Справа № 22-а-449/11
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а-449/11 Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.
Суддя-доповідач: Дзярук М.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів: Дзярука М.П.
Дашковської А.В.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області, в якому просила:
визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком 2009 рік; відновити пропущений строк для звернення до суду за 2009 рік.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2009 рік; зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2009 рік.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с.5).
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії "дітям війни", були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
На час розгляду справи Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"та не призупинено дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст..6 названого Закону.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Колегією суддів встановлено, що адміністративний позов, в якому заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2009 рік подано до суду 12.01.2010р., тобто за межами строку, який встановлено ст. 99 КАС України, які діяли на час розгляду справи в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 100 КАС України, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
В той же час, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач в запереченнях на позов (а.с. 12-14) не наполягав на відмову у задоволенні позову, з підстав пропуску річного строку звернення до суду, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не застосував вимоги ст..99, 100 КАС України.
В апеляційній скарзі відповідач також не порушує питання щодо пропуску позивачем річного строку для звернення до суду з позовом, що позбавляє суд процесуальної можливості розглядати справу з урахуванням вимог ст..100 КАС України, оскільки на застосуванні наслідків, які передбачено названою нормою процесуального права, сторони не наполягали.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області відхилити.
Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року у цій справі залишити змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: