РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р.                                                           Справа № 20/182  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Тимошенко О.М. ,
 судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Горчак Ю.П. дов.№08-1878 від 31.12.2010 року

Від органу прокуратури - Рункевич І.В. посв.№82

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватний Підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду  Рівненської області від 12.01.11 р. у справі № 20/182   (суддя Василишин А.Р. )

за позовом Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до:  Приватний Підприємця ОСОБА_4

про внесення змін у договір оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року по справі №20/182 позов задоволено.

          Внесено зміни в договір оренди земельної ділянки від 04 червня 2002 року № 63, який зареєстрований Рівненським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 04 червня 2002 року за № 63 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладений між  Рівненською міською радою (33000, м. Рівне вул. Соборна, 12-А) та підприємцем ОСОБА_4 (33000, АДРЕСА_1), а саме:

пункт 2.2. договору викладено в наступній редакції: „Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 36 291 (тридцять шість тисяч двісті дев’яносто одна) грн. 61 коп.”.  

          Стягнуто з підприємця ОСОБА_4, 33000, АДРЕСА_1 в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита.

          Стягнуто з підприємця ОСОБА_4, 33000, АДРЕСА_1 в доход Державного бюджету України 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

          Непогоджуючись з даним рішенням відповідач Приватний Підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду. Провадження у справі припинити.

          Посилається на те, що місцевим господарським судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи.

          Вважає що судом першої істанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми процесуального права.

          Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

          Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача внести зміни у договір оренди земельною ділянки від 04 червня 2002 року № 63.

          Як на підставу такого обов'язку позивач покликається на листи управління земельних ресурсів (а.с.9,10) за якими відповідач зобов'язаний був з'явитися в управління земельних ресурсів для перерахунку розміру орендної плати та укладення додаткової угоди.

          В судовому засіданні було встановлено, що юридична адреса відповідача є с.Колоденка, вул. Червоногірська, 62, на яку ні Рівненська міська рада, ні управління земельних ресурсів будь-яких повідомлень не надсилала, відповідно відповідача не було повідомлено про необхідність внесення змін до договору оренди.

          Статтею 1 ГПК України право на звернення до господарського суду надано особам виключно для захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          У позивача не виникло права на позов, оскільки будь-які його права відповідачем не порушувалися.

          Згідно ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов"язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

          Згідно ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Крім того скаржник вказує, що:

          Згідно п.п.2.2., 2.3. договору оренди земельної ділянки річна орендна плата встановлюється у розмірі 1% від її грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватися, за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства.

          У п.5 договору записано, що Орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом посилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане менша від розміру податку.

          Всупереч домовленості, викладеної у п.5 договору, позивач не надіслав відповідачу відповідне повідомлення про збільшення розміру орендної плати через податковий або інший уповноважений на це орган.

          Згідно ч.1 ст.188 ГПК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У даному випадку саме договором (п. 5 договору) передбачено порядок зміни договору оренди.

          Вважає, що на вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, та не застосував п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яку необхідно було застосувати у даному випадку.

          Також вважає, що суд першої інстанції невірно застосував ч.2 ст.188 ГК України вказуючи про те, що посилання відповідача на те, що позивачем не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору не приймаються судом до уваги, оскільки недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про внесення змін до договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права до суду з позовом до відповідача.

          Свою думку з приводу даного спору обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на припис ч.3 та ч.4 ст. 188 ГК України, згідно яких сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

          Тобто спір про право може виникнути виключно у випадку неповідомлення позивача про результати розгляду його пропозиції. Неможливо розглянути пропозицію якщо її не було отримано відповідачем, та відповідачу не було нічого відомо про таку пропозицію. З врахуванням приписів ч.2 ст.188 ГК України право на позов могло виникнути у Рівненської міської ради лише у разі недосягнення згоди, або неодержання відповіді на пропозицію.

          У даному випадку не мала місця пропозиція, відповідно і не мала місця відповідь на неї.

          До цього ж, в силу ст.30 Закону України «Про оренду землі»зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

          Зазначає, що позивач вправі звернутися до суду виключно у випадку недосягнення згоди щодо зміни умов договору. У матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано і не може бути надано, будь-які докази переговорів за якими не було досягнуто згоди щодо зміни умов договору, що давали підстави звертатися в суд.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника (відповідача) не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Явка в судове засідання обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

          Представник органу прокуратури та позивача  в відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечують доводи викладені в апеляційній скарзі. Просять залишити рішення місцевого господарського суду без змін з підстав викладених у ньому. Зазначають, що, відповідно до п.3.4.7 Роз'яснення Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 04-06/15, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Вважають, що рішення місцевого суду винесено на підставі договору та норм чинного законодавства.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню не підлягає.

          Місцевим господарським судом не порушені норми матеріального та процесуального права. З"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

          Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного:

          Між Позивачем та Відповідачем 04 червня 2002 року був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), який зареєстрований Рівненським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів 04 червня 2002 року за № 63.

          Відповідно до пункту 1 Договору Позивач, на підставі рішення Рівненської міської ради від 28 лютого 2002 року № 656, передав, а Відповідач прийняв у оренду земельну ділянку за рахунок частини земель площею 657 (шістсот п’ятдесят сім) кв. м. строком на 49 (сорок дев’ять) років, місце розташування якої: м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 4а (чотири-а) для обслуговування приміщення гуртожитку для малосімейних та кафе у зв’язку з переходом права власності на частину будівель гуртожитку та кафе згідно з договором дарування від 26 квітня 2001 року, договором купівлі-продажу приміщення гуртожитку від 05 жовтня 1999 року (р. № 2767) та договором про виділення долі зі статутного фонду від 26 червня 1997 року (р. № 2637), які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід’ємною частиною цього Договору.

          Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору, за оренду земельної ділянки Відповідач сплачує Позивачу оренду плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності в розмірі 1% від її грошової оцінки.

          Пунктом 3 договору оренди встановлено, що згідно з довідкою Рівненського міського управління земельних ресурсів № 22 від 22 березня 2002 року на час укладання цього Договору грошова оцінка земельної ділянки становить 240 386 (двісті сорок тисяч триста вісімдесят шість) грн. 34 коп.

          Пунктом 2.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати може змінюватися, за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п’ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства.

          Пунктом 2.4 Договору передбачено, що зміна грошової оцінки земельної ділянки при її індексації провадиться без внесення змін до цього Договору у порядку та у випадках,  передбачених законодавством України.

          В пункті 5 Договору зазначено, що Позивач має право у односторонньому порядку (шляхом посилання Відповідачу повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане менша від розміру земельного податку.

          Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю” орендна плата за земельні ділянки визначається залежно від грошової оцінки земель. Визначення нормативної грошової оцінки земель, відповідно до статті 23 Закону України „Про плату за землю”, проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

          На виконання вимог Законів України „Про оренду землі” та „Про плату за землю”, якими змінені граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, Позивачем 25 січня 2008 року було прийнято рішення № 1334 “Про внесення змін до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради” (а.с. 8), яким  на Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради покладено завдання довести до відома орендарів земельних ділянок інформацію про зміну з 1 січня 2008 року розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та необхідність проведення відповідного перерахунку її величини, а також забезпечити укладання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, в зв’язку із зміною з 1 січня 2008 року орендної плати за землю.

          Управління земельних відносин листом № 1205 від 23 червня 2008 року (а.с. 9) просило Відповідача з’явитися в Управління земельних ресурсів для перерахунку розміру орендної плати, а також з’явитися до Управління земельних відносин для укладення додаткової угоди до Договору. Дані листи залишенні Відповідачем без задоволення та відповіді.

          Позивач листом № 08-1769 від 17 листопада 2009 року (а.с. 10) пропонував Відповідачу підписати додатковий договір до Договору для чого надсилав вказаний додатковий договір Відповідачу (а.с. 11). Відповідачем додатковий договір не підписаний а лист залишений без відповіді.

          Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняються у такій саме формі як договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Як встановлено частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Згідно з частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

          У відповідності до частини 3 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

          Частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

          Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України “Про оренду землі”, згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

          Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням земельних відносин неодноразово повідомляло землекористувачів про зміну з 1 січня 2008 року розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності через ЗМІ (оголошення у тижневику “Сім днів” від 1 лютого 2008 року № 5 (736); від 7 березня 08 року № 10 (741); від 16 травня 2008 року № 20 (751); від 14 серпня 2009 року № 32 (815) (а.с. 12-16)).

          Згідно приписів статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, відсутні правові підстави не брати до уваги рішення Позивача від 25 січня 2008 року № 1334 “Про внесення змін до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради”.

          Граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, встановлені відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 3 червня 2008 року змінені, а тому орендна плата за зміненими ставками, після визначення нормативно грошової оцінки земель та орендної плати, і укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, повинна нараховуватись за зміненими ставками.

          За даними Управління Держкомзему у м. Рівне, станом на 1 січня 2010 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, наданої в оренду Відповідачу, становить 725 832 (сімсот двадцять п’ять тисяч вісімсот тридцять дві ) грн. 58 коп., а розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 17 615 (сімнадцять тисяч шістсот п’ятнадцять) грн. 12 коп.

          Судом першої інстанції критично оцінено заперечення Відповідача висвітлене у Відзиві стосовно того, що всупереч пункту 5 договору Позивач не надіслав Відповідачу повідомлення про збільшення розміру орендної плати через податковий або інший уповноважений орган та те що у Позивача не виникло права на позов.

          Колегія суддів Рівненського апеляційного суду прийняла до уваги той факт, що Відповідача, як орендаря земельної ділянки, Позивачем було повідомлено, через уповноважений на це орган –Управління земельних відносин, листом № 1205 від 23 червня 2008 року (а.с.9), про зміну розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з 1 січня 2008 року та про необхідність проведення відповідного перерахунку її величини.

          За таких обставин посилання Відповідача на те, що Позивачем не було  використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не приймається судом до уваги, оскільки недотримання Позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про внесення змін до договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє Позивача права звернутися за захистом порушеного права до суду з позовом до Відповідача про внесення змін до оспорюваного договору.

          Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Згідно статті 30 Закону України ”Про оренду землі”, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

          У відповідності до статті 68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України та Законів України.

          На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Відповідача викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

          Таким чином, місцевим господарським судом повністю з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватний Підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року по справі №20/182 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року по справі №20/182 залишити без змін.

3. Матеріали справи №20/182 повернути в господарський суд Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.    

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.