ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №: 645/1162/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/1045/22 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ст.115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року  колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що від потерпілого надійшла заява-телефонограма про розгляд справи без нього, розглянувши (в режимі відеоконференції) у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу за апеляційною скаргою обвинуваченого та його захисника на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 01 2020 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва Російської Федерації, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, не одружений, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , –

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, з призначенням покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Визначено рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_7 з 31 01 2020 р., зарахувавши в строк відбування покарання, час тримання його під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 28 12 2018 р. і до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу, вирішено залишити у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вказаним вироком встановлено, що 27 12 2018 р., приблизно о 18 годині 15 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись на вулиці Дружби в м. Харкові, зустрів малознайомого ОСОБА_10 , у якого з собою були спиртні напої та з яким, під час розмови, ОСОБА_7 домовився про вживання спиртних напоїв за місцем мешкання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_7 разом з ОСОБА_10 прийшли до адреси мешкання останнього, де вже перебував знайомий ОСОБА_10 , раніше незнайомий ОСОБА_7 , - ОСОБА_11 .

Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в кімнаті будинку розпивали спиртні напої. Приблизно о 21.00 годині ОСОБА_10 , знаходячись в кімнаті з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , заснув. Залившись наодинці із ОСОБА_11 , ОСОБА_7 продовжив вживати з останнім спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, зумовлений агресивною поведінкою з боку ОСОБА_11 , під час якого, у ОСОБА_7 винник злочинний намір, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на вбивство ОСОБА_11 , діючи умисно, ОСОБА_7 схопив правою рукою кухонний ніж з коричневою дерев`яною рукояткою, який знаходився на підлозі у кімнаті, та маючи намір, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що наносить удар у життєво важливі органи, розуміючи, що від його дій можуть настати особливо тяжкі наслідки у вигляді позбавлення життя ОСОБА_11 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, та бажаючи настання зазначених наслідків, наніс ОСОБА_11 один удар зазначеним кухонним ножем в лопаткову ділянку спини, спричинивши ОСОБА_11 проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням судинного пучка правої легені, що призвело до розвитку масивної крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 в ніч з 27.12.2018 р. на 28.12.2018 р., точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим.

Дії обвинуваченого  ОСОБА_7 , судом першої інстанції кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинуваченим та його захисником подані апеляційні скарги.

Обвинувачений в свої        й апеляційній скарзі, з урахуванням змінених доводів, просить змінити вирок, перекваліфікувавши його дії із ч.1 ст.115 КК України на ст. 118 КК України,

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що його дії були невірно кваліфіковані органом досудового розслідування, оскільки він був вимушений захищатись від потерпілого. Після нанесення йому удару, потерпілий знаходився на ногах, у свідомості та міг самостійно пересуватись. Це видно і з експертизи, і із всіх встановлених судом обставин, оскільки покидаючи місце події, він бачив, що ОСОБА_11 живий та міг виконувати самостійні дії, що вказує на відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_11 . Вказав, що ушкодження ОСОБА_12 спричинено ним в умовах необхідної оборони от потерпілого, який був в неадекватному стані.

Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого та відсутність у ОСОБА_7 умислу на умисне вбивство.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає , що з висновку експертизи від 19 02 2019 року вбачається, що поранення у потерпілого ОСОБА_11 є прижиттєвим, утворилося за 30 хвилин до смерті, після якого, якийсь проміжок часу потерпілий міг пересуватись по мірі наростання кровотечі. Після нанесення удару, потерпілий знаходився в свідомості, на ногах. Під час вказаної події в будинку ОСОБА_11 нікого не було, що не перешкоджало обвинуваченому, в разі наявності у нього умислу на вбивство, довести свій умисел до кінця. Проте, маючи в руці відповідне знаряддя та можливість нанести ним додаткові ушкодження потерпілому для негайного заподіяння йому смерті, ОСОБА_7 після нанесення тілесного ушкодження пішов з квартири. Перехід знаряддя вбивства від потерпілого до обвинуваченого, в процесі боротьби між ними, вказує на наявність ознак перевищення меж необхідної оборони, чому суд не надав оцінки. Крім того, вважає, що суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, вказавши, що ОСОБА_7 залишив у небезпеці потерпілого, без надання йому медичної допомоги, чим бажав настання його смерті.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Обвинувачений та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили про їх задоволення.

Прокурор вважав апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника безпідставними, в той час, як рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляду апеляційної скарги без нього.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинувачених та захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог  ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з матеріалів судової справи, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вбивства ОСОБА_11 не визнавав та пояснював, що 27 12 2018 р. приблизно в 17.10 год. він йшов по вул. Дружби та зустрів малознайомого ОСОБА_10 , якому запропонував поспілкуватись. ОСОБА_10 погодився та запросив його ( ОСОБА_7 ) до себе додому випити. Коли вони прийшли до ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 , там знаходився раніше не знайомий ОСОБА_7 ОСОБА_11 .

ОСОБА_10 налив усім самогон, ОСОБА_7 порізав ковбасу, дістав лаваш, шоколад і вони втрьох почали розпивати спиртні напої та спілкуватись. Під час спілкування ОСОБА_11 запропонував обвинуваченому помірятися силою на руках, і вони боролися, тримаючи один одного за руки, доки ОСОБА_7 не травмував собі великий палець на правій руці. ОСОБА_10 в цей час в кімнаті не було. Потім ОСОБА_7 зателефонувала мати і покликала його додому, тому ОСОБА_7 повідомив, що має намір піти додому та почав одягати свою куртку-фуфайку. В цей час ОСОБА_11 став у дверях, перешкоджаючи ОСОБА_7 вийти з кімнати, та запропонував йому присісти та ще поспілкуватись. ОСОБА_7 різко відсторонив його рукою вбік від дверей, після чого ОСОБА_11 схопив зі стільця ніж, лезо якого становило 12-13 см, і притулив його до ОСОБА_7 в районі сонячного сплетіння. Обвинувачений кулаком правої руки миттєво вибив ніж з руки потерпілого і ніж впав на підлогу. Коли ОСОБА_7 нахилився за ножем та підняв його, ОСОБА_11 схопив його за шию та став його утримувати в нахиленому положенні. Намагаючись звільнитись із захвату ОСОБА_11 , ОСОБА_7 якось вивернувся та вдарив його ножем, який тримав у правій руці, в область спини. Від удару потерпілий захитався та відсторонився, але залишився стояти на ногах, а обвинувачений пішов додому. Крові на ОСОБА_11 не було, ніж залишився лежати на підлозі. Він не запропонував йому допомогу, оскільки потерпілий залишився стояти на ногах, злегка хитаючись від алкоголю. Такі ж пояснення він надавав і під час досудового розслідування. Про смерть ОСОБА_11 він не знав. Наступного дня він не пішов на роботу, оскільки погано почувався, болів палець на руці.

Проте, не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини, суд вважав, що надані суду докази в їх сукупності, досліджені під час судового розгляду, повністю доводять винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, що передбачений ч.1 ст.115 КК України, а саме – у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Таке рішення судом мотивовано тим, що винуватість ОСОБА_7 , не дивлячись на невизнання ним своєї вини у вчиненому, підтверджується: поясненнями свідка ОСОБА_10 , який пояснив суду, що 27 12 2018 р. приблизно о 18.30 год. він на вулиці зустрів обвинуваченого та запросив його для розпиття самогону до себе додому на АДРЕСА_2 , де також знаходився його інший знайомий – ОСОБА_11 . Під час розпиття самогону на столі знаходилась їжа та ножі. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_11 стали мірятись силою на руках. Коли свідок став вимагати закінчити розпиття, ОСОБА_7 вдарив його в праву частину обличчя і свідок втратив свідомість. Близько 02.00 год. свідок отямився та побачив, що ОСОБА_11 лежав на підлозі в крові, мертвий. ОСОБА_7 в кімнаті не було.

Також підтверджується рапортом старшого інспектора Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_13 про виявлення 28 12 2018 р. неопізнаного трупу по вул.Шлюзовій, 29 в м.Харкові і даними протоколу від 28 12 2018 р. огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого в кімнаті №4 було виявлено труп ОСОБА_11 , виявлено та вилучено паспорт потерпілого, марлевий тампон з нашаруванням РБК зі снігу та підлоги кімнати №4; два недопалки; чотири склянки та стакан; чотири ножа; фрагмент обшивки матрацу з нашаруванням РБК; змиви, а також даними протоколу від 28 12 2018 р. огляду місця події, а саме: домоволодіння по АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , під час якого виявлені та вилучені зелена фуфайка з нашаруваннями речовини бурого кольору та кросівок білого кольору.

Висновком судово-медичної експертизи № 10-12/2736-С/18 від 19 02 2019 р. при експертизі трупа ОСОБА_11 було встановлено одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, що бере свій початок раною на спині в лопатковій ділянці праворуч, на 6 см праворуч від умовної задньої серединної лінії тіла, на 11,5 см вниз від рівня проекції остистого відростка 7 шийного хребця та на 137 см вверх від рівня підошовної поверхні стоп, який проходить в товщі м`яких тканин спини, проникає в праву плевральну порожнину в 4 міжреберії по лопатковій лінії з крайовим ушкодженням 5-го ребра по верхньому краю та ушкодженням пристінкової плеври, проходить в товщі верхньої частки правої легені вглиб до судинного її пучка та доходить до нього, з перетином легеневої вени на 1/2 окружності судини та крововиливом в праву плевральну порожнину (1800 мл рідкої крові); рановий канал направлений ззаду наперед, зверху вниз та дещо справа наліво загальною довжиною 11,5 см, з яких 3,5 см в товщі шкіри та м`язів спини, а в паренхимі легені – 8 см. Вказане колото-різане поранення утворилось внаслідок одноразової дії остороннєгострого, плоского, типу клинка ножа, предмета, що мав колюче-ріжучі властивості, лезо середньої гостроти та обухом «П»-подібного поперечного перетину, індивідуальні особливості якого не відобразились, найбільша ширина зануреної частини клинка цього предмета була не більше 2,3 см, а довжина частини, що занурилась – не менше 11,5см (без урахування екскурсії грудної клітки). Вказане поранення є прижиттєвим, утворилось не більше ніж 30 хв. до настання смерті, що підтверджується результатами судово-гістологічного дослідження , і в цьому проміжку часу потерпілий міг самостійно пересуватись по мірі наростання явищ кровотечі та декомпенсації вітальних (життєвих) функцій. Під час спричинення даного ушкодження потерпілий, вірогідніше за все, знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні та був обернений задньою поверхнею тіла до нападника.

Також при експертизі трупа були встановлено дві забиті рани на нижній губі, що утворились внаслідок дії тупих предметів (предмета), індивідуальні особливості діючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразились, не виключено, від удару рукою чи ногою людини, в термін - утворилось не більше ніж 30 хв. до настання смерті, що підтверджується результатами судово-гістологічного дослідження, і в цьому проміжку часу потерпілий міг самостійно пересуватись. Під час спричинення даного ушкодження потерпілий міг знаходитись у будь-якому положенні та був обернений передньою поверхнею тіла до нападника.

Згідно вказаного висновку, це проникаюче колото-різане поранення грудної клітки має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, забиті рані – ознаки легких тілесних ушкоджень Причиною смерті ОСОБА_11 стало проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням судинного пучка правої легені, що призвело до розвитку масивної крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Враховуючи динаміку трупних явищ в ході огляду місця події і при експертизі трупа, можна припустити, що смерть ОСОБА_11 настала близько 12-24 годин до огляду трупа на місці події. У крові та сечі виявлений етиловий спирт в кількості: в крові-5,52%, в сечі-4,62%. Кров від трупа належить до групи АВ (4 група) (а.с.102)

Відповідно до висновку експерта №16/3733-С/18 від 29 12 2018 р., в крові та сечі трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості: в крові – 5,52 %, в сечі – 4,62% (а.с.106).

Відповідно до висновку експерта №13/1981-С/18 від 14 02 2019 р., в м`яких тканинах «з ранового каналу» трупу ОСОБА_11 – щілиновидний дефект з вогнищем розшаровуючим крововиливом. В «слизовій оболонці нижньої губи праворуч» – рвано-забійна рана. З боку адвентиції «легеневої вени з ушкодженням» - вогнищевий розшаровуючий крововилив щільними скупченнями незмінених еритроцитів. Всі вищевказані ушкодження з ознаками прижиттєвості, без ознак клітинної реакції. Вогнища гострої альвеолярної емфіземи та субателектазів в легенях. Дистонія судин, вогнища фрагментації кардіоміоцитів в набухлому міокарді. Дифузний дрібнокраплинний жировий гепатоз. Нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів: знижене кровонаповнення міокарду, селезінки та печінки, переважне венозне повнокров`я головного мозку, нирки. (а.с.107-108)

Відповідно до висновку експерта №14/1-С/19 від 05 01 2019 р., кров від трупа ОСОБА_11 належить до групи АВ (109-110).

Відповідно до висновку експерта №17-1-МКС/10-12/2736-С/18 від 02 01 2019 р., при стереомікроскопічному дослідженні по краях, на кінцях і стінках рани правої поверхні грудної клітини трупа ОСОБА_11 , а також на шкірі в ділянці рани будь-яких сторонніх включень (текстильних волокон, деревини, скла і т.п.) не виявлено (а.с.111).

Відповідно до висновку експерта №17-2-МКС/10-12/2736-С/18 від 02 01 2019 р., на підставі проведеної судово-медичної експертизи клаптя шкіри з раною з правої поверхні грудної клітини від трупа ОСОБА_11 при проведені контактно-дифузійного методу ( кольорових відбитків) на контактограммі – на фіксованому фотопапері, в місці контакту з зоною ушкодження, зміни забарвлення, характерного для наявності міді, нікелю, заліза та свинцю, не спостерігалося (а.с.112-113)

Відповідно до висновку експерта №17-3-МКС/10-12/2736-С/18 від 15 01 2019 р, на підставі проведеної судово-медичної експертизи клаптя шкіри з раною з правої поверхні грудної клітини від трупа ОСОБА_11 , на шкірному клапті встановлена одна рана, з властивостями колото-різаної, що утворена одноразовою дією одностороннєгострого, плоского, типу клинка ножа, колючо-ріжучого предмета, з лезом середньої гостроти, обухом «П» - подібного поперечного перетину з помірно вираженими ребрами. Найбільша ширина зануреної частини клинка цього предмета була не більше 1,9 см. (а.с.114)

Відповідно до висновку експерта № 14/52-С/19 від 06 02 2019 р., кров від трупа ОСОБА_11 відноситься до групи АВ. На джинсових брюках (об`єкти №№ 3, 14, 15, 20, 21, 23, 25, 26) та ремені (об`єкти №№27-29) потерпілого ОСОБА_11 знайдена кров людини групи АВ, властива йому самому (а.с.140).

Відповідно до висновку експерта № 14/51-С/19 від 07 02 2019 р., кров від трупа ОСОБА_11 відноситься до групи АВ. На куртці (фуфайці) (об`єкти №№ 2, 3, 6, 7), вилученій за адресою: АДРЕСА_1 , знайдена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_11 не виключається (а.с.136).

Відповідно до висновку експерта № 15/№29-С/2019 від 16 02 2019 р., кров від трупа ОСОБА_11 відноситься до групи АВ (IV). В результаті проведення судово-медичної експертизи фрагменту оббивки матрацу (№12) (об`єкт №1), вилученого 28 12 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , виявлені сліди крові людини. При серологічному дослідженні в крові виявлені антигени А і В, ізогемаглютиніни не виявлені. Таким чином, враховуючи результати досліджень, можна припустити, що дані сліди крові можуть походити від будь-якої людини з груповою належністю крові АВ (IV), яким міг потерпілий ОСОБА_11 (а.с.131).

Суд вважав, що винуватість ОСОБА_7 також доведена протоколом проведення слідчого експерименту від 05 02 2019 р., під час якого ОСОБА_7 в приміщенні ХОБСМЕ-2, в присутності експерта та понятих, показав та розповів про обставини нанесення ним удару ножем ОСОБА_11 , що підтверджується оглядом відеозапису проведення цього слідчого експерименту, який зафіксовано на диску, долученому до кримінального провадження в якості речового доказу (а.с.152-153).

Відповідно до висновку експерта №10-14/1/10-12/2736-С/18 від 20 02 2019 р., показання ОСОБА_7 , викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 05 02 2019 р. відповідають об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму та локалізації проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, що встановлене на трупі ОСОБА_11 . ОСОБА_7 лише не пояснює утворення двох забитих ран на нижній губі (а.с.143).

Відповідно до висновку експерта № 17-27-МКС/19 від 20 02 2019 р., на светрі та фуфайці (футболці) у ОСОБА_11 встановлено по одному наскрізному колото-різаному пошкодженню на спинці справа, на межі верхньої та середньої третин, які співставляються між собою та відповідають за локалізацією та утворюють один єдиний рановий канал. Вказані пошкодження на светрі та фуфайці (футболці) мають ознаки колото-різаних (щілиноподібна форма, довжина, що привалює над шириною, рівні краї, що відносно добре зіставляються, наявність одного гострокутного кінця з надсіченням кінцевого стовпчика трикотажу та другого - «П» - подібного кінця, з помірною потертістю кінцевих стовпчиків трикотажу).

Вказані колото-різані пошкодження утворилися внаслідок, не менш ніж, однократної травматичної дії гострокінцевого, одностороннєгострого, плоского, типу клинка ножа, колючо-ріжучого предмета, з гострим лезом і обухом «П»-подібного поперечного перетину з помірно вираженими ребрами. Індивідуальні особливості цього предмета в пошкодженнях не відобразилися. Найбільша ширина зануреної частини цього предмету була не більше 2,5 см. Особливості структури трикотажу не дозволяють більш детально встановити індивідуальні властивості даного предмета.

Зіставляючи морфологічні ознаки колото-різаних пошкоджень на одязі з конструктивними особливостями представлених на експертизу ножів, з урахуванням результатів експериментального дослідження, експерт вважав, що дані пошкодження могли бути заподіяні клинками обох ножів, представлених на експертизу, зважаючи на їх схожі конструктивні особливості (а.с.154).

Крім того, судом було оглянуто речові докази: кухонні ножі, одним з яких, загальною довжиною 26,8 см, з дерев`яною рукояттю, клинком довжиною 15,3 см, з підсохлою речовиною бурого кольору, як зазначив обвинувачений, він спричинив удар потерпілому, а також одяг та взуття обвинуваченого і потерпілого, фрагмент оббивки матрацу, з нашаруваннями речовини бурого кольору на них, які були вилучені під час огляду місця події, на підтвердження чого було надано постанову від 28-29 12 2018 р. про приєднання до кримінального провадження вказаних речових доказів.

Суд вважав, що доводи обвинуваченого щодо кваліфікації його дій за ст.118 КК України як перевищення межі самооборони, є його способом захисту та уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються, як його власними поясненнями щодо обставин справи, так і висновком експерта №10-12/2736-С/18 від 19 02 2019 р.

Судом зазначено, що на початку судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи факту своєї присутності на місці події, виникнення сутички між ним та ОСОБА_11 , спричинення потерпілому удару ножем, пояснював, що коли потерпілий схопив ніж лівою рукою, ОСОБА_7 її перехопив та завів потерпілому за спину різким рухом. Потім ОСОБА_7 товкнув потерпілого рукою в груди, наштовхнувши його на ніж, та після цього пішов собі додому. Змінивши у подальшому ці покази, ОСОБА_7 у наступному судовому засіданні пояснив, що події відбувались саме так, як він розповідав під час слідчого експерименту.

Між тим, як зазначено у вироку, обвинувачений, неодноразово змінюючи свої покази щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень, як під час досудового розслідування, так і весь час судового розгляду, жодного разу не зазначив, що ОСОБА_11 висловлював на його адресу якісь образи чи погрози життю або здоров`ю. Враховуючи, що перед цим між ними була жартівлива боротьба на руках, суд вважає, що наступні дії ОСОБА_11 , в тому числі демонстрація ножа, без висловлювання погроз чи образ, були спрямовані лише на утримання ОСОБА_7 в кімнаті для продовження спілкування, та не могли бути сприйняті як загроза життю чи здоров`ю обвинуваченого. Як вбачається з висновку експерта № 10-12/2736-С/18 від 19 02 2019 р., рановий канал направлений ззаду наперед, зверху вниз та дещо справа наліво, та потерпілий, вірогідніше за все, був обернений задньою частиною тіла до нападника. Враховуючи наведене, суд вважав неспроможними пояснення обвинуваченого про вчинення ним удару ножем у спину потерпілого з положення, коли він був нахилений потерпілим до підлоги, оскільки в такому випадку рановий канал не міг бути направлений зверху вниз та знаходитись у правій частині спини потерпілого, і встановлення вказаної обставини не потребує спеціальних знань у медицині.

При цьому, суд вважав, що про направленість умислу ОСОБА_7 на вбивство свідчить і його байдуже ставлення до наслідків своїх дій, коли він, напевно знаючи, що наніс потерпілому удар ножем у спину, де знаходяться життєво-важливі органи, залишив його без надання медичної допомоги та в безпорадному стані, таким чином, бажав настання його смерті.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, тому кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України, дійшов до помилкового висновку про наявність в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Так, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Так, ч. 1 ст. 115 КК передбачено відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а ч. 2 ст. 121 КК - відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

При цьому, слід зазначити, що питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями та наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб та засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів та наслідків.

Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.

Аналіз відомостей, що містяться в матеріалах справи, зокрема, висновок судово-медичної експертизи № 10-12/2736-С/18 від 19 02 2019 р. трупа ОСОБА_11 свідчить про те, що причиною смерті потерпілого ОСОБА_11 стало проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням судинного пучка правої легені, що призвело до розвитку масивної крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Враховуючи динаміку трупних явищ в ході огляду місця події і при експертизі трупа, можна припустити, що смерть ОСОБА_11 настала близько 12-24 годин до огляду трупа на місці події. У крові та сечі виявлений етиловий спирт в кількості: в крові-5,52%, в сечі-4,62%. Кров від трупа належить до групи АВ (4 група) (а.с.102-105)

Експертизою було встановлено у потерпілого одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, що бере свій початок раною на спині в лопатковій ділянці праворуч, на 6 см праворуч від умовної задньої серединної лінії тіла, на 11,5 см вниз від рівня проекції остистого відростка 7 шийного хребця та на 137 см вверх від рівня підошовної поверхні стоп, який проходить в товщі м`яких тканин спини, проникає в праву плевральну порожнину в 4 міжреберії по лопатковій лінії з крайовим ушкодженням 5-го ребра по верхньому краю та ушкодженням пристінкової плеври, проходить в товщі верхньої частки правої легені вглиб до судинного її пучка та доходить до нього, з перетином легеневої вени на 1/2 окружності судини та крововиливом в праву плевральну порожнину (1800 мл рідкої крові); рановий канал направлений ззаду наперед, зверху вниз та дещо справа наліво загальною довжиною 11,5 см, з яких 3,5 см в товщі шкіри та м`язів спини, а в паренхимі легені – 8 см. Вказане колото-різане поранення утворилось внаслідок одноразової дії остороннєгострого, плоского, типу клинка ножа, предмета, що мав колюче-ріжучі властивості, лезо середньої гостроти та обухом «П»-подібного поперечного перетину, індивідуальні особливості якого не відобразились, найбільша ширина зануреної частини клинка цього предмета була не більше 2,3 см, а довжина частини, що занурилась – не менше 11,5см (без урахування екскурсії грудної клітки). Вказане поранення є прижиттєвим, утворилось не більше ніж 30 хв. до настання смерті, що підтверджується результатами судово-гістологічного дослідження , і в цьому проміжку часу потерпілий міг самостійно пересуватись по мірі наростання явищ кровотечі та декомпенсації вітальних (життєвих) функцій. Під час спричинення даного ушкодження потерпілий, вірогідніше за все, знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні та був обернений задньою поверхнею тіла до нападника.

Як вказав в своїх свідченнях обвинувачений, під час виниклого з потерпілим конфлікту, коли обвинувачений намагався вийти з кімнати, ОСОБА_11 йому став перешкоджати в цьому, закривши вихід. А коли обвинувачений ОСОБА_7 різко відсторонив його рукою вбік від дверей, ОСОБА_11 схопив зі стільця ніж, притуливши його до ОСОБА_7 в районі сонячного сплетіння, після чого, обвинувачений кулаком правої руки миттєво вибив його з руки потерпілого, а ніж впав на підлогу. Коли ОСОБА_7 нахилився за ножем та підняв його, ОСОБА_11 схопив його за шию та став утримувати обвинуваченого в нахиленому положенні. При цьому, обвинувачений, намагаючись звільнитись із захвату ОСОБА_11 , наніс потерпілому один удар ножем, який тримав у правій руці, в область спини. Після чого, потерпілий залишився стояти на ногах, а обвинувачений пішов додому. Як вказав обвинувачений, крові на тілі потерпілого ОСОБА_11 не було, ніж залишився лежати на підлозі. А тому, він не запропонував потерплому допомогу, оскільки на думку обвинуваченого потерпілий залишився стояти на ногах, злегка хитаючись від алкоголю.

Після завданого удару, потерпілий залишився стояти на ногах, заподіяне ОСОБА_7 поранення не призвело до такого стану потерпілого, яке б давало йому підстави вважати, що він досяг злочинної мети, заподіявши смертельного поранення потерпілому ОСОБА_11 . При цьому усвідомлюючи, що він живий, ОСОБА_7 мав реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів ножем у життєво важливі органи, чого не зробив.

Під час слідчого експерименту, 05 02 2019 року, обвинувачений показав механізм нанесення ним удару потерпілому та вказав на обставини, під час яких ним було нанесено цей удар ножем, а також показав місце нанесення та розповів передумови вчинених ним дій відносно потерпілого.

Відповідно до висновку експерта №10-14/1/10-12/2736-С/18 від 20 02 2019 р., показання ОСОБА_7 , викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 05 02 2019 р. відповідають об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму та локалізації проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, що встановлене на трупі ОСОБА_11 .

Отже, аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів прийшла до висновку про те, що попередня агресивна поведінка потерпілого ОСОБА_11 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння (у крові та сечі виявлений етиловий спирт в кількості: в крові-5,52%, в сечі-4,62%), поведінка обвинуваченого до, під час і після злочину, а також його взаємини з потерпілим, що передували події, зокрема те, що до нанесення удару ножем, обвинувачений з потерпілим разом випивали спиртні напої, спілкувались, мірялися силою під час взаємного спілкування; кількість, характер і локалізація поранення потерпілого ОСОБА_11 , а саме те, що обвинувачений наніс потерпілому лише одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, в області лопаткової ділянки спини, яке, згідно висновку експертизи, є прижиттєвим та утворилось не більше ніж 30 хв. до настання смерті, що підтверджується результатами судово-гістологічного дослідження, і в цьому проміжку часу потерпілий міг самостійно пересуватись по мірі наростання явищ кровотечі та декомпенсації вітальних (життєвих) функцій; причини припинення злочинних дій обвинуваченого, зокрема те, що після нанесення одного удару потерпілому, він свої дії припинив та покинув місце події, а також мета вчинення обвинуваченим вказаного діяння, яка полягала в тому, щоб захиститись від поведінки потерпілого, який утримував обвинуваченого за шию – свідчать про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 в даному випадку відсутній умисел на вбивство, оскільки завдаючи потерпілому один удар в область спини, обвинувачений не передбачав можливість настання смерті потерпілого, виходячи з поведінки потерпілого, але повинен був і міг це передбачити.

Заподіяне обвинуваченим поранення не призвело до такого стану потерпілого, яке б давало обвинуваченому підстави вважати, що він досяг злочинної мети, заподіявши смертельного поранення. При цьому ОСОБА_7 мав реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів ножем у життєво важливі органи, чого не зробив, оскільки одразу після заподіяння тілесного ушкодження, покинув місце події. Обвинувачений, завдаючи одного удару ножем в область спини потерпілого, об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, припускав, що таким ударом буде заподіяно проникаючого ножового поранення, і передбачав можливість настання наслідків у виді завдання будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв із неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, а до настання смерті потерпілого від таких ушкоджень ставився необережно.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 повністю охоплюються диспозицією ч.2 ст.121 КК України, як завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

За викладених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України, у зв`язку з чим, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню, а судове рішення - зміні, з перекваліфікацією дій обвинуваченого з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України та призначенням за цим законом відповідного покарання.

Вказані обставини, відповідно до ст.409 КПК України, є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 01 2020 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - змінити.

Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, - задовольнити частково.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 перекваліфікувати з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання за вказаної статтею у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

____________ ________________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3                 ОСОБА_4