ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

17 серпня 2006 р.

№ 2/524

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

Кочерової Н.О.,

суддів:

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача –

Кулешова О.О. (дов. №Н-01/63 від 13.01.2006р.); Ходаковський В.І. (дов. №Н-01/674 від 02.03.2006р.);

від відповідача –

не з’явилися;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги

Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень

на  постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 27.04.2006р.

у справі

№2/524 господарського суду Луганської області

за позовом

Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень

до	ВАТ “Краснодонвугілля”

третя особа

ТОВ “Лемтранс”

про	стягнення 277 660,20 грн.

Розгляд справи відкладався з 27.07.2006р. на 17.08.2006р.

                                               ВСТАНОВИВ:

Донецька залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень м.Луганськ звернулась з позовом до ВАТ “Краснодонвугілля” м.Краснодон з позовом про стягнення 277660 грн. 20 коп. як плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.03.06 у справі № 2/524 позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ “Краснодонвугілля” м.Краснодон на користь позивача 4057,44 грн. за користування вагонами (простій на залізничних коліях загального призначення) та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.

Рішення суду в задоволеній частині позову мотивовано тим, що вагони парку Укрзалізниці були подані відповідно з погодженням сторонами планом перевезень вантажів і простій їх відбувся з вини відповідача; що інша частина порожніх вагонів, як орендованих ТОВ “Лемтранс”, були подані понад погоджений сторонами план перевезень і,  в зв’язку з цим, їх простій оплаті не підлягає.

Наявність договору на експлуатацію під’їзної колії від 27.01.03 № 4/67 та визначена ним максимальна переробна спроможність під’їзної колії до 400 вагонів на добу судом до уваги прийнята не  була, оскільки це, за висновком суду, суперечить п.2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4 КУО “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги”.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду  від 27.04.06 зазначене рішення господарського суду Луганської області залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі Донецька залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці просить скасувати судові рішення у даній справі в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов в частині стягнення 273602,76 грн. боргу.

При цьому скаржник посилається на неповноту дослідження судовими інстанціями обставин справи, які мають важливе значення для справи, зокрема змісту договору на експлуатацію під’їзних колій від 27.01.03 № 4/67;  суті правовідносин відповідача з власниками (орендарями) порожніх вагонів, які надійшли  на його адресу; встановлення відповідача  як отримувача вантажу (порожніх вагонів) та його обов’язків внаслідок цього.

Судова колегіяё розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення  представників позивача в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку апеляційним господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність  застосування ним норм процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної  скарги.

Верховний Суд України в ч.3 п.1 Постанови Пленуму від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (з наступними змінами) роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які  мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались наведених роз’яснень та вимог відповідно п.3 ст.84, п.7 ст.105 Господарського процесуального кодексу України.

Суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливлює здійснення юридичних висновків, які грунтувалися на матеріалах справи.

Матеріалами справи та змістом чинних правових актів, які регулюють перевезення вантажів залізницею, підтверджується наступне.

Вантажі до перевезення залізницею приймаються за наявності місячного плану або дозволу на перевезення, оформленого відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (п.1 Правил).

Місячне планування перевезення вантажів у межах України здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому Правилами планування перевезення вантажів (статті 17-21 Статуту), затв. наказом Мінтрансу України від 09.12.02№ 873, зареєстровано в МЮ України 29.12.2002 за № 1030/7318. (п.п 2.1 п.2 Правил).

Саме перевезення вантажів залізницею здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред’явленням окремих замовлень відправників (вантажовласників або за їх дорученням –експедиторських організацій). У разі систематичного здійснення перевезень вантажів між залізницею та відправником укладається договір про організацію перевезень вантажів (п.п. 1.2 п.1 Правил).

Такий договір був укладений сторонами 25.06.2004р. під №127/935-1536/06-4КУО (а.с. 10 т.4).

Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.2004р. №856, визначають, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, у яких у графі “найменування вантажу” вказується: “Власний вагон (найменування власника)направляється до пункту навантаження” (п.п 6,4 п.6 Правил).

Виходячи зі змісту цієї  норми порожні вагони є вантажем.

Поняття “власні вантажні вагони” визначено в п.п 1.2 п.1 Правил реєстрації власних вантажних вагонів, затв. наказом Мінтрансу та зв’язку України від 28.09.04 № 856, зареєстровано в МЮ України 15.10.04 за № 1316/9915 (а.с. 25 т.ІУ). Власні вантажні вагони –вагони всіх типів будь-яких форм власності (крім вагонів інвентарного парку залізничних адміністрацій), які мають восьмизначну нумерацію, що починається з цифри “5”.

Планування перевезень вантажів, згідно з укладеними договорами, у вагонах парку залізниць та у власних або орендованих вагонах здійснюється за окремими замовленнями, тобто є роздільним (п.п 2.3 п.2 Правил планування перевезень вантажів).

Отже план перевезення вантажів залізницею у власних вагонах замовника (в даному випадку –ВАТ “Краснодонвугілля”) повинен визначатись змістом (величиною) його замовлення, що ставить в залежність виконання плану перевезень з використанням ним цих вагонів(власних) від своєчасності подачі їх під повторне навантаження у визначеній замовленням кількості.

Порядок та умови забезпечення ВАТ “Краснодонвугілля” власними порожніми вагонами визначений в договорі № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05 “Про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі” (а.с 58 т.4).

П.п. 2.6 п.2 цього договору встановлює обов’язок ВАТ “Краснодонвугілля”, як Замовника, забезпечити приймання рухомого складу з залізничних колій загального користування (станцій) в порядку, встановленому договорами на експлуатацію під’їзних колій, укладеному між вантажоодержувачем та залізницею.

Наявний в матеріалах справи Договір № 4/67 “Про експлуатацію залізничної під’їзної колі” свідчить про те, що порожні вагони передаються на під’їзну залізничну колії в тій кількості, яка надійшла, і передаються по їх направленням, тобто вантажоодержувачем. (п.6 Договору, а.с. 56 т.4).

Поряд з цим в договорі № 62-1536/01-5 КУО  від 01.01.05 в п.п 2.2 п.2 визначено обов’язок Замовника (ВАТ “Краснодонвугілля”) передавати Експедитору (ТОВ “Лемтранс”) замовлення на запланований об’єм перевезення вантажу (в даному випадку порожніх власних вагонів) до 10 числа місяця, що передує місяцю здійснення перевезень;  надавати йому належно завірену копію, прийнятого у встановленому порядку, плану перевезення вантажів (ф ГУ-12) не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю проведення перевезень. При цьому в плані перевезень повинен бути вказаний код Експедитора і найменування підприємства, власністю якого буде вантаж (п.п 2.2.2 п.2 Договору, а.с 58 т.ІУ).

Таким чином кількість порожніх власних вагонів, які повинні надходити до ВАТ “Краснодонвугілля” від ТОВ “Лемтранс” повинна відповідати  об’єму його замовлення та плану перевезення вантажу (вугілля) цими вагонами.

Відповідно з п.2.2.12 п.п 2 п.2  зазначеного Договору з боку Замовника (ВАТ “Краснодонвугілля”) організація роботи по забезпеченню виконання його умов повинна носити плановий характер з цілодобовим прийманням – передачею інформації ТОВ “Лемтранс” щодо стану виконання умов договору.

Зазначене зумовлює необхідність наявності у ВАТ “Краснодонвугілля” інформації щодо відправленої на його адресу кількості порожніх власних вагонів.

ВАТ “Краснодонвугілля”, як отримувач вагонів, відповідно з ст.44 Статуту залізниць України могло переадресувати порожні власні вагони в тому разі, коли б вони були відправлені (відвантажені) ТОВ “Лемтранс” на його адресу понад замовлення та план перевезення вугілля в цих вагонах.

Спірні власні порожні вагони прибули на залізничну станцію Краснодон по накладних, в яких ВАТ “Краснодовугілля” зазначено як отримувач вантажу (наявні в матеріалах справи).

Порожні власні вагони перевозяться залізницею так, як і вантаж, за перевізними документами (п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затв. наказом Мінтранспорту та зв’язку України від 28.09.04 № 856, зареєстровано в МЮ України. 15.10.04 за № 1316/9915, а.с 25 т. ІУ).

До перевізних документів, згідно зі змістом п.п 1.1;  1.2 п.1 Правил оформлення перевізних документів, затв. наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в МЮ України 24.11.2000 за № 863/5084 належить накладна, яка є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу на користь третьої сторони –одержувача і супроводжує разом з дорожньою відомістю вантаж по всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з прибулим на його адресу вантажем. Накладна видається одержувачу вантажу після вчинення ним підпису в дорожній відомості про одержання вантажу (п.п 5.6 п.5 цих Правил).

При відсутності згоди на отримання вантажу з боку вантажоотримувача  накладна йому не видається. Наявність у відповідача накладних свідчить про отримання ним вантажу (власних порожніх вагонів).

Відповідно з п.6 абз. 3 ч.3 Правил користування вагонами і контейнерами”, затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.99, зареєстровано в МЮ України 15.03.99 за № 165/3458 усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подачі під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у його користуванні.

Згідно з п.15 цих Правил за час перебування власних вагонів на станції призначення чи на підходах до неї, або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, плата за користування оплачується у розмірі 50%.

Ця відповідальність також передбачена ст.119 Статуту залізниць України.

Зазначені обставини не були предметом судових досліджень, мають важливе значення для справи.

Відповідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законами.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають  їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі  викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                       ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду  від 27.04.06 у справі № 2/524 в частині відмови позивачу в задоволенні позову скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд.

В іншій частині ці судові рішення залишити без зміни.

Головуючий, суддя                                                                          Н.Кочерова  

                                                                              

Судді                                                                                                   В.Рибак

                                                                                                   М.Черкащенко