Справа № 11/0390 /150 / 11 Головуючий у 1 інстанції Федонюк С.В.
ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач Борсук П.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 18 березня 2011 року
Колегія суддів судової плати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді –Борсука П.П.,
суддів –Матата О.В.,Міліщука С.Л.,
за участю прокурора – Старчука В.М.,
захисників –ОСОБА_1,
засудженого –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок
Нововолинського міського суду від 28 грудня 2010 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимого вироком Нововолинського міського суду від 04 червня 2004 року за ч.2ст.185, ч.1ст.186, ч.1ст.189, ч.1ст.309, ст.70, ст.96 КК України на три роки три місяці позбавлення волі, звільнений 20 липня 2007 року після відбуття строку покарання, засуджено за ч.2 ст.309 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтись в дані органи для реєстрації.
За ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 345 грн. 18 коп., які пов’язані з проведенням експертизи у справі.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що
13 червня 2010 року близько 17 години, біля приміщення центрального універмагу в м.Луцьку, у невстановленої досудовим слідством особи, незаконно без мети збуту повторно придбав три медичні одноразові шприци, в яких знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, - опій ацетильований загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,74 г, який перевіз маршрутним таксі в м. Нововолинськ і зберігав при собі для власного вживання.
Він же, 13 червня 2010 року близько 19 години, біля будинку №5, 15 мікрорайону міста Нововолинська повторно незаконно придбав для власного вживання знайдений поліетиленовий пакет з двома пляшками, заповненими особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений,- концентратом із макової соломи (опієм екстракційним) масою в перерахунку на суху речовину 1,88 г, зберігав при собі і переніс в будинок 6/14, 15 мікрорайону міста Нововолинська, де в 00 год. 30 хв. 14 червня 2010 року при затриманні підсудного працівниками міліції, в останнього вилучено вказану наркотичну речовину і опій ацетильований, який він незаконно придбав у м. Луцьку.
Цим же, вироком ОСОБА_2 виправданий за ч.2 ст. 307 КК України-незаконний збут 14 червня 2010 року 1 мл. опію ацетильованого ОСОБА_3, за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в своїй апеляції та доповненні до неї вказує, що вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину, особі підсудного внаслідок його м’якості.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд не надав правової оцінки ступені тяжкості, характеру суспільної небезпечності і обставинам вчинених засудженим злочинів та його особі. Судом, не в повній мірі враховано, що засуджений вчинив тяжкі злочини, які характеризуються прямим умислом і корисливим мотивом, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Судом не взято до уваги показання ОСОБА_4, який підтвердив, що при дачі пояснень свідок ОСОБА_3 вказував, про вживання ним наркотичної речовини на прохання ОСОБА_2. Не взято до уваги показання свідка ОСОБА_5, яка стверджувала про наявність двох понятих при проведенні огляду місця події.
Судом не враховано, що свідки ОСОБА_3, ОСОБА_6 є товаришами ОСОБА_2, особами наркозалежними, неодноразово судимими і до зміни їх показів слід ставитися критично.
Судом безпідставно враховано те, що протокол огляду місця події від 14.06.2010 року є неналежним доказом, оскільки при проведенні огляду , були присутні поняті, так як в протоколі наявні їх підписи.
Просить вирок суду відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, міркування прокурора, який не підтримав апеляцію, засудженого та його захисника, які просили апеляцію прокурора відхилити і залишити вирок без зміни, перевіршивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненого повторно, стверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.309 КК України.
Законність і обґрунтованість вироку щодо виправдання ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України апеляційний суд, в силу ст.365 КПК України не перевіряє, оскільки дані обставини ніким не оспорюються.
Як вбачається із вироку, суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_2, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував не лише тяжкість вчинених ним злочинів, а й відсутність обставин, які обтяжують покарання.
В якості пом’якшуючих обставин обґрунтовано взяв до уваги щире каяття ОСОБА_2 та активне сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину.
Враховано і особу засудженого, який раніше хоча притягувався до кримінальної відповідальності, однак після відбуття покарання тривалий час злочинів не вчиняв, його характеристику, непрацездатність за станом здоровя, перебування на обліку в лікаря-нарколога і терапевта, хворобу на туберкульоз, перебування на його утриманні дитини-інваліда з дитинства, батьків-пенсіонерів.
З врахуванням вищенаведеного, та наявності в засудженого кількох обставин, що пом’якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі та подальшого його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, воно є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 з підстав зазначених в апеляції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду від 28 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2–без зміни.
Головуючий П.П. Борсук
Судді О.В.Матат
С.Л.Міліщук