У х в а л а

 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем’яносов М.В.,   розглянувши касаційну скаргу   ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року   у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, встановлення факту родинних відносин,

    в с т а н о в и в:

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, зустрічні позовні вимоги  ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 задоволено.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, визнано, що ОСОБА_8 є матір’ю ОСОБА_9

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 лютого 1995 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Чухрай Т.Ю., згідно якого ОСОБА_2 є спадкоємцем померлої ОСОБА_8

Встановлено факт належності померлій ОСОБА_9 1/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 спадщини після померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 право власності  по 2/15 частки кожному житлового будинку АДРЕСА_1.  

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада              2010 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 липня 2010 року в частині встановлення факту належності ОСОБА_9 1/10 частини будинку АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права власності за кожною по 2/15 частин указаного будинку скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім’я ОСОБА_2 від 10 лютого 1995 року в 3/4 його частині, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/24, за ОСОБА_4 на 1/6, за ОСОБА_7 на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1.                  В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить  скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом (судами) норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити рішення про часткове скасування рішення й передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

    Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

 у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Одеської області                              від 24 листопада 2010 року   у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, встановлення факту родинних відносин.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                       М.В. Дем’яносов