Справа № 22ц- 817 /2007 p.                                          Головуючий у 1 інст.-Білий В.М.

Доповідач- Литвиненко І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 травня 2007 року                                                                                                      м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого- судді                  ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                                       СМАГЛЮК Р.І., РЕДЬКИ А.Г.

при секретарі                 Вареник О.М.

з участю                          представника позивачки ОСОБА_1, сільського     голови

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Блистівської сільської ради Менського району Чернігівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування   ,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вищевказане рішення через його необ'єктивність , неповноту та односторонністю дослідження обставин справи і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсягу вимоги .

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено повністю .

Апелянт ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно до ст. 52 Конституції України, кожен має право на відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування. Неправомірність рішення органу місцевого самоврядування доведена судом, однак суд першої інстанції при розгляді позову про відшкодування шкоди це не взяв до уваги, зробив висновки на неперевірених даних про те, що вона не припиняла своєї діяльності як СПД незважаючи на рішення сільради. Також вона вказує на те що висновки суду про вирішення спору в адміністративному судочинстві не ґрунтуються на законі, оскільки суд не вирішував і не може вирішувати питання цивільно-правового характеру щодо відшкодування майнової та моральної шкоди в адміністративному судочинстві і у випадку його вирішення в порядку КАС даний позов був би провадженням закритий , як такий що вже розглянутий судом та по якому вже набрало законної сили рішення.

2

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача  апеляційну скаргу   не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням четвертої сесії п'ятого скликання Блистівської сільської ради від 06.10.2006 року ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами , а також продаж алкогольних напоїв на розлив. Постановою Менського районного суду від 23.11.2006 року частково задоволений позов ОСОБА_3 , суд скасував рішення четвертої сесії п'ятого скликання Блистівської сільської ради від 06.10.2006 р. як таке що не відповідає вимогам Закону, а в задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної шкоди -відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка не довела спричинення моральної шкоди, що полягала в приниженні її ділової репутації як підприємця, від неправомірного рішення сільради, оскільки своєї підприємницької діяльності ОСОБА_3 не припиняла. Відсутні також і докази того, що через відсутність дозволу на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, покупці не приходили за товаром.

Зважаючи на наведене , апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Доводи апелянта про те, що моральна шкода полягає у тому, що вона зверталась до суду, витрачала на це свій час та кошти, не ґрунтуються на законі, так як звернення до суду є правом особи на свій захист, а не доводить існування моральної шкоди.

Що стосується висновків суду про відмову у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди з підстав існування іншого судового рішення з цього питання в порядку адміністративного судочинства, то відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, це є підставою для закриття провадження по справі, а не відмови у задоволенні позову.

Дійсно, постановою Менського районного суду від 23.11.2006 року, що набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Блистівської сільської ради Менського району в частині стягнення майнової шкоди, завданої неправомірним рішенням сільради, а тому провадження в частині вимог ОСОБА_3 до Блистівської сільської ради про стягнення майнової шкоди , завданої неправомірним рішенням сільради, підлягає закриттю.

Керуючись ст.205 ч.1 п.2, ст.ст. 303, 307, 308, 310, 314-315, 319, 325 ЦПК України , апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2007 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3до Блистівської сільської ради Менського району про

3

відшкодування майнової шкоди і закрити провадження у справі в частині зазначених позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Блистівської сільської ради Менського району про відшкодування моральної шкоди рішення Менського районного суду від 12 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.