Справа №22-816/2006 Категорія 14
Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В. Доповідач Баркова ЛЛ.
У X В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Власенко Л.І., Трушкова М.М.
при секретарі: Горбань К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі продажу квартири
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Приморського районною суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2006 року
встановила :
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 18 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності від 30 червня 2005 року та договорів купівлі продажу квартири за адресою : АДРЕСА_1, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 липня 2005 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. 9 серпня 2005 року , - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 па користь держави судові витрати 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення 7 гривень 50 коп. Скасовано запобіжний захід у вигляді накладення арешту на відчуження квартири за зазначеною адресою на підставі постанови Приморського райсуду від 2 вересня 2005 року.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наданим ним доказам, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, які суд вважав встановленими.безпідставно відмовлено в призначенні судово-медицинскької експертизи.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу задовольнити, відповідачів ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4, її представника, адвоката ОСОБА_7, які просили її відхилити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає , що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд встановив її обставини, дав оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку про те. що укладені між сторонами договори відчуження квартири відповідають вимогам закону, що позивачем не надано доказів про те. що при укладенні ОСОБА_1 довіреності на продаж квартири, останнього було введено в оману стосовно вчинення правочину, і що він не мав наміру відчужувати спірну квартиру.
Цей висновок суду відповідає встановленим обставинам.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня І 994 року був власником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.
ЗО червня 2005 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім'я ОСОБА_8 про право управління і розпорядження його майном, укладення договорів відчуження, проведення розрахунків та інше. Довіреність видана строком на три роки, власноручно підписана і нотаріально посвідчена, що позивачем не оспорюється, /а.с.54/
21 липня 2005 року відповідачка ОСОБА_2 на підставі зазначеної довіреності продала ОСОБА_3 належну ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.67/
29 липня 2005 року ОСОБА_1 у віці 56 років помер внаслідок хвороби серця./а.с.93-94/.
9 серпня 2005 року відповідачка ОСОБА_3 продала спірну квартиру відповідачці ОСОБА_4, яка є її власником./а.с.64/
Договори купівлі продажу спірної квартири були посвідчені у нотаріальній конторі, з участю сторін, які власноручно їх підписали.
Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивач, син померлого ОСОБА_1, обґрунтовував їх тим, що відповідачка ОСОБА_8 могла обманним шляхом, скористувавшись відсутністю зору у батька, або доведенням його до становища пияцтва , в якому він не міг усвідомлювати значення своїх дій, або під впливом насильства примусила підписати документи на продаж квартири.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і просив визнати довіреність недійсною на підставі ст.230 ЦК України, а договори купівлі продажу на підставі ст.232 ЦК України.
Згідно із ч.І ст.230 ЦК України правочин визнається недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Доказів про те, що при укладенні довіреності ОСОБА_1 помилявся щодо природи правочину. неправильно сприймав права та обов'язки сторін за довіреністю , що ОСОБА_8 умисно обманула його шляхом заперечування наявності обставин, які б могли перешкодити вчиненню ним право чину, або замовчувала про їх існування, що могло вплинути на його волевиявлення, позивачем не надано.
Із пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що доказів обману ОСОБА_1, він надати не може. Не може останній пояснити і в чому полягав обман під впливом якого ОСОБА_1 вчинив довіреність.
Відповідно до положень ст.68 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення процесуального закону не витребував з нотаріальної контори журналу реєстрації нотаріальних дій, який нібито с доказом того, що ОСОБА_1 не був у нотаріуса і не міг вчиняти довіреність є безпідставними.
Із пояснень представника позивача вбачається, що на її прохання нотаріус надавала їй журнал, в якому вона ознайомилася з записом про посвідчення довіреності, але на її думку підпис померлого відрізняється від його підпису на довіреності. Між тим клопотань про призначення почеркознавчої експертизи позивачем і її представником не заявлялося, їх пояснення щодо укладення довіреності містять протиріччя.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що журнал реєстрації нотаріальних дій не стосується .предмету доказування.
Доводи апеляційної скарги про те, що померлий ОСОБА_1 не міг знати про що йдеться в довіреності, оскільки не міг прочитати її за відсутністю зору, що цей факт могла
підтвердити судово-медична експертиза, с неспроможними і спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається зі справи, на час укладення довіреності за висновками МСГК І ОСОБА_1. мав другу групу інвалідності по зору від загального захворювання, постійно працював, користувався окулярами, самостійно одержував пенсію.
Тому з урахуванням встановлених обставин, підстав для призначення судово-медичної експертизи, у суду не було.
Посилання позивача нате, що смерть ОСОБА_1 могла наступити до відчуження квартири с безпідставними, власним припущенням останнього та свідка ОСОБА_9
Згідно з положеннями ст.232 ЦК України визнається судом право чин. якщо його вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Доказів про те, що при вчиненні договорів купівлі продажу квартири відповідачка ОСОБА_3 .А діяла не в інтересах ОСОБА_1, якого вона представляла за дорученням, суду не надано.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин, встановлених в справі, апеляційний суд вважає що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним доказам і прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог' про визнання недійсними довіреності та договорів відчуження квартири.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, і не впливають на правильність його висновків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена протягом
двох місяці з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо
до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді