№ 2-2184/2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 р. Малиновський райсуд м. Одеси в складі: головуючого судді - Савинської І.О.

при секретарі - Мартинюк Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міськради, з участю 3-ої особи ОСОБА_2, про визнання права власності у порядку успадкування за законом, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, з участю 3-ої особи 2-го відділу РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси про визнання шлюбу не дійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міськради про продовження строку на вступ у спадщину та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, уточнивши свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати за нею право приватної власності у порядку успадкування за законом на АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що позивачка є спадкоємницею першої черги, фактично мешкає у квартирі, сплачує комунальні послуги, прийняла спадщину.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Одеської міської Ради Танасевич Ю.І. заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, однак у судових дебатах висловила думку про можливість задоволення позову.

3-тя особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали.

ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив визнати не дійсним шлюб, на підставі ч.2 ст. 40 СК України, укладений 15.07.2005р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який був зареєстрований 2-м відділом РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси, актовий запис № 2 91, посилаючись на те, що він є фіктивним.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позовні вимоги свого довірителя підтримала.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання шлюбу не дійсним не визнав,

пояснивши, що з грудня 2004 p. його довірительниця та ОСОБА_3 підтримували фактичні шлюбні відносини, жили однією сімєю, мали єдиний бюджет, турбувались один за одного, а лише після спливу пів року та спливу строку трауру після попередньої дружини зареєстрували шлюб в органах РАЦС, з метою створення сімї.

Представник 3-ої особи 2-го відділу РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси Ткач Ж.В. заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_2 про визнання шлюбу не дійсним, зазначивши, що спірний шлюб був зареєстрований згідно чинного законодавства.

Крім того, ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив продовжити строк на вступ у спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом після смерті бабки.

Також, він просив визнати право власності на АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом, звернувся до 5-ї Держнотконтори про прийняття спадщини після смерті діда.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позовні вимоги свого довірителя підтримали.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2 про продовження строку на вступ у спадщину та визнання права власності не визнав, зазначивши, що позивачем не надано суду будь-яких доказів поважності пропуску строку на прийняття спадщини після смерті бабки, крім того він фактичне не прийняв спадкове майно. Також представник ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 не має права на отримання спадщини і після смерті діда, т.як за час його життя не цікавився ним, ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, хоча той через похилий вік був у безпорадному стані, не приймав участі у його похованні. У зв’язку з чим він повинен бути усунений від права на спадкування.

Представник відповідача Одеської міської Ради Танасевич Ю.І. заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_2

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши відмовні матеріали прокуратури Малиновського району м. Одеси № 566-апрОб, книгу обліку оприбуткування й витрачення бланків свідоцтв про шлюб (справа № 68, дата початку - 06.01.2005, дата закінчення - 22.11.2005р.) 2-го відділу РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси, суд вважає, що позов ОСОБА_1 має підгрунтя та підлягає задоволенню, у позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання шлюбу не дійсним, та про продовження строку на вступ у спадщину і визнання права власності необхідно відмовити.

Як встановлено в судовому засіданні 19.06.1955 р. ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 у Іллічівськом РАГС м. Одеси, після чого остання прийняла його прізвище.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. від зазначеного шлюбу народився син ОСОБА_7 Останній з 27.08.1983 р. по 19.03.1986 р. знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого мав сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження.

Згідно розпорядження органу приватизації № 10242 6 від 27.11.1997р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках

приватизували АДРЕСА_1, на підставі чого в той же день їм було видано свідоцтво про право власності на житло за № 6-7384.

Зазначене свідоцтво 15.01.1998 р. було зареєстровано в КП „ОМБТІтРОН".

Спірна квартира складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 40, 2 кв. м., знаходиться на 5-му поверсі, 5-ти поверхового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_4 померла, не залишивши заповіту.

ОСОБА_3 до дня смерті ОСОБА_4 постійно проживав разом з нею, піклувався про її здоров’я, після її смерті залишився жити в спірній квартири, користувався предметами домашнього побуту, сплачував комунальні послуги, фактично прийняв спадщину, яка залишилася після смерті дружини, але протягом шести місяців не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у зв’язку з похилим віком.

4.5 ст. 12 68 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 у грудні 2004 р. переселилась до АДРЕСА_1 за пропозицією ОСОБА_3 для створення сімї, вела з ним сумісне господарство, мала з ним єдиний бюджет, турбувалась про нього як про чоловіка.

Крім того, позивачка з єдиного бюджету сплачувала комунальні послуги за спірну квартиру, утримувала квартиру в охайному стані, готувала їжу.

15.07.2005р. ОСОБА_1 вступила у шлюб з ОСОБА_3, зареєстрований 2-м відділом РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси, актовий запис № 2 91, після спливу півроку після смерті попередньої дружини ОСОБА_3 та спливу строку трауру.

19.07.2005р. ОСОБА_3 помер, не залишивши заповіту.

Після його смерті відкрилася спадщина на АДРЕСА_1.

До дня смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 мешкала разом із ним, піклувалася про нього, після смерті чоловіка позивачка продовжує мешкати в спірній квартирі, користується предметами домашнього побуту, які залишись після смерті спадкодавця, користується квартирою як власністю.

Позивачка має на руках оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру, оригінали книжок Ощадбанку на імя ОСОБА_3 і ОСОБА_4, оригінали книжок про сплату за квартиру та комунальні послуги, що свідчить про прийняття нею спадщини фактично.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 20.05.2005 р. ОСОБА_3 був похований на північному цвинтарі позивачкою.

Вона несла всі розходи по його похованню та поминальним обідам. П’ята державна нотаріальна контора відмовила позивачці в видачі свідоцтва про право власності на вказану квартиру, так як ОСОБА_3 не оформив за життя офіційно своїх спадкових прав та у зв’язку з пропуском строку на прийнятті спадщини.

ст. 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 12 61 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка, як дружина померлого, є спадкоємницею першої черги за законом.

Відповідно до ст. 12 68 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1 не зверталась з заявою про відмову від спадщини та фактично її прийняла.

Відповідно до ст. 12 7 6 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім прав на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

ОСОБА_3 не встиг оформити спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, тому право на прийняття належної йому частки у спадщині переходить до ОСОБА_1

Факт мешкання спадкодавця і позивачки за однією адресою по місцю відкриття спадщини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 доведені у судовому засіданні, у зв’язку з чим необхідно визнати в порядку успадкування за законом право власності на всю спірну квартиру за позивачкою.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання шлюбу не дійсним, про продовження строку на вступ у спадщину та визнання права власності є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

На підставі ч.ч. 1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

ОСОБА_2 пред’явлені вимоги про визнання шлюбу не дійсним на підставі ч.2 ст. 40 СК України, яка передбачає, що шлюб визнається

недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сімї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Згідно висновку експерта ОНДІСЕ від 05.02.2009р. не є можливим вирішити питання про те, чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 у заяві про реєстрацію шлюбу від 14.07.2005р. та книзі обліку оприбуткування й витрачення бланків свідоцтв про шлюб (справа № 68, дата початку - 06.01.2005, дата закінчення - 22.11.2005р.) їм самим або іншою особою.

Відповідно до постанови прокуратури Малиновського району м. Одеси від 06.06.2006р. та відмовних матеріалів № 566 „а" прОб в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ст. 190 КК України відмовлено, у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що є сусідом позивачки, йому відомо, що вона була дружиною ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_3 позивачка організувала похорон, несе всі видатки за квартиру, користується нею, мешкає в ній. Позивачка стала мешкати в АДРЕСА_1 після смерті першої дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що є родичкою позивачки, їй відомо, що з грудня 2004р. позивачка мешкала у АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 Влітку 2005р. позивачка стала дружиною ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_3 позивачка мешкає у вказаній квартирі, сплачує комунальні послуги, користується як власністю. Позивачка організувала похорон ОСОБА_3 та сплатила всі видатки по похованню.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11. суду пояснив, що знайомий з позивачкою, скільки раніше жили посусідству. Йому відомо, що вона була у шлюбі з ОСОБА_3 та мешкала разом з ним в АДРЕСА_1. Вони жили як чоловік та жінка. Після смерті ОСОБА_3 позивачка хоронила його, користується квартирою як власністю, сплачує комунальні платежі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що знайома з позивачкою з травня 2005р., з тих обставин, що з травня 2005р. по вересень 2005р. жила в квартирі ОСОБА_1 в якості піднаймача, вона знала покійного ОСОБА_3, з яким ОСОБА_1 була у подружніх стосунках. На стан здоров’я він не скаржився, але хворів, як літня людина. Ліки йому купувала ОСОБА_1 Вона не бачила, щоб ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями. У добровільному порядку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб в РАГСі, після реєстрації шлюбу вона, Наташа, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчотирьох відсвяткували весілля, подружжя жили дружно. Після смерті ОСОБА_3 всі витрати по похованню несла ОСОБА_1 Після його смерті вона жила в спірній квартирі. Про існування у ОСОБА_3 онука вона знала, але ніколи його та інших родичів не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з лютого 2005 р., т.як є

піднаймачем її АДРЕСА_2. Далі свідок пояснила, що позивачка жила разом з ОСОБА_3 по сусідству з нею, вони мали єдиний бюджет, позивачка доглядала його, купувала йому ліки, готувала йому та прала речі, відношення в них були як у чоловіка та дружини. Позивачка з ОСОБА_3 говорили їй, що чекають спливу пів року після смерті попередньої дружини останнього, після чого зареєструють шлюб. Ініціатива вступу в шлюб була у ОСОБА_3 Влітку свідок бачила як за ними приїхала машина, яку вони замовили у ЗАГС для реєстрації шлюбу. Позивачка сама несла всі розходи по похованню чоловіка. Після смерті ОСОБА_3 позивачка залишилась жити в його квартирі, яку доглядає і вбирає, користується нею, сплачує комунальні послуги.

У судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб з наміром створення сімї та набуття прав і обов’язків подружжя, якими вже користувались та виконували до реєстрації шлюбу в органах РАЦС, вони вільно обговорювали час реєстрації шлюбу один з одним та з знайомими.

Тому суд вважає, що спірний шлюб не може бути визнаний недійсним з підстав фіктивності.

Крім того, ОСОБА_2 просив продовжити йому строк на прийняття спадщини після смерті його бабки ОСОБА_4 по батьковій лінії, як спадкоємцю за правом представлення.

Ч. 1 ст. 1266 ЦК України передбачає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

В своїх вимогах він посилався на ч.3 ст. 1272 ЦК України, яка передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами є ті причини, які роблять своєчасне звернення неможливим або тяжким. Це може бути: хвороба, неповноліття, довге відрядження тощо.

Відповідно до ст. 251 ЦК України 2003 р. строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України 2003 р. строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України 2003 р. перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні ОСОБА_2 не представлено будь-яких доказів поважності пропуску строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд вважає необхідним визнати той факт, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4

Також, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на спірну квартиру, посилаючись на те, що має право на отримання спадщини, яка залишилась після смерті його діда ОСОБА_3 по батьковій лінії, як спадкоємець за правом представлення, т.як своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до нотконтори.

Ч. 1 ст. 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до ч.ч.2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 ЦК України. Паво на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 12 69 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця був зареєстрований в АДРЕСА_1 та фактично не жив з ним.

24.10.2005 р. ОСОБА_2 звернувся до 5-ої держнотконтори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті діда.

Спадкодавець ОСОБА_3 народився 06.11.1928 р., у період 2004-2005 p.p. був літньою людиною - понад 76 років, останні роки дуже хворів, йому було тяжко пересуватися, причиною його смерті був церебральний атеросклероз з гіпертонічною хворобою, як зазначено в довідці 1-го відділу РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси.

За життя він знаходився на пенсії за віком, отримував маленький розмір доходу, що підтверджується відомостями про отримання пенсії. ОСОБА_2 останні роки перед смертю спадкодавця був повнолітньою працездатною особою, однак не здійснював догляд за спадкодавцем, не цікавився його життям, не допомагав йому матеріально, не купував йому ліки, не допомагав йому у господарстві, не здійснював моральну та фізичну підтримку.

Крім того, ОСОБА_2 не здійснював поховання діда та не ніс зв’язані з цим розходи, не був на цвинтарі на час поховання.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили, що довгий час спілкувались з ОСОБА_3 та ніколи не бачили, щоб до нього приходив онука. Померлий був літньою людиною, однак онук не здійснював ніякої допомоги, на що спадкодавець був обурений.

4.5 ст. 122 4 ЦК України передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві,

який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_2 повинен бути усунений від права на спадкування після смерті свого діда.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 208-209, 212-213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міськради, з участю 3-ої особи ОСОБА_2, про визнання права власності у порядку успадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності у порядку успадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішення суду є підставою КП «ОМБТІтРОН» для реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1, з участю 3-ої особи 2-го відділу РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси про визнання шлюбу не дійсним відмовити.

В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міськради про продовження строку на вступ у спадщину та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у строк 10 днів заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подальшої подачі у строк 2 0 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст. 2 95 ЦПК України.