Справа № 22ц-7/2007 Головуючий у першій інстанції ХАРЧЕНКО B.C.
Категорія - цивільна Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
адвоката: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 вересня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, просив встановити, що він є батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н..
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вони з ОСОБА_2 проживали в цивільному шлюбі протягом 4 років, з яких півтора року в квартирі АДРЕСА_1 та вели спільне господарство, що може бути підтверджено показаннями свідків. Під час ведення спільного господарства у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в свідоцтві про народження якого батьком, за вказівкою відповідачки, записаний він. Згодом відносини між сторонами погіршилися і восени 2005 р. вони припинили свої відносини. Після цього він неодноразово заходив провідати сина, проте відповідачка чинить перешкоди, викликає міліцію і в нього виникають проблеми в зв'язку з тим, що він юридично не є батьком дитини.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 вересня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову посилаючись на те, що суд дав неправильну юридичну оцінку зібраним в справі доказам і ухвалив рішення лише на тій підставі, що відповідачка в судовому засіданні визнала, що батьком дитини є інша особа, а не він. В той же час представлені ним письмові докази та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтверджують його вимоги.
В поданих до суду запереченнях, відповідачка ОСОБА_2 просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача відхилити, посилаючись на те, що суд повно, об'єктивно та всебічно встановив обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, оскільки позивачем не
2
надано належних доказів того, що він є батьком її дитини, в той же час батьком дитини є ОСОБА_8. Вказує на те, що позивач про дитину не піклується і здійснює на дитину негативний вплив.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що батьком дитини вважає не ОСОБА_1, а іншу особу. У ОСОБА_1 після народження дитини малася реальна можливість шляхом звернення до органів РАЦС у актовому записі про народження дитини, у свідоцтві про народження дитини записати дані про те, що він є батьком дитини, але цього він не зробив. Також позивач не надав належних доказів про те, що батьком дитини є він.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та не ґрунтується на зібраних у справі доказах.
Згідно з абзацом другим п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 p., необхідно керуватися відповідними нормами КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Враховуючи зазначене та те, що дитина - ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто до набрання СК України чинності, то апеляційний суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми КпШС України.
Згідно ст. 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства може бути не факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яка вважає себе батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або докизи, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у разі, коли це сталося до її зачаття.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків.
Згідно зч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
3
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судових засіданнях достовірно встановлено, що вони до народження дитини і після народження тривалий час спільно проживали та вели спільне господарство.
В судовому засіданні апеляційного суду сторони розійшлись лише відносно тривалості такого проживання: позивач стверджував, що до народження сина вони спільно проживали десь два - два з половиною роки і після народження до двох років, а відповідачка посилалась на те, що вони почали проживати з грудня 2001 року і в квітні 2003 року розійшлися.
Незважаючи на розходження в термінах проживання, апеляційний суд вважає, що такі пояснення сторін є підтвердженням факту їх спільного проживання і ведення спільного господарства до народження дитини і після її народження.
Також встановлено, що ніхто, крім ОСОБА_1, не ставить питання про визнання його батьком дитини - ОСОБА_4. Показання свідка ОСОБА_9 (а.с.32) про те, що він є батьком дитини, оскільки перебував з відповідачкою в інтимних стосунках, апеляційний суд не може визнати підставою для відмови у задоволенні вимог позивача, так як він в період вагітності відповідачки, народження дитини з ОСОБА_2 не проживав, не вів спільного господарства і не визнаний в установленому законом порядку батьком дитини.
Апеляційний суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_10(а.32зв.)с. та ОСОБА_11 щодо того, що батьком дитини є ОСОБА_9, оскільки їм стало відомо про ці обставини від ОСОБА_9 та ОСОБА_2. Крім того, суд враховує, що сама відповідачка спочатку стверджувала в суді першої інстанції, що справжній батько дитини проживає в Росії (а.с.31), а пізніше свідок ОСОБА_8, мешканець м.Ніжина, підтвердив своє батьківство і те, що відповідачка вирішила жити з позивачем (а.с.32).
Щодо показань свідків ОСОБА_6 (а.с.28),ОСОБА_5 28 зв.-29),ОСОБА_7 (а.с.29 зв.-ЗО) про спільне проживання сторін, визнання позивача батьком дитини апеляційний суд вважає їх правдивими, оскільки вони узгоджуються з поясненнями сторін та наданими позивачем доказами по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки відділу РАЦС Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області від 21.06.2006 р. (а.с.6), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р., про що складений актовий запис № 337 від 13 серпня 2002 року відділом РАЦС м. Ніжина. Відомості про батька занесені за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Батько: ОСОБА_12. Мати: ОСОБА_2.
З довідки Ніжинського полового будинку (а.с.7) вбачається, що в індивідуальній карті № 546 вагітної ОСОБА_2, чоловіком зазначений ОСОБА_1.
Довідкою настоятеля храму Святої Покрови м.Ніжина (а.с.15), виданою позивачу, підтверджується факт прийняття його сином ОСОБА_4 таїнства хрещення в цьому храмі 27 жовтня 2002 року.
Зазначені докази апеляційний суд розцінює як належні докази, що обґрунтовують вимоги позивача.
Крім того, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів
2
або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
По даній справі апеляційним судом була призначена судова-генетична експертиза, ОСОБА_13 роз'яснювались вказані положення зазначеної статті про наслідки її ухилення від участі в експертизі ( а.с.64,69-70), проте вона ухилилась від проведення експертизи, тому апеляційний суд вважає, що це є також підтвердженням батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4, народженого ОСОБА_2
Враховуючи зібрані в справі докази та положення ст. 53 КпШС України, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність вимог ОСОБА_1 про батьківство відносно сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.
Керуючись ст.ст.53 КпШС України, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольннити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 вересня 2006 р. - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства- задовольнити.
Визнати, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець м. Ніжина, є батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Зобов"язати відділ РАЦС Ніжинського міськрайонного УЮ внести зміни до актового запису № 337 від 13 серпня 2002 року в частині відомостей про батька дитини.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців.