УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20352/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія –22 ( І ) суддя Бардін О.С.
Суддя-доповідач –Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
09 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Остапенко В.О., Деркач Н.М.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору довічного утримання недійсним.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7, -
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання, укладеного 05.03.2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_9 на момент підписання договору не розумів що підписує та перебував під впливом відповідачки.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та відхиленні його клопотань про допит приватного нотаріуса ОСОБА_4 та свідків.
Крім того, висновок суду щодо недоведеності факту родинних відносин між померлим ОСОБА_9 та позивачем є помилковим, оскільки незважаючи на різне написання прізвищ ОСОБА_9 був дідусем позивача ОСОБА_2
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представників, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідачку та її представника, які заперечують проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 березня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_3, належний йому на праві власності житловий будинок з господарчими будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 зобов’язалася зазначене домоволодіння прийняти у власність та довічно повністю утримувати ОСОБА_9, надавати йому довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді харчування, догляду та необхідної допомоги в загальній сумі не менше ніж 600,00 грн. щомісячно, зберегти в його безоплатному, довічному користуванні кімнату 1-2 площею 17,6 кв.м. у зазначеному житловому будинку (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с. 7).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_9 під час укладення договору довічного утримання не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеного договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення. Серед способів захисту, передбачених ч.2 вказаної статті, одним із них є визнання правочину недійсним.
Діюче цивільне законодавство, у ст. 204 ЦК України, закріплює презумпцію правомірності правочину, й передбачає що остання може бути спростована насамперед нормою закону, а у випадках прямо не передбачених у законодавстві –судом.
Так, ч. 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Саме, з підстав, визначених цією нормою закону позивач звернувся за захистом свого порушеного права й просив суд визнати договір довічного утримання від 15.03.2009 року недійсним.
Однак, позивачем ані суду першої, ані апеляційної інстанцій не надано жодних доказів, що підтверджують факт порушення його цивільних прав та інтересів на момент звернення до суду, як спадкоємця, у зв’язку з укладенням договору довічного утримання, оскільки відповідно до пп. «е»п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978р. № 3 зі змінами та доповненнями, вимоги про визнання угоди недійсною після смерті громадянина, який був її учасником можуть бути заявлені, зокрема спадкоємцями померлого.
При розгляді позовних вимог, судом першої інстанції не встановлено підстав, передбачених ст. 225 ЦК України для визнання правочину недійним. Клопотання про призначення експертизи сторонами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції заявлено не було.
Доводи позивача щодо неналежного виконання угоди відповідачем в частині надання щоденної допомоги та неприязні стосунки між нею та померлим не можуть бути підставою для визнання угоди недійсною, що передбачено пп. «б»п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978р. № 3 зі змінами та доповненнями.
Доводи апеляційної скарги щодо можливості вини відповідачки в смерті ОСОБА_9 спростовуються постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України від 25.02.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті ОСОБА_9 в зв`язку з відсутністю складу злочину (а.с. 4)
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обгрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова