ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 24/126д/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Муравйова О.В. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційне подання | заступника прокурора Запорізької області |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду |
від | 05.07.2006р. |
у справі господарського суду | № 24/126д/06 Запорізької області |
за позовом | Прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах –Запорізької обласної ради, Запорізької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2 для дітей з вадами розумового розвитку |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс-Плюс” |
про | розірвання договору оренди нерухомого майна, |
за участю представників
- позивача: | не з’явився, |
- Запорізької обласної ради: | не з’явився, |
- відповідача: | Ільченка Є.Г. (довіреність від 18.09.2006р.), |
- прокурора: | Баклан Н.Ю. (посвідчення прокурора відділу Генеральної прокуратури України №7 від 05.01.05р.). - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. (суддя Пасічник Т.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Шевченко Т.М., суддів Кагітіної Л.П., Яценко О.М.) в позові відмовлено.
В своєму касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області просить вказані рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя, посилаючись на порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 611, 629, 638, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
У письмових поясненнях Запорізька обласна рада просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційне подання без задоволення. посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою.
Позивач та Запорізька обласна рада не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2003р. між позивачем (орендодавець) та Приватним підприємством “ОЛІС-ПЛЮС” (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі позивача. Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: будівлю гаражу літера “М” та будівлю сараю для господарських потреб з підвалом літера “П” загальною внутрішньою площею 163, 5 кв. м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 267, які знаходяться на балансі орендаря. Вартість майна визначена відповідно до Акту оцінки вартості нерухомого майна і становить 21 549 грн. станом на 31.10.2002р. Призначення приміщення –розміщення підприємства автосервісу. Термін дії договору встановлений до 31.12.2003р. –на один рік. Додатковою угодою від 03.02.2004р., у зв’язку з організацією орендаря в Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛІС-ПЛЮС” та набуттям, внаслідок правонаступництва, прав і обов’язків приватного підприємства, відповідні зміни були внесені до договору оренди. Крім того, рядом Додаткових угод до договору оренди сторони внесли зміни щодо розміру і порядку внесення орендних платежів, терміну дії договору, визначив його строк до 31.12.2007р., щодо цільового призначення приміщення. За результатами прокурорської перевірки були виявлені факти: використання відповідачем орендованого приміщення не за його цільовим призначенням; неукладення орендарем з орендодавцем, в порушення умов договору оренди, договору на відшкодування витрат орендаря на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю; неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо страхування орендованого майна, що, згідно висновків прокурора, є підставами розірвання договору оренди та зумовило причину звернення прокурора з відповідним позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна до господарського суду.
Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що спірний договір оренди був укладений між двома самостійними господарюючими суб’єктами, укладення договору на відшкодування витрат можливо при умові надання орендодавцем комунальних послуг, а неукладення договору на відшкодування витрат орендаря на утримання орендованого майна тягне відповідні негативні наслідки саме для орендаря а не для орендодавця або об’єкту оренди. Також, як зазначено в рішенні, сторони узгодили в договорі оренди цілу низку умов щодо прав та обов’язків орендаря, при цьому, згідно умов договору, ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта оренди несе орендар; на день розгляду справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору, а також загибелі майна з вини орендаря. Крім того, як зазначено в рішенні, на момент розгляду справи по суті відсутні докази, які підтверджують факт порушення орендарем зобов’язань за договором оренди нерухомого майна. Місцевим господарським судом було встановлено, що проведення реконструкції орендованого майна та будівництво “Кафе-Експрес” було здійснено за погодженням з орендодавцем та місцевими органами влади; 12.12.2005р. між Запорізькою філією Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” та ТОВ “Оліс-Плюс” укладений договір страхування орендованого майна №07/3-626. З врахуванням викладеного місцевий господарський суд дійшов до висновків, що відсутні підстаи для розірвання договору оренди, а відтак місцевий господарський суд визнав за необхідне відмовити в задоволенні позову через відсутність правових підстав для його задоволення.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду зокрема зазначивши в своїй постанові, що спірний договір укладений у відповідності до вимог Закону України “Про оренду державного і комунального майна” та Цивільного кодексу України, а саме рішення місцевого господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права в результаті всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Між тим з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного. Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ч.І ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.2 ст. 2 ГПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Також у цьому рішення визначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Заступник прокурора Запорізької області пред’являючи позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах – Запорізької обласної ради, обґрунтував свої вимоги необхідністю захисту майнових інтересів територіальної громади зазначаючи що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в сфері управління майном, є Запорізька обласна рада.
Судами встановлено, що термін дії спірного договору від 01.01.2003р. попередньо було встановлено до 31.12.2003р. і сторони узгодили у ньому, зокрема, що протягом двох місяців з дати укладення договору орендоване майно страхується орендарем на весь строк дії договору оренди відповідно до чинного законодавства і договором страхування повинно бути передбачено захист від усіх ризиків, які можуть призвести до загибелі чи пошкодження об’єкта оренди. Між тим судами встановлено що об’єкт оренди вперше було застраховано лише 12.12.2005р. строком на один рік. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вдруге об’єкт оренди було застраховано15.05.2006р.
Перевіривши у касаційному порядку юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає що обставини справи з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України від 10.04.1992р. №2269-XII “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом що регулює спірні правовідносини, спірний договір оренди належить розірвати у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо страхування орендованого майна протягом двох місяців з дати укладення договору оренди, а також на весь строк дії договору оренди.
З інших підстав, викладених у касаційному поданні та позові, касаційне подання задоволенню не підлягає оскільки його доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в іншій частині.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати судові рішення попередніх інстанцій повністю і прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. у справі № 24/126д/06 Господарського суду Запорізької області скасувати повністю і прийняти нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі Запорізької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2 для дітей з вадами розумового розвитку від 01.01.2003р., укладений між Запорізькою спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом №2 для дітей з вадами розумового розвитку та Приватним підприємством “Оліс-Плюс”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс-Плюс” на користь державного бюджету 85 грн. державного мита, та на користь Державного підприємства Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Запорізької області видати наказ.
Головуючий О. Муравйов
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало