ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 2-16/2630-2006(2-16/15977-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Муравйова О.В. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Західно-Кримський елеватор” |
на постанову від | Севастопольського апеляційного господарського суду 04.04.2006р. |
у справі господарського суду | № 2-16/2630-2006 Автономної Республіки Крим |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” |
до | Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Західно-Кримський елеватор” |
про | стягнення 26 851, 37 грн., - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01-02.02.2006р. (суддя Омельченко В.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. (колегія суддів у складі головуючого –судді Горошко Н.П., суддів Сотула В.В., Плута В.М.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Західно-Кримський елеватор” на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” 26 851, 37 грн. боргу, 268, 51 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р., визнати нарахування п’ятикратного розміру тарифної ставки за спожиту електроенергію за неправомірне та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 16, ч. 2 ст. 25, ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін посилаючись на те, що рішення судів є законними і обґрунтованими.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.04.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №970 про постачання електричної енергії, згідно з умовами якого та додатку №4.2 до нього позивач зобов’язувався здійснювати постачання електроенергії, а відповідач –вносити плату за споживану електроенергію до 25 числа кожного місяця. Внаслідок порушення відповідачем, згідно висновків позивача, строку оплати, на підставі Постанови КМ України №475 від 09.04.2002р., Закону України “Про електроенергетику”, по висновках розрахункового періоду відповідачу договірна величина споживання електричної енергії була скоригована постачальником до рівня фактично сплаченої, тобто до “0 кВт/год” та зверх споживання електроенергія відпускалася по п’ятикратному тарифу. За розрахунковий період з 20.02.2005р. по 20.03.2005р. відповідачем було спожито 28 582 кВт електричної енергії, на кінцеву дату розрахунку було сплачено 12 553 кВт електричної енергії. 16 029 кВт електричної енергії на кінцеву дату розрахунку залишилися несплаченими. 31.03.2005р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 150 484, 01 грн., відповідач оплату за спожиту електроенергію в установлений строк не виконав. За розрахунковий період з 20.03.2005р. по 20.04.2005р. відповідачем було спожито 11 690 кВт електроенергії, на кінцеву дату розрахунку було сплачено 0 кВт електричної енергії. 28.04.2005р. позивачем було встановлено відповідачу рахунок за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 11 367, 36 грн., відповідач оплату за спожиту електроенергію в установлений строк не виконав. Внаслідок нарахування позивачем відповідачеві п’ятикратного тарифу за перевищення договірної величини споживання, скоригованої позивачем до 0 кВт через несплату відповідачем за спожиту енергію, сума заборгованості відповідача склала 26 851, 37 грн., а стягнення цієї суми з відповідача послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що договором №970 від 22.04.2004р. передбачено право постачальника електричної енергії нараховувати пеню та п’ятикратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, а споживач не вправі вибирати, яка санкція повинна бути до нього застосована у зв’язку з порушенням договірних зобов’язань. З врахуванням викладеного та приписів ч. 5 ст. 26 Закону України ”Про електроенергетику”, абз. 2 п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. №441, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.
Між тим з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірна сума –це різниця між вартістю спожитої та своєчасно неоплаченої електроенергії і вартістю скорегованої постачальником договірної величини електричної енергії за цей розрахунковий період, яку постачальник скорегував вже після закінчення розрахункового періоду, тобто на такий минулий період, до рівня фактично сплаченої, визначена у п’ятикратному розмірі. Позивач просив стягнути вказану суму як заборгованість і його позов було задоволено.
За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового рішення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного. Із статей 1, 24 Закону України “Про електроенергетику” вбачається що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору. Статтею 26 ч.5, ст.27 ч.7 цього закону передбачено відповідальність споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період. Відповідно до п.13 “Порядку постачання електроенергії споживачам”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №475 від 09.04.2002р., споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Згідно п.1.2 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (далі Правила), договір про постачання електричної енергії –це угода двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Відповідно до п.1.5 цих Правил договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 2 до Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Пунктом 13 п.6.3 зазначених правил визначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод, як відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; порядок розв'язання майнових суперечок і установа, якій доручається їх розв'язання. Пунктом 5.2 додатку 3 до Правил встановлено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору обсягів. Таким чином договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівнях заявлених Споживачем. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Пунктом 4 ст.611 цього кодексу визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст.26 ч.4 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Частини 4 та 5 ст.26 цього Закону визначають п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини не як заборгованість, а як відповідальність споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період. Однак відповідно до п.п.10, 11 “Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. №475 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” граничні величини споживання електричної енергії коригуються на майбутні періоди, а не на минулі, як вважають позивач та суди попередніх інстанцій.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що з урахуванням зазначених норм права перевищення договірної величини споживання електроенергії в даному випадку відсутнє. З врахуванням аналізу вищевказаних норм права судами неправомірно визначено результати зміни умов договору щодо договірної величини споживання електроенергії на минулий період як перевищення цієї договірної величини споживання електроенергії.
Крім того, Цивільним кодексом України передбачено відповідальність за порушення зобов’язання.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати судові рішення попередніх інстанцій повністю і прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Західно-Кримський елеватор” задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01-02.02.2006р.у справі № 2-16/2630-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати повністю і прийняти нове рішення.
У позові Відкритому акціонерному товариству “Крименерго” до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Західно-Кримський елеватор” про стягнення заборгованості відмовити.
Головуючий О. Муравйов
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало