Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-1234/11                                                              Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

                                                                                                 Суддя-доповідач: Дзярук М.П.  

Р І Ш Е Н Н Я

               06          квітня  2011 року                                                                            м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого:           Бєлки  В.Ю.

                            Суддів:                    Дзярука М.П.

                                                                Дашковської А.В..

                           При секретарі:             Черненко А.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя  від 21 грудня  2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА ЛТД», третя особа: ОСОБА_3 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА ЛТД»до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про зобов’язання надати доступ до приміщення та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «МДІНА ЛТД»про розірвання договору оренди нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.10.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «МДІА ЛТД»був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1 (далі Договір), відповідно до якого було передане нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20 кв.м., строком з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

11.07.2010 року відповідач, без попереднього повідомлення позивача, перестав фактично користуватися орендованим приміщення, оскільки ним були здійсненні дії щодо вивезення своїх речей та майже звільнення орендованої площі, тобто відповідач своїми діями достроково припинив орендні відносини, що є порушенням п. 7.3 Договору. Крім того, відповідач під час вивезення своїх речей незаконно заволодів речами позивача та третіх осіб, які також орендують площі за вказаною адресою.

Вважає, що в результаті зазначених дій відповідача Договір є таким, що достроково припинився тому просив розірвати цей Договір та зобов’язати ТОВ «МДІНА ЛТД»повернути приміщення в стані в якому воно було одержано - звільнити приміщення від речей.

У жовтні 2010 року ТОВ «МДІНА ЛТД»звернулось до суду з зустрічним позовом, який був уточнений в процесі розгляду справи (а.с. 83-85), до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про зобов’язання надати доступ до приміщення та відшкодування збитків.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом ТОВ «МДІНА ЛТД»обґрунтувало тим, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.10.2008р. ОСОБА_4 передав частину нежитлового приміщення №134, розташоване у АДРЕСА_1, загальною площею 20 кв.м. у володіння та користування ТОВ «МДІНА ЛТД»до 31.12.2010 року. Згідно договору про визнання часток у спільній сумісній власності та дарування частини нежитлового приміщення від 28.07.2010 року, право власності на зазначене орендоване приміщення перейшло до ОСОБА_3  

З 11.07.2010 року і до моменту припинення права власності на об’єкт оренди, ОСОБА_4, змінив замки на вхідних дверях орендованого приміщення, чинив перешкоди ТОВ «МДІНА ЛТД»у здійсненні права володіння та користування орендованим майном, тобто протиправно відмовлявся від виконання умов Договору, що призвело до  понесення  ТОВ «МДІНА ЛТД»матеріальних збитків у розмірі 24 476,85 грн.

У період повноважень ОСОБА_3, володіння та користування приміщенням відповідно до умов договору оренди виявилося також неможливим, оскільки вона  не передала ключі від нового замку, відмовляла підприємству в доступі до орендованого приміщення. В результаті протиправної поведінки ОСОБА_3 та з її вини ТОВ «МДІНА ЛТД»понесло матеріальні збитки у розмірі  5 634,00 грн.

З огляду на зазначене, ТОВ «МДІНА ЛТД»просило, зобов'язати ОСОБА_3 надати доступ до орендованої частини приміщення та передати ключі від вхідних дверей до цього приміщення. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на свою користь збитки у розмірі 24 476, 85 грн., та 5 634,00 грн. відповідно.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ТОВ «МДІНА ЛТД» задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_3 надати ТОВ «МДІНА ЛТД»доступ до орендованої відповідно до договору оренди № 1 від 01.10.2008 року частини приміщення № 134, розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 20 кв.м. та передати ТОВ «МДІНА ЛТД»ключі від вхідних дверей до приміщення № 134 за вказаною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «МДІНА ЛТД»збитки у розмірі 24 476,85 грн.  та  судові витрати у сумі 349,76 грн., а всього 24 826 грн. 61 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «МДІНА ЛТД»збитки у розмірі 5634,00 грн., та судові витрати у сумі 48,15 грн., а всього стягнути 5 682,15 грн.

          Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції  скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «МДІНА ЛТД»відмовити.

     Вислухавши  суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3  підлягає задоволенню з наступних  підстав.        

 Відмовляючи в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_4  та задовольняючи  зустрічний позов  ТОВ «МДІНА,ЛТД»суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_4  порушив  умови  договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.10.2008 року,  в результаті чого  спричинив збитки  ТОВ «МДІНА, ЛТД».  

  Проте з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки він не відповідає матеріалам  та  обставинам  справи.          

     Судом  встановлено,  що 01 жовтня 2008 року  між ОСОБА_4  та  ТОВ  «МДІНА,ЛТД» укладений  Договір №1 оренди  нежитлового  приміщення № 134, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20 кв.м.

    Із  матеріалів справи та постанови  про порушення кримінальної справи вбачається, що  11  липня  2010  року,  приблизно в  12   годин, невстановлені  особи, діючи від імені   ТОВ «МДІНА ,ЛТД» перебуваючи  в приміщені  магазину «Інженерний центр», тайно викрали майно  ОСОБА_6, ПП  «Крауфстроймаркет», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ПП  «Муссон». на  загальну  суму  37630,82 грн. По даному  факту порушена справа  кримінальна справа за ч.2 ст.185  КК  України ( а.с. 100). Тобто  відповідач користуючись  своїм правом  як  наймач,  порушуючи  умови договору здійснив  діяння порушуючи права  третіх  осіб та  неналежно  використовував  приміщення за призначенням. Відповідно до п.7.3 договору нежитлового приміщення  орендодавець вправі достроково розірвати  договір  оренди в  випадках  передбачених  законодавством України. Згідно  ч.2 ст.773 ЦК України слідує, якщо  наймач  користується річчю,  переданою  йому у найм, не за  призначенням або з порушенням умов  договору  найму,  наймодавець,  має  право  вимагати  розірвання  договору  та  відшкодовування збитків. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 783  ЦК України  наймодавець  має право вимагати розірвання  договору найму, якщо  наймач користується  річчю всупереч  договору або призначенню. З  огляду  на зазначене,  суд  помилково прийшов до висновку щодо  відмови в  задоволені позову ОСОБА_4

     Згідно  ст.  526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового з обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

     Відповідно до  ст.  610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

  Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.   

  Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 ЦК України).           

 Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.  

  Судом  встановлено, що  вини ОСОБА_4, ОСОБА_3  в припинені користування  приміщення   відповідачем  не має.   Таким  чином, правові підстави стягнення  збитків з ОСОБА_4, ОСОБА_3  відсутні,  так як  не існує порушення  зобов’язань.       

    Вирішуючи спір і покладаючи на  ОСОБА_4, ОСОБА_3 обов’язок по відшкодуванню збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором оренди, суд першої інстанції в порушення вищенаведеної норми матеріального права не дав відповідної правової оцінки наявності в діях  орендодавця складу цивільного правопорушення з огляду на те, що  приміщення було опечатано органом досудового слідства, а  не  орендодавцем.    

    З огляду на положення ст. 22 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова  відповідальність не настає.   

       Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   За таких   обставин   не  має  підстав  для задоволенню  зустрічного позову.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.   

   На підставі п.п.2,3 ч. 1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

   Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

    Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

   За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального  права, є обґрунтованими.    

   Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким  первісний  позов  задовольнити, а в задоволені  зустрічного  позову  відмовити.

Керуючись ст. ст. 304,307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення  Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя  від 21 грудня  2010 року у цій справі  скасувати. Постановити  нове рішення наступного змісту.

 Позов ОСОБА_4 до ТОВ «МДІНА, ЛТД», третя особа ОСОБА_3  про розірвання договору оренди нежитлового приміщення –задовольнити.  Розірвати договір №1 оренди нежитлового  приміщення від  01.10.2008 року укладений  між  ОСОБА_4  та  ТОВ «МДІНА, ЛТД»щодо  нежитлового приміщення №134, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 20 кв.м.

В задоволені зустрічного  позову ТОВ «МДІНА, ЛТД»до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про зобов’язання надати доступ до приміщення та відшкодування збитків -  відмовити.

  Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

                  Судді: