грудня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк»до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором,   

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 3 грудня 2010 року ПАТ «Універсал Банк»відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення 549873,74 грн. боргу за кредитним договором.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» посилалося на те, що обидва відповідачі у справі –і позичальник ОСОБА_1, і поручитель ОСОБА_2  –26 листопада та 12 грудня 2008 року в приміщенні відділення банку були особисто ознайомлені з допущеною заборгованістю за кредитним договором від 19 листопада 2007 року, про що свідчать їхні власні підписи на адресованих їм письмових вимогах кредитора із зазначеного приводу. Тому в місцевого суду не було підстав відмовляти банку в задоволенні заявленого позову.

Покликаючись на ці обставини, позивач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи ПАТ «Універсал Банк»у задоволенні позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення 549873,74 грн. боргу за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ст. 131 ЦПК України банк під час попереднього судового засідання у справі і до початку розгляду справи по суті своєчасно не подав суду доказів про те, що відповідачі відповідно до вимог п. 5.2.5. кредитного договору отримували від банку повідомлення (вимоги) про необхідність виконання своїх зобов’язань за кредитним договором. Оскільки позивач поважних причин несвоєчасного подання цих доказів не навів –місцевий суд їх не прийняв і вважав, що термін повернення кредиту, який був укладений між позичальником і кредитором до 10 листопада 2036 року, не настав.

Однак погодитися з таким висновком місцевого суду не можна.

Судом установлено, що 19 листопада 2007 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Універсал Банк»кредитний договір № 019-2900/756-0006 на суму 78350 швейцарських франків строком до 10 листопада 2036 року під 9,95 % річних.

Кредитний договір був забезпечений іпотекою нерухомого майна (земельної ділянки та об’єкта незавершеного будівництва) на АДРЕСА_1, що належало позичальнику ОСОБА_1  

Відповідачка ОСОБА_2 виступила поручителем позичальника ОСОБА_1  

Позичальник узяті на себе зобов’язання перед банком за укладеним кредитним договором порушила. Ці обставини сторонами не оспорюються.

Станом на 14 січня 2009 року сума кредитної заборгованості відповідачки ОСОБА_1  перед банком становила 80006,19 швейцарських франків або 549873,74 грн., з яких: 1173 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 534394,07 грн. –сума дострокового стягнення за кредитом, 14265,85 грн. –відсотки за користування кредитом та 40,82 грн. підвищених відсотків.

Пунктом 5.2.5. кредитного договору № 019-2900/756-0006 від 19 листопада 2007 року визначено, що відповідно до статей 525 та 611 ЦК України сторони договору погодили, що у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 місяці та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів  з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Отже, в укладеному сторонами договорі йдеться не про час отримання боржником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, з чого помилково виходив суд першої інстанції, вирішуючи спір, а про час відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику.

Незважаючи на те, що представник банку приймав участь у попередньому судовому засіданні у даній справі, яке відбулося 13 березня 2009 року (а. с. 38), докази про направлення  банком як кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту дійсно були подані суду після того, як розгляд справи вже був розпочатий по суті (а .с. 26-34).

Проте при цьому місцевим судом не було враховано того, що позивач звернувся до суду із даною позовною заявою до відповідачів, в якій ідеться про дострокове повернення кредиту, ще в лютому 2009 року, а копії цієї заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали 10 березня 2009 року, про що беззаперечно свідчать їхні заяви на а. с. 36 і 37.

Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного рішення у справі у суду першої інстанції відповідно до п. 5.2.5. укладеного сторонами кредитного договору не було підстав вважати, що термін повернення кредиту, який був укладений банком із позичальником до 10 листопада 2036 року, не настав.

З урахуванням викладеного рішення місцевого суду є незаконним і підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Укладеною банком із позичальником кредитною угодою передбачено, що позичальник зобов’язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, що визначені кредитним договором, у разі невиконання або неналежного виконання умов  цього договору (п. 5.2.5.).

Статтею 554 ЦК  України встановлено, що у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого  порукою, боржник і поручитель відповідають перед  кредитором  як  солідарні боржники,  якщо  договором   поруки   не   встановлено   додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки позичальник узяті на себе зобов’язання перед банком за укладеним кредитним договором порушив, і ці обставини сторонами не оспорюються, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк»до позичальника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення 549873,74 грн. кредитної заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу «Універсал Банк»задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 3 грудня 2010 року скасувати.

Позов ПАТ «Універсал Банк»до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк»549873 (п’ятсот сорок дев’ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 74 коп. боргу за кредитним договором № 019-2900/756-0006 від 19 листопада 2007 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк»2700 (дві тисячі сімсот) грн. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                                                                                              

Судді: