ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 р. | № 2/538(5/234) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Кочерової Н.О. |
суддів: | Рибака В.В. Черкащенка М.М. |
розглянув касаційну скаргу | Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень |
на постанову | від 13.04.2006 Луганського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2/538 (5/234) господарського суду Луганської області |
за позовом | Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень |
до третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору | відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” відкрите акціонерне товариство “Алчевськкокс” |
про | стягнення 30799,56 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача Ходаковський В.І. дов. від 02.03.2006 № Н-01/674
Кулешова О.О. дов. від 13.01.2006 № Н-01/63
від відповідачів не з’явилися
від третьої особи не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2005 року Донецька залізниця в особі Луганської філії залізничних перевезень Донецької залізниці пред’явила в суді позов до відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” про стягнення плати за користування вагонами у І декаді січня 2005 року по станції Сімейкіно Нове в сумі 30799,56 грн., а також збитки по сплаті держмита в сумі 308,0 грн. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обгрунтування позовних вимог Донецька залізниця зазначала, що у І декаді січня 2005 року на станцію Сімейкіно Нове на адресу ВАТ “Краснодонвугілля” по повним вантажним документам прибували порожні вагони оренда ТОВ “Лемтранс”, тобто як вантаж на своїх вісях.
У зв’язку з відмовою приймання вагонів на під’їзну колію ВАТ “Краснодонвугілля” та згідно ст.119 Статуту залізниці України за час затримки орендованих вагонів на коліях станції нарахована плата за користування вагонами в сумі 30799,56 грн., які відповідачі відмовилися сплатити.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.02.06 (суддя Седляр О.О.) в задоволені позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 (судді: Медуниця О.Є. –головуючий, Баннова Т.М., Семендяєва І.В.) рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено що саме з вини вантажоодержувача спірні порожні вагони не були подані відповідачу і стояли на ст. Сімейкіно-Нове в очікувані подачі їх на під’їзну колію.
В касаційній скарзі Донецька залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і рішення господарського суду та прийняти нове рішення яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року із змінами та доповненнями “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в яком повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Проте постановлені судові рішення цим вимогам закону в повній мірі не відповідають.
Відповідно до п.1 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 вантажі до перевезення приймаються залізницею за наявності місячного плану або дозволу на перевезення, оформленого відповідно до цих Правил.
Місячне планування перевезень вантажів у межах України здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому Правилами планування перевезення вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.02 № 873.
Саме перевезення вантажів залізницею здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред’явленням окремих замовлень відправників (вантажовласників або за їх дорученням –експедиторських організацій). У разі систематичного здійснення перевезень вантажів між залізницею та відправником укладається договір про організацію перевезень вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи, такий договір і був укладений 25.06.04 між сторонами по справі № 127/935-1536/05-4КУО, відповідно до умов якого вантажовласник (відповідач) зобов’язувався пред’являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу, а залізниця в свою чергу зобов’язувалась приймати до перевезення та видати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Відповідно до п.п.6.4 п.6 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансу та зв’язку № 856 від 28.09.04 порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, у яких у графі “Найменування вантажу” вказується “Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)”.
Враховуючи наведену норму, порожні вагони є вантажем.
Власні вантажні вагони, згідно Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, це вагони всіх типів будь-яких форм власності (крім вагонів інвентарного парку залізничних адміністрацій), які мають восьмизначну нумерацію, що починається з цифри “5”.
Планування перевезень вантажів, згідно з укладеними договорами, у вагонах парку залізниць та у власних або орендованих вагонах здійснюється за окремими замовленнями, тобто є роздільним (п.п 2.3 п.2 Правил планування перевезень вантажів).
Отже план перевезення вантажів залізницею у власних вагонах замовника (в даному випадку –ВАТ “Краснодонвугілля”) повинен визначатись змістом (величиною) його замовлення, що ставить в залежність виконання плану перевезень з використанням ним цих вагонів(власних) від своєчасності подачі їх під повторне навантаження у визначеній замовленням кількості.
Порядок та умови забезпечення ВАТ “Краснодонвугілля” власними порожніми вагонами визначений в договорі № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05 “Про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі” (т. 3 а.с 10).
Підпунктом 2.2.6 цього договору закріплено обов’язок ВАТ “Краснодонвугілля”, як Замовника, забезпечити приймання рухомого складу з залізничних колій загального користування (станцій) в порядку, встановленому договорами на експлуатацію під’їзних колій, укладеному між вантажоодержувачем та залізницею.
Наявний в матеріалах справи договір № 4/68 від 25.12.03 на експлуатацію залізничної під’їзної колії свідчить про те, що порожні вагони передаються на під’їзду залізничну колію в тій кількості, яка надійшла, і передаються по їх направленням, тобто вантажоодержувачем.
Разом з цим в договорі № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05 в п.п 2.2 п.2 визначено обов’язок Замовника (ВАТ “Краснодонвугілля”) передавати Експедитору (ТОВ “Лемтранс”) замовлення на запланований об’єм перевезення вантажу (в даному випадку порожніх власних вагонів) до 10 числа місяця, що передує місяцю здійснення перевезень; надавати йому належно завірену копію, прийнятого у встановленому порядку, плану перевезення вантажів (ф ГУ-12) не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю проведення перевезень. При цьому в плані перевезень повинен бути вказаний код Експедитора і найменування підприємства, власністю якого буде вантаж (т.3 а.с. 10).
Таким чином кількість порожніх власних вагонів, які повинні надходити до ВАТ “Краснодонвугілля” від ТОВ “Лемтранс” повинна відповідати об’єму його замовлення та плану перевезення вантажу (вугілля) цими вагонами.
Відповідно з п.2.2.13 п.п. 2 п.2 зазначеного Договору з боку Замовника (ВАТ “Краснодонвугілля”) організація роботи по забезпеченню виконання його умов повинна носити плановий характер з цілодобовим прийманням –передачею інформації ТОВ “Лемтранс” щодо стану виконання умов договору.
Зазначене обумовлює необхідність наявності у ВАТ “Краснодонвугілля” інформації щодо відправленої на його адресу кількості порожніх власних вагонів.
ВАТ “Краснодонвугілля”, як отримувач вагонів, відповідно з ст.44 Статуту залізниць України не могло переадресувати порожні власні вагони в тому разі, коли б вони були відправлені (відвантажені) ТОВ “Лемтранс” на його адресу понад замовлення та план перевезення вугілля в цих вагонах.
Спірні власні порожні вагони прибули на залізничну станцію Краснодон по накладних, в яких ВАТ “Краснодовугілля” зазначено як отримувач вантажу.
Порожні власні вагони перевозяться залізницею так, як і вантаж, за перевізними документами (п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів).
До перевізних документів, згідно з п.п 1.1, 1.2 п.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 № 644, належить накладна, яка є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу на користь третьої сторони –одержувача і супроводжує разом з дорожньою відомістю вантаж по всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з прибулим на його адресу вантажем. Накладна видається одержувачу вантажу після вчинення ним підпису в дорожній відомості про одержання вантажу (п.п 5.6 п.5 цих Правил).
При відсутності згоди на отримання вантажу з боку вантажоотримувача накладна йому не видається. Наявність у відповідача накладних свідчить про отримання ним вантажу (власних порожніх вагонів).
Відповідно до абз.2 п.6 Правил користування вагонами і контейнерами”, затверджених наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.99, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у його користуванні.
Згідно з п.15 цих Правил за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Ця відповідальність також передбачена ст.119 Статуту залізниць України.
Враховуючи викладене, постановлені господарськими судами рішення підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, а також вказівки суду касаційної інстанції і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 , 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень задовольнити частково.
Постанову від 13.04.2006 Луганського апеляційного господарського суду та рішення від 17.02.2006 господарського суду Луганської області у справі № 2/538 (5/234) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко