Справа № 1202-2-а-288/2011
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2011 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Назарової М. В.
при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС Трушина Миколи Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 07 лютого 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 28 січня 2011 року приблизно о 08.35 год. він, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-1102 реєстраційний номер НОМЕР_1, після проїзду перехрестя з вул. Ростовська м. Антрацит був зупинений відповідачем по справі - інспектором ДПС Трушиним Миколою Вікторовичем. Останнім був складений протокол та винесена постанова ВВ1 № 033581 по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що він, керуючи автомобілем на перехресті вулиць Петровського та Ростовська м. Антрацит, виїхав на перехрестя на сигнал світлофору, який дозволяє рух, не закінчив маневр в наміченому напрямку при зміні сигналу світлофору на виїзді, чим порушив п. 16.8 Правил дорожнього руху /далі – ПДР/ і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Вважає постанову неправильною, оскільки він, керуючи автомобілем і рухаючись по вул. Петровського м. Антрацит, почав здійснювати маневр /перетинати перехрестя/ на дозволяючий сигнал світлофору, але коли перетнув лінію світлофору, було увімкнено спочатку жовте, а потім червоне світло. Керуючись п. 8.10 ПДР він повинен зупинитись перед дорожньою розміткою 1.12, дорожнім знаком 5.62, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо вони відсутні та в усіх інших випадках – перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху, що він і зробив – зупинився перед перехрещу вальною проїзною частиною вул. Ростовська.
Своєчасно він не міг дізнатися про зміну сигналів світлофору, адже той працював не у відповідності до ДСТУ, а його зупинка перед перехрещу вальними проїзними частинами дозволена п. 8.10 ПДР, і якщо б він продовжив рух, то створив би аварійно-небезпечну ситуацію, адже автомобілі по вул. Ростовська відразу після увімкнення зеленого світла почали свій рух. Ніяких доказів скоєння ним правопорушення відповідач не надав, тому на підставі викладеного та оскільки вважає, що не порушував ПДР, то просить скасувати зазначену постанову про накладення на нього штрафу.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач – інспектор ДПС Антрацитівської роти ДПС Трушин Микола Вікторовича, будучи сповіщеним належним чином про дату, час і місце розгляду справи, до судового засіданні не з'явився, надав суду докази на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, і тому суд розглядає справі відповідно до п. 4 ст. 128 КАСУ, яка передбачає як наслідок неприбуття відповідача - суб'єкту владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття можливість розгляду справи не відкладаючи і вирішення її на підставі наявних в ній доказів.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 171-2 КАСУ адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»акта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п'яти днів з дня відкриття провадження у справі; у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не біль як на п'ять днів, а провадження у цій справі відрито 11.02.11 року /а.с. 8/.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 16.8 Правил дорожнього руху водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно сигналу світлофору, який дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофору на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія мається дорожня розмітка 1.12 /стоп-лінія або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофору, поступитися дорогою трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, за порушення чого, а саме - ст. 122 ч. 2 КпАП України - встановлює відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Судом досліджено надані позивачем копію протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 222901, складений відповідачем 28.01.11 р. о 08.35 год. щодо позивача, а саме – що той 28.01.11 р. о 08.34 год. на перехресті вул. Петровського та вул. Ростовська м. Антрацит, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав на перехрестя на сигнал світлофору, який дозволяє рух, не закінчив рух в наміченому напрямку при зміну сигналу світлофору на виїзді, чим порушив вимоги п. 16.8 ПДР, копію якого досліджено у судовому засіданні /а.с. 6/.
Також суду надано копію постанови серії ВВ1 № 033581, винесену 28.01.11 р. відповідачем щодо позивача, якою того за вказане порушення піддано адміністративному стягнення за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 425 грн. /а.с. 5/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому, судом досліджено у судовому засіданні відеозапис, зроблений на місці відповідачем, про який йдеться в протоколі /а.с. 6/ та наданий ним суду, з якого вбачається, що автомобіль позивача дійсно знаходиться на перехрестя вулиць Петровського та Ростовська. Проте, даючи оцінку цьому доказу, позивач вважає, що він не перетнув умовну лінію перехрещення проїзних частин і зупинився до неї, що не відповідає дійсності. Також сам позивач у судовому засіданні вказує, що почав маневр на зелений сигнал світлофору, з чого суд робить висновок, що, таким чином, у відповідності до вимог п. 16.8 ПДР він повинен був закінчити маневр.
Посилання ж позивача на керування у даному випадку п. 8.10 ПДР не заслуговують на увагу, адже він сам в протоколі власноруч зробив запис, що у зв'язку зі слизьким дорожнім покриттям під час гальмування він виїхав за світлофор, тим самим підтверджуючи порушення ПДР.
Тому суд вислухавши позивача, дослідивши докази по справі, доходить висновку, що правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Натомість позивач не надав суду жодного доказу, що свідчив би про неправомірність дій відповідача.
За таким обставин у суду немає підстав не довіряти рішенню службової особи.
До того ж, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов'язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, тому суд вважає за необхідне залишити постанову без зміни, а скаргу без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п. 16.6 Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС Трушина Миколи Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необґрунтованістю
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Антрацитівського міськрайонного суду: М. В. Назарова
постанова надрукована у нарадчій кімнаті