Справа № 2-377/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м                 У к р а ї н и

20 квітня 2011 року           Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченко О.В., при секретарі Яценко Л.В., з участю представника позивача Бучко Ю.В., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення боргу за кредитним договором, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

В листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі – Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/08-112/72947 від 24 грудня 2007 року в сумі 3793 грн. 74 коп., одночасно позивач просив розірвати вищевказаний кредитний договір. Свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

19 квітня 2011 року позивач в частині стягнення грошових коштів зменшив позовні вимоги, перерахувавши заборгованість відповідача станом на час розгляду справи та з урахуванням здійснених виплат у розмірі 3515 грн. 82 коп., з яких заборгованість за кредитом –2209 грн. 81 коп., а за відсотками –1306 грн. 01 коп.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову просила суд про розірвання кредитного договору та стягнення коштів у зменшеному розмірі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що протягом розгляду справи ним були витрачені значно більші кошти на виконання умов спірного договору ніж різниця між розміром первісних вимог та остаточних. В обґрунтування такої позиції представив платіжні квитанції.

В свою чергу, представник позивача оглянувши письмові докази повідомила суду, що сплачені відповідачем кошти враховані в останньому розрахунку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Банк та відповідачем укладений договір № 010/08-112/72947  про надання кредиту за програмою кредитування “Кредитна картка” у розмірі 10000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 24 грудня 2009 року.

Згідно п. 1.7 кредитного договору сторони домовились, що без укладання будь-яких письмових додаткових договорів до цього договору, строк дії ліміту кредитування подовжується на умовах цього договору кожного разу на 24 місяці, за умови, що на останній робочий день строку дії кредитного ліміту будуть дотримуватись кожна з наступних умов.

Відповідно до п. 2.1, 2.3 кредитного договору відповідач зобов’язаний до 20 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати погашення кредиту та відсотків.

В свою чергу, відповідач належним чином умови договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість з повернення кредитних коштів та сплати відсотків у визначеному позивачем розмірі.

Між тим, відповідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно бути виконано належним чином та в установлений строк, а згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити відсотки.

На підставі ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України  наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредиту в сумі 3515 грн. 82 коп., з яких заборгованість за кредитом –2209 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками –1306 грн. 01 коп.

Заперечення відповідача щодо співмірності різниці між повернутими коштами та розміром на який були зменшені позивачем майнові вимоги у повному обсязі спростовуються представленим позивачем розрахунком, згідно якого всі внесені відповідачем грошові кошти –враховані. Різниця полягає у додатковому нарахуванні позивачем протягом розгляду справи відповідачу щомісячних відсотків за користування грошовими коштами згідно умов договору. За такого доводи відповідача не впливають на суть спірних правовідносин та не змінюють рішення суду.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а допущені відповідачем порушення є істотними, тому вимоги позивача в частині розірвання договору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути  судові витрати у розмірі 171 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 526, 530, 536, 611 ЦК України,  ст. 10, 60, 212 – 215ЦПК України, суд,-

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту у сумі 3515 (три тисячі п’ятсот п’ятнадцять) грн. 82 коп., з яких заборгованість за кредитом –2209 (дві тисячі двісті дев’ять) грн. 81 коп., заборгованість за відсотками –1306 (одна тисяча триста шість) грн. 01 коп., а також 171 (сто сімдесят одна) грн. 00 коп. –судових витрат.

Договір № 010/08-112/72947 укладений 24 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 –розірвати.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                                              О.В. Батченко