Справа № 22-754\2006 рік                                              Головуючий у 1 інстанції Бєдєлєв СІ.

Категорія 10                                                                                       Доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА Іменем України

20 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого  Баркової Л.Л.

суддів Трушкова М.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо"(далі ТОВ"МАріо"), третя особа Акціонерний поштово-пенсійний Банк "Аваль" про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 травня 2006 року,

встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Посилався на те, що 25 вересня 2003 року він уклав з ТОВ "Маріо" договір купівлі-продажу гарнітуру під замовлення вартістю 11 700 грн. Оскільки всієї суми у нього не було, він звернувся до Банку "Аваль" з проханням про споживчий кредит і на підставі договору Банк перерахував ТОВ"Маріо" 9800 грн., залишок суми - 1900 грн., він заплатив самостійно. Протягом двох років відповідач умови договору не виконав. Просив розірвати договір купівлі-продажу від 23 вересня 2003 року, стягнути з ТОВ"Маріо" у відшкодування матеріальної шкоди 11 700 грн., збитки 3366 грн.34 коп., у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги. Посилається на те, що висновку суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи, поясненням сторін, наданим та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам дав правильну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав доказів того, що він уклав з підприємством договір купівлі-продажу меблевого гарнітуру і отримав в банку кредит для часткової оплати вартості цього гарнітуру.

З висновками суду не можна не погодитися.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в 2003 позивач був співзасновником і директором ТОВ"Маріо". 25 вересня 2003 року він виписав рахунок на своє ім"я на оплату гарнітуру на суму 11 700 грн. 29 вересня 2003 року ОСОБА_1. уклав з Банком „Аваль" кредитний договір на суму 9800 грн. і 30 вересня 2003 року ця

сума була перерахована на рахунок ТОВ"Маріо". Зазначеною сумою ОСОБА_1. розпорядився на власний розсуд.

Як вбачається з пояснень позивача та Статуту ТОВ"Маріо", підприємство займалося будівельними роботами і доказів того, що воно мало право займатися продажем меблів суду не надано.

Позивач посилався на те, що у вересні 2003 року він уклав усний договір купівлі-продажу гостинного гарнітуру з товариством, в особі заступника директора та головного бухгалтера, однак у зв"язку з чим на рахунку №НОМЕР_1 про оплату гостинного гарнітуру відсутній підпис директора ТОВ"Маріо" він пояснити не зміг.

Згідно договору від 29 вересня 2003 року, Банк „Аваль" надав ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 9800 грн. і кредитні кошти призначені для розрахунку позичальника за товари чи послуги третіх осіб.

З наданої розпечатки АКБ „Укрсоцбанку" про рух коштів на рахунку ТОВ„Маріо" вбачається, що 30 вересня 2003 року до товариства надійшло 9 800 грн. за товари та послуги в розстрочку, а не на оплату гостинного гарнітуру.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1. представив апеляційному суду ксерокопію квитанції про передачу до ТОВ"Маріо" 1900 грн. як доплату до повної вартості гарнітуру, однак оригінал цього документу він суду не надав і пояснив, що його втрачено.

При цьому позивач не заперечував того, що у вересні 2003 року він виконував обов"язки директора товариства і мав вільний доступ до печатки підприємства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ТОВ „Маріо" не брало на себе ніяких зобов'язань перед позивачем, а отриманий кредит ОСОБА_1. використав на свої потреби.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права при постановлені рішення не підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 18 травня 2006 року, по закінченню судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати, а після виходу з неї оголосив рішення. Зауважень на протокол судового засідання позивач не подавав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доказів порушення тайни нарадчої кімнати позивачем не представлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.