Справа №1-115 2007 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 квітня 2007 року                                                  Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді                                     Ковганича С.В.

при секретарі                                                            Крецу Т.О.

з участю прокурора                                                  Григоришена В.В.

адвоката                                                                    ОСОБА_2

потерпілого                                                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Тульчині справу

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, татарин, гр. Молдови, уродженець м. Кишинів, республіка Молдова, освіта середня, не одружений, не працює, тимчасово проживає АДРЕСА_1, судимий: 12.11.1998 року Залізничним р/с м. Києва по ст. 140 ч.І до 1 року п/в;

14.11.2001 року Ленінським р/с м. Вінниці по ст. 185  ч.З  КК України до  5  р.  п/в.,  звільнений 29.05.2006 року по відбуттю строку покарання; у вчиненні злочину передбаченого ст.  185 ч.2 КК України

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2006 року, у вечірній час, в м. Тульчині, ОСОБА_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 де орендував квартиру, після сварки з власницею будинку, знаючи, де знаходяться гроші, вирішив їх викрасти. З цією метою, він, скориставшись тим, що ОСОБА_4 знаходилась в іншій кімнаті, таємно, повторно, викрав кошти в сумі 2300 доларів США, що еквівалентно 1.1615 грн., по курсу НБУ 5,05 грн. за 1 долар США, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України визнав повністю і суду показав, що 29.05.2006 року він звільнився з місць позбавлення волі і його направили   в реабілітаційний центр смт. Вапнярка

Томаншільського району. В даному центрі він пробув близько п'яти місяців, познайомився із пастором ОСОБА_3, який раніше працював директором даного центру. Той запропонував йому пожити в нього вдома. На це він погодився і проживав в ОСОБА_3 в літній кухні, допомагав йому по господарству, доглядав за дітьми. 6.12.2006 року перебуваючи в будинку ОСОБА_3 в нього виникла сварка із ОСОБА_4, про обставини якої він повністю розповів на досудовому слідстві і в цій частині покази підтверджує в повному обсязі. В судовому засіданні про дану сварку говорити не бажає. Після цієї сварки, образившись на ОСОБА_4, він вирішив піти від них, при цьому забравши гроші, які він бачив, де ховають. Склавши свої речі, в літній кухні, він знову зайшов в будинок і в дальній кімнаті непомітно забрав гроші разом з гаманцем. Повернувшись в літню кухню, він порахував гроші, там було 2300 доларів США. Дані кошти він потратив на власні потреби. В скоєному щиро кається, завдані збитки відшкодував, просить суворо не карати.

Вина ОСОБА_1 також підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 7.12.2006 року до нього на мобільний телефон зателефонувала дружина і повідомила, що з будинку пропали гроші в сумі 2300 доларів США. Також вона повідомила, що зник і ОСОБА_1, який проживав в них і працював в них по домогосподарству. В нього виникла підозра, що дані кошти міг викрасти саме він. На даний час він до ОСОБА_1 ніяких претензій не має, всі збитки йому відшкодовано, вважає, що він не заслуговує суворого покарання.

Крім    визнання    підсудним    вини,    його    вина    також    підтверджується матеріалами   справи:   протоколом   огляду   місця   події   /а.с.   3-4/,   протоколом відтворення обстановки і обставин події /а.с. 30-33/ та іншими матеріалами справи. У відповідності до вимог ст. 299 КПК України, суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного і потерпілого та оголошенням матеріалів справи.

Дослідивши зібрані докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в таємному викрадені чужого майна (крадіжка) вчиненого повторно доведена в судовому засіданні і його дії слід кваліфікувати за ст. 185 ч.2 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу підсудного, який характеризується позитивно, раніше судимий, відшкодування завданого збитку, а також його каяття. До обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного, суд відносить щире каяття в скоєному злочині, відшкодування завданого збитку. Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.

Враховуючи викладене суд вважає, що з метою виправлення підсудного, а також запобіганню вчиненню нових злочинів, достатнім і необхідним покаранням буде покарання пов'язане з ізоляцією підсудного і поміщенні його до кримінально-виконавчої установи.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту його затримання, з 24.02.2007 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою.

Стосовно запобіжного заходу обраного відносно підсудного, то суд вважає, що його слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324, 338 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

Строк відбуття покарання рахувати з 24.02.2007 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.