ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                   Справа №   

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Крутовських В.І. (доповідач)    

суддів: Дмитренко Г.К.   , Прокопенко А.Є.  

при секретарі судового засідання:    Чоха Є.О.  

За участю представників сторін:

від позивача:  Мандригель Р.С. представник, довіреність №313/102  від 29.12.05;

від відповідача:  Михайлик В.А. начальник юридичного відділу, довіреність №01/08-юр  від 01.08.05;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної компанії “Нафтогаз України” м.Київ  на рішення господарського суду Кіровоградської області від  17.04.06р.   у справі № 16/13

за позовом   Дочірньої компанії “Газ України” Національної компанії “Нафтогаз України” м.Київ

до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Світловодськпобут” м.Світловодськ

про  стягнення 1 313 349,68 грн за поставлений природний газ.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.06.2006 р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2006 р. у справі    № 16/13 суддя Коротченко Л.С. позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ до Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» м. Світловодськ Кіровоградської області про стягнення 1 313 349 грн. 68 коп. заборгованості за поставлений природний газ, пені, інфляційних, річних та штрафу вимоги позивача задовольнила частково, стягнувши з відповідача 957 132 грн. 02 коп. основного боргу, 144 445 грн. 82 коп. інфляційних збитків, 46 850 грн. 49 коп. річних, 11 586 грн. 94 коп. витрат по справі. У решті позову відмовлено.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ, не погодившись з рішенням господарського суду, звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні пені і прийняти нове рішення, яким вимоги позивача у частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

Спільне підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» м. Свіловодськ відзив на апеляційну скаргу не направило, представник відповідача у судовому засіданні посилався на необґрунтованість вимог позивача, викладених у скарзі, і просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, а також заперечення представника відповідача, вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте на підставі всебічного  вивчення документів, представлених сторонами, відповідно до норм процесуального та матеріального права, тому підстав для задоволення скарги не вбачається з наступних причин.

Між Дочірньою компаній «Газ України» НАК «Нафтогаз України» м. Київ і СП ТОВ «Світловодськпобут» 31.12.2003р. був укладений договір № 06/03-3806 ТЕ-18 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у 2004 році природний газ у власність відповідача, який зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Сторони в договорі встановили, що оплата здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця постачання 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем (п. 6.1 договору).  

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором, поставив відповідачу природний газ у період січень - квітень 2004р. та жовтень-грудень 2004р. в кількості        17 042 тисячі 805 м3  на загальну суму 3 578 989 грн. 07 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін без заперечень (а.с. 20-26).

Відповідач свої зобов'язання по розрахункам за спожитий природний газ виконав частково, перерахувавши позивачу 2 621 857 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 957 132 грн. 07 коп.

З урахуванням викладеного позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, а також інфляції, пені і річних за прострочення в оплаті та штрафу.

 Господарський суд вимоги позивача задовольнив частково, стягнувши основну суму боргу - 957 132 грн. 07 коп, інфляційні збитки - 144 445 грн. 85 коп, річні- 46 850 грн. 49 коп. У решті позову ( пеня і штраф) позивачу відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на те, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором доведений актами прийому - передачі природного газу, а сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий природний газ і його транспортування, яка витікає з недоплати відповідачем частини суми, підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, тому судом обґрунтовано задоволені вимоги позивача в цій частині і не оскаржуються відповідачем.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу господарським судом було відмовлено, оскільки, на думку суду першої інстанції, позивачем пропущений  строк позовної давності по пені, а в частині стягнення штрафу суд порахував, що оскільки договір № 06/03-3806 ТЕ-18 був укладений 31.12.2003 р. і в ньому була передбачена відповідальність за порушення господарських зобов'язань у вигляді пені, тому до відповідача не може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки це суперечить змісту п. 5 Перехідних положень ГК України.

У частині відмови позивачу в стягненні штрафу позивач погодився з доводами господарського суду, але в частині відмови в стягненні пені позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в Дніпропетровський апеляційний господарський суд і просив скасувати рішення в цій частині, прийнявши нове рішення, яким задовольнити його вимоги по пені.

В обґрунтування своїх доводів по стягненню пені позивач посилається на те, що господарський суд проігнорував ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане. Сторони при укладенні договору, а саме п. 7.2 визначили, що пеня нараховується Постачальником протягом шести місяців, який передує моменту звернення з позовом. Тобто, на думку позивача, сторони чітко визначили, саме з якого моменту нараховується пеня, і відповідно до ст. 232 ГК України і п. 7.2 договору Позивач здійснив нарахування пені за останні шість місяців.

Колегія суддів не може погодитися з доводами позивача, приведеними в обґрунтування його вимог по стягненню з відповідача пені виходячи з наступного.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що максимальний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання складає шість місяців, якщо інше не встановлене законом або договором,  і цей строк обчислюється з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане. Як видно з приведеної статті кодексу сторони можуть у договорі встановити інший строк припинення нарахування штрафних санкцій, але не можуть перенести строки, з яких вони починають обчислюватися. Тому, якщо сторонами встановлено договором (п. 6.1), що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються до 10 числа, наступного за розрахунковим місяцем, то з 11 числа починається перебіг строку для нарахування пені і сторона не має права переносити початок зазначеного строку за власним розсудом. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені обґрунтовано відхилювались судом першої інстанції і підстав для зміни рішення господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ відмовити.

2.          Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2006 р.  справі № 16/13 залишити без змін.

Головуючий                                                                                    В.І. Крутовських

Суддя                                                                                               А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                                А.Є. Прокопенко