Справа № 22-699/2006                    Головуючий уі інстанції Гаврилова Г.Л.

Категорія 29                                                                       Доповідач Баркова Л.Л.

УХВАЛА

ІМІНЕМ   УКРАЇНИ

 8 серпня    2006 року    колегія судців судової палати   у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Власенко Л.І., Трушкова М.М.

при секретарі : Долговій С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, житлово-комунального підприємства „Азовжилкомплекс", ВГІРФО Орджонікідзевського районного відділу Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області про визнання права на жилу площу, реєстрацію за місцем проживання, зміні умов договору найму жилого приміщення за апеляційною скаргою відповідачки Дворник 1.1, за основним позовом на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя 4 травня 2006 року

Встановила:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 4 травня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на жилу площу в квартирі НОМЕР_1 АДРЕСА_1, реєстрації за вказаною адресою та зміні умов договору найму жилого приміщення, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зібраним доказам дана неправильна оцінка, порушено норми   матеріального   права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, його представника, адвоката ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представників відповідачки ОСОБА_4  адвоката ОСОБА_5, які просили її відхилити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 з 1998 року в спірній квартирі не проживає, добровільно залишив жилу площу, втратив право користування нею, у жовтні 2002 року за власним бажанням знявся з реєстраційного обліку .

Такий висновок суду є правильним і таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом встановлено, що спірна квартира за адресою:АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат, жилою площею 46,3 кв.м., в ній проживала сім"я ОСОБА_1. Батьки сторін померли: ІНФОРМАЦІЯ_1 -мати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 -батько ОСОБА_7

Першого жовтня 2002 року за письмовою завою позивача ОСОБА_1 його було знято реєстраційного обліку в квартирі за вказаною адресою. Відповідачка проживала в спірній квартирі з 1979 року, була прописаною.

Згідно    з    рішенням        колегії   №139    Орджонікідзевської    районної адміністрації від 23 червня 2004 року відповідачку   ОСОБА_2  визначено наймачем     спірної   квартири     після    смерті     матері. 15 липня 2004 року остання квартиру приватизувала і стала її власником.

Із пояснень позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що він у 1988 році одружився, проживав з сім"єю за різними адресами, отримав земельну ділянку для будівництва будинку, продав недобудований будинок.

Посилання позивача на те, що в спірній квартирі він зберігав за собою право на жилу площу і не втратив його, що збирався знятися з реєстраційного обліку тільки після вирішення питання про розподіл квартири з відповідачкою, яка обіцяла  сплатити за його частку, спростовуються матеріалами справи.

Так, зі справи вбачається, і це не заперечувалося позивачем, що після смерті батьків останній на ставив питання про поділ спірної квартири або про її приватизацію. Із особистих речей, що залишилися в квартирі був армійський чемодан з документами та фотографіями і кофейний сервіз, якими ОСОБА_1 не користувався.

Доказів про те, що позивач сплачував комунальні послуги, користувався спірною жилою площею як до зняття з реєстрації в спірній квартирі, так і після цього, що приймав заходи до збереження жилої площі, останнім не надано.

Посилання позивача на те, що заяву про зняття з реєстраційного обліку він писав 16 вересня 2002 року, як зразок, що відповідачка без його згоди надала цю заяву з його паспортом до житлових органів спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8 із яких вбачається, що позивач особисто звертався з заявою про зняття з реєстрації, особисто писав заяву і був на прийомі у директора житлового підприємства з цього приводу.

Посилання позивача на те, що заяву він не подавав, і про це свідчить її реєстрація в журналі прийому громадян, яку проведено після дати складення ним заяви, що він не знав про виписку із квартири, є безпідставними.

Сам позивач не заперечував, що заява про зняття з реєстрації написана і підписана ним власноручно, що перед зняттям з реєстрації за вказаною адресою він знімався з військового обліку і користувався паспортом.

В апеляційній скарзі позивачем не приведено нових доводів, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції і які б вплинули на правильність його висновків при розгляді справи по суті.

Посилання позивача на те, що перед зверненням до суду з даним позовом він намагався захистити свої права в іншому порядку, що іншого житла не мас, висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає що рішення суду відповідас вимогам ст.ст. 10,60,212,215 ЦПК України, ст.63,64,104,107 ЖК України, роз"ясненням п.9,11,16 постанови Пленуму Верховного Суду України 2 від 12 квітня 1985 року із змінами, внесеними згідно постанов Пленуму НОМЕР_1від 10 березня 1989 року, №13 від 25 грудня 1992 року, №15 від 25 травня 1998 року ,,Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" , Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і підстав для його скасування не мас.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення      Орджонікідзевського      районного   суду   міста   Маріуполя Донецької області від 4 травня   2006  року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.