Справа № 2-975/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

18 травня 2007 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Ярошко Н.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2., представників відповідача Ярової Н.В., Калініча А.В., представника третьої особи ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Артемвугілля" м. Горлівки

про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача - ДП "Артемвугілля" м. Горлівки на свою користь суму недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 32978,80 грн., а також моральну шкоду в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві у розмірі 60000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги та, змінивши підставу позову в частині відшкодування моральної шкоди, просив стягнути з відповідача - ДП "Артемвугілля" м. Горлівки моральну шкоду у розмірі 60 000 грн. не у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, а у зв'язку з тим, що підпримство відповідача своєчасно не нарахувало та не виплатило належні йому суми одноразової допомоги у повному розмірі, пояснивши, що з 1996р. по 2001р. він працював на шахті ім. В.І. Леніна ДП "Артемвугілля" на різних підземних роботах, в результаті чого ушкодив своє здоров'я. Висновком МСЕК від 25.06.2001р. йому вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань - хронічний бронхіт та вібраційна хвороба, а також третя група інвалідності, у зв'язку з чим відділенням ВД ФССНВ у Микитівському районі м. Горлівки йому була нарахована та виплачена одноразова допомога у розмірі 6400 грн. згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон). Висновком МСЕК від 22.11.2001р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань: 25% - у зв'язку з хронічним бронхітом, 25% - у зв'язку з вібраційною хворобою, 10% - у зв'язку з хронічним попереково-крижовим радикулітом, а також підтверджена третя група інвалідності, у зв'язку з чим відділенням ВД ФССНВ у Микитівському районі м. Горлівки йому також була нарахована та виплачена одноразова допомога у розмірі 6400 грн. Однак відповідачем у порушення вимог Закону України "Про охорону праці", а також розділу VII "Охорона праці" Колективного договору шахти ім.Леніна, не була нарахована та виплачена одноразова допомога, яка повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку за кожний процент втрати працездатності, але не вище чотирьохкратного розміру максимальної суми заробітної плати, з якої здійснюються внески до Фонду соцстраху. Отже, з відрахуванням сум одноразової допомоги, нарахованої та виплаченої йому відділенням ВД ФССНВ у Микитівському районі м. Горлівки згідно з висновками МСЕК від 25.06.2001р. та від 22.11.2001р., загальна сума недоплаченої одноразової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача - ДП "Артемвугілля" на його користь, складатиме 32978,80 грн. В результаті порушення відповідачем його конституційного права на своєчасне та повне отримання сум одноразової допомоги йому заподіяна також моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого періоду часу він перебував у стані нервового збудження, схвилювання, погіршився стан його здоров'я, нормальний сон, погіршилися його загальновизнані життєві зв'язки з членами сім'ї та найближчим оточенням. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у 60 000 грн. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши, що одноразова допомога, яка повинна була виплачена підприємством позивачеві, входить до структури заробітної плати, тому згідно зі ст. 233 КЗпП України ніяких обмежень у строках для звернення до суду з даним позовом не існує. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача - ДП "Артемвугілля" за довіреністю Ярова Н.В. та Калініч А.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що оскільки втрата професійної працездатності позивачеві була вперше встановлена висновком МСЕК 25.06.2001 року, він підпадає під дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому нараховувати та виплачувати йому суми відшкодування шкоди, в тому числі й одноразової допомоги, повинен був Фонд соціального срахування. Виплата одноразової допомоги у розмірах, передбачених Колективим договором, здійснювалася підприємством за рахунок власних коштів, тобто з прибутку, а у 2001 році ДП "Артемвугілля" було збитковим підприємством. Крім того, вважали недоведеним факт спричинення позивачеві моральної шкоди, а також, що позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом, встановлений ст.233 КЗпП України. Просили у позові відмовити.

Представник третьої особи - відділення ВД ФССНВ у Микитівському районі м. Горлівки за довіреністю ОСОБА_3. у судовому засіданні вважав заявлені позовні вимоги необгрунтованими, пояснивши, що на момент встановлення позивачу висновком МСЕК від 25.06.2001р. вперше, а також висновком МСЕК від 22.11.2001р., втрати професійної працездатності діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно з положеннями якого відділенням двічі були нараховані та виплачені йому суми одноразової допомоги. Положення Закону України "Про охорону праці" протирічать даному Закону, тому виплата провадиться Фондом, а не підприємством, на якому працював позивач.

Суд, вислухавши доводи сторін, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 1996 року по 22.11.2000 року перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача - шахтою ім. Леніна ДП "Артемвугілля", в результаті чого втратив свої здоров'я. Висновком МСЕК від 25.06.2001р. йому вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань -хронічний бронхіт та вібраційна хвороба, а також третя група інвалідності. Висновком МСЕК від 22.11.2001р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань: 25%) - у зв'язку з хронічним бронхітом, 25% - у зв'язку з вібраційною хворобою, 10% - у зв'язку з хронічним попереково-крижовим радикулітом, а також підтверджена третя група інвалідності.

Оскільки на момент виникнення як першого, так і другого страхових випадків діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постановами відділення ВД ФССНВ у Микитівському районі м. Горлівки № 13 від 25.07.2001р. та № 73 від 12.12.2001 р. були нараховані та виплачені суми одноразової допомоги у розмірі по 6400 грн. у відповідності із зазначеним Законом.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про охорону праці" - роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

Відповідно до положень розділу VII "Охорона праці" Колективного договору шахти ім.Леніна передбачений обов'язок адміністрації відшкодовувати працівнику шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, виплачувати потерпілому одноразову допомогу. Якщо згідно з медичним висновком потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності.

Аналізуючи зазначені положення, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 у 2001 році мав право на одержання сум одноразової допомоги від підприємства відповідача у розмірі, встановленому колективним договором.

Вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача - ДП "Артемвугілля" про стягнення суми недоплаченої одноразової допомоги, а також моральної шкоди, виникають з трудових правовідносин, тому в даному випадку повинні застосовуватися норми трудового законодавства.

Відповідно до ст.233 КЗпП України - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", - до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", - встановлені статтею 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення свого права позивачеві ОСОБА_1 було або повинно бути відомо вперше у червні 2001 року, вдруге - у листопаді 2001 року, а до суду з даним позовом він звернувся у березні 2007 року. Будь-яких доказів того, що передбачений законом строк звернення до суду пропущено з поважних причин, позивачем та його представником суду не надано.

При цьому суд не може взяти до уваги та вважає необгрунтованими доводи представника позивача стосовно того, що суми одноразової допомоги входять до структури заробітної плати, оскільки вони протирічать положенням "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р. № 323, що діяли на момент виникнення спірних відносин, а також положенням "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. № 5, що є чинними на теперішній час.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що передбачений законом тримісячний строк звернення до суду з даними вимогами пропущений позивачем без поважних причин, підстав для його поновлення суд не знаходить, та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.233 КЗпП України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", "Інструкцією зі статистики заробітної плати", затвердженою Наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р. № 323, "Інструкцією зі статистики заробітної плати", затвердженою Наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. № 5, ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Артемвугілля" м. Горлівки про стягнення суми недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 32978 грн.80 коп. та моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. - відмовити.

Про апеляційне оскарження рішення може бути подано заяву до Микитівського районного суду м. Горлівки протягом десяти днів з дня його проголошення, а також апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької бласті через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.