Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2009 року на час її навчання до 30 червня 2012 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь ТУ ДСА в Рівненській області 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом не враховано його матеріальний та сімейний стан. На даний час він не працює та на його утриманні знаходить неповнолітній син ОСОБА_5 1996 року народження, а тому він не має змоги надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки.
Крім того, судом порушено норми процесуального права, оскільки він не був повідомлений про день та час судового засідання. В порядку судового доручення він не допитувався та не заявляв клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Просить рішення скасувати, справи направити на новий розгляд.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 199 СК України, якою передбачено, що якщо повнолітні син, дочка продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
З урахуванням положень ст. 182 СК України, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка навчається.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких належних та допустимих доказів проте, що ОСОБА_1 не може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки яка навчається у зв’язку з тяжким матеріальним становищем відповідач суду не надав і судом їх не здобуто.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції проте, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки є правильним.
Доводи апеляційної скарги проте, що він не був повідомлений про день та час судового засідання не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються підтвердженням про вручення йому документів суддею Кромского районного суда Орловской області та протоколом судового засідання Кромского районного суда Орловской області (а.с.22,24).
Разом з тим, колегія суддів, враховуючи, що ст. 199 СК України покладено обов’язок на обох батьків по утриманню повнолітніх доньки, сина та за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, знаходить за можливе зменшити розмір стягнутих аліментів.
Беручи до уваги, що відповідач утворив іншу сім’ю і має на утриманні неповнолітнього сина, тому апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів до 1/5 частки всіх видів заробітку відповідача.
Крім того, оскільки ст.200 СК України не встановлено ні мінімального ні максимального розміру аліментів на повнолітніх дітей, вказівка суду на стягнення аліментів „але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку” є зайвою і підлягає виключенню з резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, ст. 199 СК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 29 вересня 2010 року змінити, зменшивши розмір аліментів з ј частини до 1/5 частини всіх видів доходів ОСОБА_1.
Виключити з резолютивної частині рішення Сарненського районного суду від 29 вересня 2010 року слова ”але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку” як зайві.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 25 грн.50 коп. судових витрат та стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. за такими реквізитами: одержувач - державний бюджет м. Рівне, ЄДРПОУ 22586331, банк одержувача: ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р 31219259700002, призначення платежу –код платежу 22050000,- ІТЗ для апеляційного суду Рівненської області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :