Справа №  2-214/11

ЗАОЧНЕ           РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                               УКРАЇНИ

          17.01.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі:

головуючого – судді Сербіної Н.Г.

при секретарі – Карпенко Н.О.,

          розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ГО «Фонд взаємодопомоги» про стягнення боргу,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

   Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що

02 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем укладені договори позики № 2566 та № 2567. Зазначені договори посвідчені підписом та печаткою громадської організації «Фонд взаємодопомоги».

     Предметом даних договорів є надання позики.

     За  кожним з договорів  № 2566 та № 2567  від 02.09.2008 року позивач надав відповідачу позику в сумі 25250 грн., що в еквіваленті становить 5 000 доларів США. Відсоток за користування позикою становив 54% річних. Термін повернення відповідачем позики позивачу встановлений за кожним  договором на 12 вересня 2009 року. За умовами  кожного договору відповідач має повернути позивачу суму в розмірі 7700 доларів США за курсом обміну на день виконання зобов»язання, тобто на день повернення позики.

     Згідно умов п.1.1. обох вказаних вище договорів розрахунок сум в українських гривнях, які належать до виплати, проводиться з урахуванням курсу обміну долара США станом на дату повернення коштів.

    Згідно п.3.1 обох  договорів до повернення відповідачем позивачу підлягає сума в українських гривнях, яка становить еквівалент в сумі 7700- доларів США.

    Станом на день виконання зобов»язання відповідачем, тобто на 12 вересня 2009 року курс обміну української гривні до долара США становив 8,40 грн. за 1 долар.

    Таким чином загальна сума зобов»язань відповідача перед позивачем за кожним з договорів становить 64 680 грн., а всього 129 360 грн.

     31 серпня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про  виплату коштів по кожному з договорів, однак відповідач відмовився повернути грошові кошти,пославшись на те, що він грошових коштів не отримував.

     Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 64 680 грн. за договором позики № 2566 від 02.09. 2008 року та в сумі 64 680 грн. за договором № 2567 від 02.09.2008 року, а всього стягнути 129 360 грн., а також стягнути судові витрати, витрати на надання правової допомоги в сумі 3000 грн..

      В  судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив позов задовольнити.

      Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що 02.09.2008 року між ним та позивачем були укладені договори позики, які посвідчені підписом та печаткою громадської організації «Фонд взаємодопомоги».

     При укладенні договорів сторони досягли домовленості, що позика буде надана тільки при умові укладання Договору поруки із Громадською організацією «Фонд взаємодопомоги».

    Така домовленість була досягнута  і між ним та Фондом було укладено Договір поруки  за № 0014.

    Обсяг відповідальності передбачений укладеним договором поруки. А саме поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати за виконання  його зобов»язань в повному обсязі, що виникли з договору позики як  існуючих в теперішній час так і тих, які можуть виникнути в майбутньому. Договором передбачено, що кредитор має право пред»явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов»язковими для виконання на п»ятий день з моменту невиконання своїх зобов»язань позивальником по договору.

До цього часу зазначений договір поруки діє і може бути припинений тільки після виконання своїх зобов»язань позичальником.

     Співвідповідач - представник громадської організації «Фонд взаємодопомоги» в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Суд вважає можливим  розглядати справу у відсутність представника співвідповідача.

     Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає,що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість  речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

     Відповідно до ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять  разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

    Як встановлено у судовому засіданні  між позивачем та відповідачем 02 вересня 2008 року було укладено договори позики за № 2566 та № 2567 ( а.с.5-6). Предметом кожного з договорів було те, що позивач надав відповідачу позику в сумі 25 500 грн., що в еквіваленті становить  5 000 доларів США. Відсоток за користування позикою становив 54% річних. Термін повернення відповідачем позики позивачу встановлений за договором на 12 вересня 2009 року в гривнах в розмірі, який еквівалентний 7700 доларів США по курсу на день проведення розрахунку.

     Договір позики  було посвідчено громадською організацією «Фонд взаємодопомоги».

     12.09.2009 року відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

     31 серпня 2009 року позивачка звернулася до відповідача з листом про виплату коштів по кожному договору ( а.с.7).

     Листом від 21.09.2009 року  ОСОБА_2 повідомив позивачку, що  договір № 2566 від 02.09.2009 року та № 2567 від 02.09.2008 року є договорами наміру, а тому факт передачі коштів особисто йому відсутній ( а.с.8).

      Судом встановлено, що ОСОБА_2 був членом громадської організації «Фонд взаємодопомоги»  ( а.с.27) та з метою отримання  прибутку залучав до участі в  діяльності вказаної організації знайомих, в тому числі і ОСОБА_1. Зокрема від ОСОБА_1. 02 вересня 2008 року він отримав 10 000 доларів США під 54%  річних, про що уклав  відповідні договори позики, а потім ці кошти передав до  громадської організації «Фонд взаємодопомоги», де в свою чергу уклав з нею договори позики  від 02.09.2008 року  під  80 та 100 % річних ( а.с.17-19).

     Вказані обставини  підтвердили в судовому засіданні  свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5..

     В колективній заяві на ім»я Головного Управління внутрішніх справ України від 11.11. 2009 року ( а.с.20-21) ОСОБА_2  зазначає, що з лютого по серпень 2008 року він інвестував 72 тисячі доларів США особисто в руки ОСОБА_6, це були гроші одержаного кредиту в Укргазбанку та приведених в цю схему його друзів. В додатку до вказаної заяви ( а.с.22)  він зазначає всі договори позики укладені між ним та ОСОБА_6., в тому числі і договори укладені 02 вересня 2008 року на загальну суму 10 000 доларів США, тобто на ту суму коштів, які він отримав від ОСОБА_1 02.09.2008 року.

     З листа Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного Управління в м.Києві  від 18.12.2009 року ( а.с.25) вбачається, що заяву щодо неправомірних дій президента та засновників громадської  організації «Фонд взаємодопомоги» ОСОБА_6 розглянуто. Проведеною перевіркою встановлено, що в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України ( шахрайство). Матеріали перевірки за вказаним зверненням надіслано до СУ ГУ МВС України для вирішення питання щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6

    Згідно листа  СУ ГУ МВС України в м.Києві від 28.01.2010 року в провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУ МВС України в м.Києві знаходиться кримінальна справа порушена за ознаками злочину, передбаченого ст.. 190 ч.4 КК України та постановою слідчого від 28.01.2010 року  відповідача визнано потерпілим у кримінальній справі на суму завданих матеріальних збитків ( а.с.42). Як пояснив у судовому засіданні відповідач в кримінальній справі він заявив  вимоги про відшкодування всіх коштів, які були передані ним до ГО «Фонд взаємодопомоги», в тому числі і коштів отриманих від позивачки.

    Аналізуючи зібрані по справі докази суд вважає, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач отримав від позивачки позику за двома договорами позики, однак в зазначений в договорах строк суму боргу не повернув, тому сума позики підлягає стягненню за рішенням суду.

   Відповідно до п.3.1  договорів позики № 2566 та № 2567 від 02.09.2008 року позичальник повинен повернути позикодавцю позику в  гривнах в  сумі, що еквівалентна 7700 доларів США по курсу НБУ на день проведення розрахунків.

   До теперішнього часу відповідач розрахунки з позивачем не провів.

   Суд вважає, що стягненню підлягає сума, яка еквівалентна сумі 7700 доларів США ( по кожному з договорів) по курсу НБУ станом на день  розгляду справи.

   Станом на 14.01.2011 року Національний Банк України встановив офіційний курс гривні до долара  США в розмірі – 100 доларів дорівнює 795.33 грн..

   Отже, за договором № 2566 від 02.09.2008 року відповідач має повернути позивачу 61 240 грн. 41 коп. ( 7700х 795.33 : 100 = 61240 грн. 41 коп.),  за договором № 2567 від 02.09.2008 року відповідач повинен повернути таку ж суму. Таким чином, загальна сума боргу становить 123 725 грн. 63 коп..

    Що стосується пояснень відповідача щодо укладення договору поруки № 0014  18.07.2008 року між ним та  ГО «Фонд Взаємодопомоги», то вони не заслуговують на увагу. Так, з вказаного договору вбачається, що договір укладався між відповідачем та ГО «Фонд взаємодопомоги» в особі Голови Правління ОСОБА_6,, а підписаний вказаний договір з боку ГО «Фонд взаємодопомоги» ОСОБА_7.. Крім того, в договорі не зазначено поручителем за якими договорами позики  виступає ГО «Фонд взаємодопомоги».

    Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

     Що стосується вимог  позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2. витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 3000 грн. та витрат на  отримання витягу з єдиного державного реєстру, стосовно уточнення реєстраційних даних відповідача 2 в сумі 51 грн. та 10,20- сума реєстраційного  збору, яка справляється додатково за кожен аркуш інформації на бланку встановленого зразка при отриманні витягу, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не доведені в судовому засіданні.

     Так, позивачкою  надана  угода № 23-08/09  від 30.08.2009 року, укладена  між СПД ОСОБА_8. та нею та квитанція про сплату 3000 грн., однак позивачем не надано доказів, які саме послуги були надані вказаним СПД  та відповідний розрахунок надання цих послуг.

       Крім того, в матеріалах справи є  довіреність, видана позивачкою на ім.»я ОСОБА_8. з якої не вбачається чи є він фахівцем в галузі права, чи діє як представник.

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 1049 ЦК України, ст.  ст. 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України ,  суд

Р І Ш И В :

             Позов задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 122 480 грн. 82 коп., судовий збір 1224 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього стягнути 123 825, 63 грн.( сто двадцять три тисячі вісімсот двадцять п»ять грн. 63 коп.).

      В  задоволенні інших позовних вимог- відмовити.

      Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ                                                                Сербіна  Н.  Г.