Справа № 2-952/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"22" березня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді    Виниченко Л.М.

при секретарі             Суддя А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної у м. Києві ради, про визнання недійсною поданої ним заяви від 09.09.2010 р. в якій зазначається про те, що відповідачка купує за особисто належні їй кошти нежилі приміщення з АДРЕСА_1; визнати недійсним пункт 14.1. Договору купівлі-продажу приміщення шляхом продажу на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1619 від 09.09.2010 р.; визнати вказані нежилі приміщення спільною з відповідачкою сумісною власністю подружжя та виділити йому 1\2 частку зазначених спірних нежилих приміщень.

Вимоги мотивує тим, що 27 серпня 2010 р. між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб. 09 вересня 2010 р. остання з Дніпровською районною у м. Києві радою в особі виконавчого органу Управління оренди та приватизації комунального майна уклала договір купівлі-продажу приміщення шляхом продажу на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1619, відповідно якого ОСОБА_2 набула права власності на нежилі приміщення з АДРЕСА_1. Згідно п. 14.1 Договору купівлі-продажу приміщень, нежилі приміщення, що є предметом договору, будуть належати покупцю на праві особистої приватної власності, як такі, що придбані за власні кошти, про що викладено в заяві чоловіка покупця ОСОБА_1 Підписуючи таку заяву він помилився щодо обставин, які мають істотне значення та помилково надав згоду на визнання майна, що було придбане в шлюбі за кошти, що були подарунком на весілля від їхніх батьків, особистою власністю його дружини.

Зазначені нежилі приміщення з АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до ст. ст. 60, 63 СК України. У разі поділу майна подружжя, згідно положень ст. ст. 69, 70, 71 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними та майно ділиться між подружжям в натурі.

В ході розгляду справи представником позивача подавались заяви про уточнення та зменшення позовних вимог, відповідно яких судом було виключено із числа зазначених у позові третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної у м. Києві ради (а.с. 55).

В останній редакції позовної заяви представник позивача просить визнати нежилі приміщення з АДРЕСА_1 (літера А), спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

В заяві зазначає, що в результаті придбання нежитлового приміщення відповідачка сплатила грошові кошти в сумі 3035614,24 грн., з яких 2769584,40 грн. складає вартість нежитлових приміщень за договором купівлі-продажу на аукціоні, а решта 266029,84 грн. –витрати, пов»язані з участю на аукціоні. Придбання спірного нежитлового приміщення здійснено за грошові кошти, які належали сторонам по справі, позивач надав відповідачці 1517807,12 грн. належних йому особисто коштів.

В судовому засіданні представник позивача позов зі зменшеними вимогами та обставини, викладені в заявах, підтримав.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що з позивачем перебувають в шлюбі з 27.08.2010 р. по даний час. Половина коштів на придбання спірного нерухомого майна надав позивач, інша половина сплачена нею з коштів від підприємницької діяльності та позик. Купувала нежитлові приміщення на аукціоні, як підприємець, в зв»язку з чим вважає, що позивач не має права на спірне нерухоме майно, оскільки придбавалось воно для здійснення підприємницької діяльності.

Представник відповідачки підтримала пояснення відповідачки, просила в задоволенні позову відмовити, додатково пояснила, що ОСОБА_2 купувалось спірне нерухоме майно не як фізичною особою, а саме як СПД для ведення підприємницької діяльності, яка здійснюється на власний розсуд, ризики при цьому несе підприємець, тому норми сімейного права в даному випадку не застосовуються.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачку, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27.08.2010 року (свідоцтво про шлюб –а.с. 7).

Відповідачка, як фізична особа-підприємець, 09.09.2010 р. уклала з Дніпровською районною у м. Києві радою в особі виконавчого органу Управління оренди та приватизації комунального майна договір купівлі-продажу приміщення шляхом продажу на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1619, згідно якого придбала нежилі приміщення з АДРЕСА_1 (Літера А) (а.с. 13-15).

Акт приймання-передачі даних нежилих приміщень між сторонами договору купівлі-продажу приміщення шляхом продажу на аукціоні підписаний 15.09.2010 р. (а.с. 17). Право власності за ОСОБА_2 в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна зареєстроване 29.09.2010 р. (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно –а.с. 18).

Отже, зазначене спірне нерухоме майно придбане відповідачкою, як фізичною особою-підприємцем.  

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд не може прийняти до уваги посилання позивача та його представника на ст. ст. 60, 63, 69 Сімейного кодексу України щодо права спільної сумісної власності подружжя та ст. ст. 355, 368 ЦК України з наступних підстав.

Право спільної сумісної власності подружжя є різновидом права приватної власності фізичних осіб, тому об»єктами цього права є будь-які речі, що належать фізичній особі на праві приватної власності.

Відповідно ч. 1 ст. 61 СК України, об»єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Згідно ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за заобов»язаннями, пов»язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов»язаннями, пов»язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яке належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, відповідно до положень наведених ст. 61 СК України та ст. 52 ЦК України, майно фізичної особи-підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідачка та її представник суду пояснили, що спірне нерухоме майно купувалось на аукціоні для здійснення підприємницької діяльності і використовується для цього; ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, здає в піднайм рухоме та нерухоме майно та здійснює підприємницьку діяльність, пов»язану із зберіганням документів.

Отже, в судовому засіданні безспірно встановлено, що нежилі приміщення з АДРЕСА_1 є майном фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яка здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.04.2005 р. за № 20670000000003601 (а.с. 49).

Враховуючи викладене, позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, в зв»язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 61 СК України, ст. 52 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 88, 158, 174, 208, 209, 212 - 215, 218  ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя відмовити.

           Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

            Суддя