__________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ_______________
Справа № 22- 4582/06 головуючий у 1-й інстанції: Нестеренко Л.О..
суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів цивільної палати апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Кочеткової І.В.
суддів Гончара О.С, Мануйлова Ю.С.
при секретарі: Череватій О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "10" травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (надалі ВАТ "Запоріжтрансформатор") про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ "Запоріжтрансформатор" про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зазначав, що в січні 1992 року позивач придбав у відповідача по справі 15 м соснового лісу першого сорту. Зазначений ліс ОСОБА_2 з території підприємства не вивозив, оскільки написав заяву, в якій просив дозволити розпилювання придбаного лісу в деревооброблюваному цеху підприємства. Заява було задоволена та у травні 1993 р. ліс був переданий до зазначеного цеха. Вказане замовлення позивач оплатив. Термін виконання даного замовлення обумовлений не був. У 1999 році головним бухгалтером підприємства замовлення позивача було підтверджено, однак виконано не було. З 2000 року, на неодноразові прохання ОСОБА_2 адміністрація відповідача відповідала про відсутність документів, що підтверджують існування такого замовлення. У зв'язку з втратою бухгалтерських документів позивач в 2001 році надав відповідачу оригінали документів замовлення. Дотепер відповідачем замовлення не було виконано, ліс позивачу не повертає, матеріальний збиток не відшкодовує. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість придбаного лісу в розмірі 7173 грн. та моральну шкоду в сумі 12 000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "10" травня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням представником позивача подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2006 року, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, в якому задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 71, 76 ЦК України в редакції закону 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), встановлено в три роки. Початок строку починається з дня коли особа взнала або повинна була взнати про порушення свого права.
Як зазначив сам позивач, ще січні 1992 року він придбав за власні кошти ліс. В травні 1993 року позивач здав його відповідачеві на розпиляння. С тих пір назад його не отримав. 1 хоч термін виконання робіт по розпилу лісу обумовлений не був, судова колегія приходить до переконання, що право позивача щодо повернення йому лісу та його розпилу порушено було ще в 90-х роках. За захистом же ж свого порушеного права позивач звернувся лише в 2005 році.
На відмові в задоволенні позову з цих підстав наполягав і представник відповідача.
Заява позивача про те, що представником відповідача виконувались дії, які свідчили про визнання своїх зобов'язань, не підтверджена матеріалами справи. Показання з цього приводу свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд визнає в порядку ст. 59 ЦПК України недопустимими доказами, оскільки вони свідчать про обставини, які мають підтверджуватись письмовими документами.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2006 року по справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.