В И Р О К

іменем України

20 квітня 2011 року                                                                      м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого-судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,

- прокурора - Поліщука О.В.,

- неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_1,

- законних представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

- представника потерпілого - ОСОБА_4,

- підсудних - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

- неповнолітнього підсудного - ОСОБА_7,

- захисника підсудного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8,

- захисника неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кузнецовськ кримінальну справу по обвинуваченню: - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого Кузнецовським міським судом Рівненської області: 29 липня 2008 року - за ч.3 ст.185, ст.304 КК України із застосуванням ст.75 КК України на три роки позбавлення волі з встановленням випробування та іспитового строку терміном на два роки, 01 вересня 2010 року - за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України на чотири роки і два місяці позбавлення волі, 18 березня 2011 року –за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України на чотири роки і два місяці позбавлення волі, проживаючого в АДРЕСА_1, - за ч.2 ст.190, ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 КК України; - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, громадянина України, учня 11-А класу ЗОШ №4 м.Кузнецовськ Рівненської області, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, проживаючого в АДРЕСА_2, - за ч.3 ст.185 КК України; - неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, громадянина України, учня 1-го курсу ПТУ м.Кузнецовськ Рівненської області, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючого в АДРЕСА_4, - за ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2009 року в період часу з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5, ОСОБА_5 в стані алкогольного сп’яніння використав знайомство і стан алкогольного сп’яніння малолітнього потерпілого та шахрайським способом, зловживаючи довірою і ввівши в оману малолітнього потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, з метою заволодіння чужим майном отримав від останнього мобільний телефон, марки «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, залишковою вартістю з урахуванням часткової втрати його товарних якостей у зв’язку з використанням 522 грн. 67 коп., пообіцявши малолітньому ОСОБА_1 повернути мобільний телефон після прослуховування музичних записів. При цьому ОСОБА_5 фактично заздалегідь мав на меті не виконувати таку обіцянку, а мав намір продати мобільний телефон і використати отримані кошти на власні потреби. Умисно, повторно заволодівши таким чином чужим майном, підсудний залишив потерпілого на місці події і цього ж дня, тобто 21 жовтня 2009 року, передав отриманий від ОСОБА_1 мобільний телефон ОСОБА_10 з метою його продажу за 350 грн. 00 коп.

18 березня 2010 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_7, групою осіб, скориставшись темною порою доби і переконавшись, що їх дій ніхто не бачить, умисно, таємно, з корисливих мотивів вчинили викрадення з огородженої території будівельного майданчика Свято-Покровського храму, що розташована по проспекту Т.Шевченка м.Кузнецовськ Рівненської області, чужого майна - металевих виробів: решіток для огорожі - 2 штуки, вартістю 780 грн. 00 коп. кожна, 1 штука, вартістю 587 грн. 00 коп., 3 штуки, вартістю 644 грн. 00 коп. кожна, 1 штука, вартістю 840 грн. 00 коп., 1 штука, вартістю 308 грн. 33 коп., 1 штука, вартістю 349 грн. 63 коп., 2 штуки, вартістю 365 грн. 06 коп. кожна, 1 штука, вартістю 236 грн. 52 коп. кожна, 1 штука, вартістю 164 грн. 53 коп., і балки двутаврової, вартістю 190 грн. 00 коп., а всього з врахуванням вартості ґрунтування цих металевих виробів на загальну суму 6991 грн. 46 коп., чим спричинили релігійній громаді Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області майнову шкоду. При цьому ОСОБА_6 разом із неповнолітнім ОСОБА_7 перелізли через бетонну огорожу і, проникнувши таким чином на огороджену територію будівельного майданчика Свято-Покровського храму, викрали і через отвір під огорожею передали ОСОБА_5 вказане майно релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області. ОСОБА_5 вчинив дане викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, повторно. Окрім цього, ОСОБА_5 18 березня 2010 року приблизно о 21 годині 00 хвилин умисно, повторно, шляхом умовляння та переконання в доцільності саме такої поведінки, обіцяючи за це грошову винагороду, схилив неповнолітнього ОСОБА_7 до спільного з ним і ОСОБА_6 вчинення злочину –таємного викрадення за попередньою змовою групою осіб майна релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області, поєднаного із проникненням у сховище - на огороджену територію будівельного майданчика Свято-Покровського храму по проспекту Т.Шевченка м.Кузнецовськ Рівненської області, достовірно знаючи, що його знайомий ОСОБА_7 є неповнолітньою дитиною.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України  - заволодіння чужим майном -  мобільним телефоном, марки «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, вартістю 522 грн. 67 коп., шляхом обману і зловживання довірою малолітнього ОСОБА_1, скоєного повторно, та щиро розкаявся у вчиненому. Підсудний пояснив, що увечері 21 жовтня 2009 року в період часу з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5 в стані алкогольного сп’яніння, він обманним шляхом заволодів цим мобільним телефоном, пообіцявши малолітньому потерпілому ОСОБА_1 послухати музичні записи і повернути мобільний телефон назад. При цьому із показань ОСОБА_5 слідує, що намір на вчинення цього злочину в нього виник цього ж дня при розпиванні з малолітнім потерпілим алкогольних напоїв. Іще до того, як отримати цей мобільний телефон, підсудний фактично не мав наміру його повертати малолітньому потерпілому. Одержавши з дозволу ОСОБА_1 мобільний телефон, в подальшому ОСОБА_5 залишив малолітнього потерпілого в стані алкогольного сп’яніння біля будинку АДРЕСА_5 і, зустрівшись із своїм знайомим ОСОБА_10 в першому під’їзді будинку АДРЕСА_5, передав йому цей мобільний телефон з метою продажу, запропонувавши ціну - 350 грн. 00 коп. При цьому, як зазначив підсудний, він не повідомив ОСОБА_10 про злочинний спосіб одержання цього майна.

Факт скоєння ОСОБА_5 умисного заволодіння чужим майном  - мобільним телефоном, марки «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, шляхом обману малолітнього потерпілого ОСОБА_1 і зловживання його довірою, вчиненого повторно, окрім визнавальних показань підсудного, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_1 і його законних представників – ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та письмовими доказами, наявними в справі, дослідженими в судовому засіданні в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що 21 жовтня 2009 року в період часу з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин він добровільно передав ОСОБА_5 свій мобільний телефон, «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, повіривши підсудному, який обіцяв послухати музику і повернути мобільний телефон назад. Потім він приліг на лавці біля будинку АДРЕСА_5, так як сп’янів від випитої горілки, якою пригощав його ОСОБА_5 В подальшому, як зазначив потерпілий, він згадав про мобільний телефон і почав його шукати, але мобільного телефону при собі не виявив. При цьому присутній ОСОБА_5 на його запитання стверджував, що мобільний телефон повернув, поклавши в кишеню куртки. Згідно показань ОСОБА_1 і його законного представника –ОСОБА_2 наступного дня підсудний ОСОБА_5 теж пояснював їм, що мобільного телефону в нього немає і він не знає де він знаходиться, після чого ОСОБА_2 звернувся в міліцію із заявою –повідомленням про злочин.

Із показань свідків: ОСОБА_11 і ОСОБА_12, допитаних в судовому засіданні, слідує, що 21 жовтня 2009 року в період часу з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин малолітній потерпілий ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп’яніння, добровільно передав свій мобільний телефон, марки «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, ОСОБА_5, який теж знаходився в стані алкогольного сп’яніння, на прохання останнього для прослуховування музики.

Свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили, що увечері 21 жовтня 2009 року підсудний ОСОБА_5 користувався мобільним телефоном ОСОБА_1 і назад цей телефон потерпілому не повернув. Окрім цього, свідки: ОСОБА_13 і ОСОБА_14 зазначили, що наступного дня підсудний ОСОБА_5 умовляв їх повідомити ОСОБА_1 неправдиві відомості про те, що його мобільний телефон увечері 21 жовтня 2009 року ОСОБА_13 положила в кишеню куртки, коли він лежав на лавці в стані алкогольного сп’яніння. Проте з такою пропозицією підсудного свідки не погодились.

З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що увечері 21 жовтня 2009 року приблизно о 20 годині 00 хвилин його знайомий підсудний ОСОБА_5 прийшов до його місця проживання і в першому під’їзді будинку АДРЕСА_5 запропонував придбати за 300 грн. 00 коп. чи за 350 грн. 00 коп. мобільний телефон, марки «Нокіа 3110 с», чорного кольору з тріснувшим дисплеєм, запевнивши, що цей телефон –не крадений. Взявши цей мобільний телефон для перевірки на справність, свідок передумав його купувати, і в подальшому від працівників міліції дізнався, що даний мобільний телефон є предметом злочину.

Такі показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються із показаннями, наданими свідком ОСОБА_11, згідно з якими 21 жовтня 2009 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_5 залишив малолітнього потерпілого ОСОБА_1 лежачим в стані алкогольного сп’яніння на лавці біля будинку АДРЕСА_5 і в цей час ходив до будинку АДРЕСА_5, де мав зустріч із своїм другом, з яким про щось розмовляв у першому під’їзді вказаного будинку.

26 жовтня 20009 року ОСОБА_2 повідомив про викрадення 21 жовтня 2009 року у його малолітнього сина ОСОБА_1 мобільного телефону, марки «Нокіа 3110 с», імеі –НОМЕР_1, подавши відповідну заяву в Кузнецовський МВ УМВС України в Рівненській області, про що свідчить протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 26 жовтня 2009 року /т.1 а.с.2/.

З протоколу огляду від 28 жовтня 2009 року /т.1 а.с.10/ вбачається, що 28 жовтня 2009 року о 10 годині 25 хвилин ОСОБА_10 в присутності двох понятих добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон, марки «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, пояснивши, що цей телефон 21 жовтня 2009 року йому запропонував купити ОСОБА_5

Протокол огляду та добровільної видачі від 26 жовтня 2009 року /т.1 а.с.11/ підтверджує факт добровільної передачі ОСОБА_5 працівникам міліції сім-карти оператора «Діджус», яку згідно його пояснень він витягнув з мобільного телефону ОСОБА_1 21 жовтня 2009 року.

Протокол огляду речових доказів від 31 жовтня 2009 року та постанова про приєднання до справи речових доказів від 31 жовтня 2009 року /т.1 а.с.13-15/ свідчать про приєднання до даної кримінальної справи мобільного телефону, «Нокіа 3110 с», імеі –НОМЕР_1 з флеш картою на один GB, вилученого у ОСОБА_10 28 жовтня 2009 року, та сім карти «Діджус Китївстар», вилученої у ОСОБА_5 26 жовтня 2009 року, в якості речових доказів.

З відомостей гарантійного талону /т.1 а.с.30/ та показань потерпілого ОСОБА_1 і його законного представника ОСОБА_2 слідує, що цей мобільний телефон, марки «Нокіа 3110 с», імеі –НОМЕР_1, з флеш картою на один GB, та сім картою оператора «Діджус Київстар», був придбаний потерпілим у магазині cуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_16 26 червня 2009 року за 980 грн. 00 коп.

Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 18 листопада 2009 року №1068, проведеної експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Рівненській області /т.1 а.с.20-23/, залишкова вартість мобільного телефону, марки «Нoкia 3110 с», з урахуванням часткової втрати його товарних якостей, у зв'язку з експлуатаційним зношенням і пошкодженням від впливу зовнішніх факторів (за умови його теперішнього та технічно-справного стану) станом на 21 жовтня 2009 року може становити 522 грн. 67 коп.

Таким чином, дослідивши і проаналізувавши наведені докази по справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що винність підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, у судовому засіданні доведена повністю. В ході судового слідства доказами справи підтверджено, що підсудний ОСОБА_5 завідомо з корисливих мотивів використав знайомство з малолітнім ОСОБА_1 та довірливі стосунки з ним і шляхом обману заволодів його мобільним телефоном, марки «Нокіа 3110 с», імеі –НОМЕР_1, не маючи при цьому наміру його повертати. Дії підсудного органом досудового слідства кваліфіковані правильно як заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у скоєнні крадіжки майна релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області, вчиненої за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_7, та поєднаної з проникненням у сховище. ОСОБА_5 не визнав себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, зазначивши при цьому, що неповнолітнього ОСОБА_7 він не вмовляв та не схиляв його до вчинення вказаної крадіжки. Проте, з показань ОСОБА_5, наданих у судовому засіданні, слідує, що вдень 18 березня 2010 року після 16 години 00 хвилин, зустрівшись спочатку із ОСОБА_6, а потім із неповнолітнім ОСОБА_7, вік якого достовірно був відомий підсудному, він запропонував останнім спільно вчинити викрадення металу, який знаходиться в парку м.Кузнецовськ Рівненської області за огорожею, конкретно описавши всі обставини вчинення злочину і пообіцявши їм за це грошову винагороду, на що ОСОБА_6 і неповнолітній ОСОБА_7 погодились. Підсудний ОСОБА_5 пояснив, що дочекавшись темної пори доби, він разом із ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_7 підійшли зі сторони парку м.Кузнецовськ Рівненської області до огородженої території будівельного майданчика Свято-Покровського храму, де за його вказівкою ОСОБА_6 і неповнолітній ОСОБА_7 перелізли через бетонну огорожу на територію храму і звідти подали йому під огорожею металеві решітки і двутаврову балку. Деталізуючи свою участь у вчиненні даного злочину, ОСОБА_5 також зазначив, що маючи намір, спрямований на вчинення крадіжки металу, під час цього злочину він теж проникав через огорожу на територію будівельного майданчика Свято-Покровського храму. Перенісши спільно дві секції металевих решіток у підвальне приміщення шостого під’їзду будинку АДРЕСА_4, підсудні повернулись назад на місце вчинення злочину, так як вирішили переносити метал поступово. В подальшому, як вказав ОСОБА_5, коли металеві решітки і двутаврова балка вже були просунуті ним спільно з ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_7 під огорожею і знаходились на території парку поза територією будівельного майданчика Свято-Покровського храму, до них випадково підійшли його знайомі (ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20), які гуляли в парку і не знаючи, що метал –викрадений, допомогли підсудним перенести металеві решітки в підвальне приміщення шостого під’їзду будинку АДРЕСА_4. Наступного дня, як пояснив ОСОБА_5, він по оголошенню викликав автомобіль і з допомогою ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_7 і сусіда ОСОБА_21 погрузили викрадені металеві решітки в транспортний засіб та перевезли їх на сміттєзвалище м.Кузнецовськ Рівненської області, де продали приблизно за 500 грн. 00 коп., з яких приблизно 120 грн. 00 коп. він заплатив водієві, 13 грн. 00 коп. дав неповнолітньому ОСОБА_7, а інші грошові кошти витратив на придбання пива та інші власні потреби.

Підсудний ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та щиро розкаявся в скоєному.

Неповнолітній підсудний ОСОБА_7 частково визнав себе винним в скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст.185 КК України, зазначивши, що він зрозумів, що буде вчиняти крадіжку, лише тоді, коли підійшов із ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до бетонної огорожі будівельного майданчика Свято-Покровського храму м.Кузнецовськ Рівненської області.

В іншій частині підсудний ОСОБА_6 і неповнолітній підсудний ОСОБА_7 надали суду показання про обставини вчинення крадіжки, аналогічні показанням підсудного ОСОБА_5 З показань підсудного ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7 слідує, що увечері 18 березня 2010 року спільно з ОСОБА_5 вони вчинили викрадення металу (решіток і балки двутаврової) із огородженої території будівельного майданчика Свято-Покровського храму, попередньо погодившись із завчасною пропозицією підсудного ОСОБА_5, а під час вчинення цього злочину виконували вказівки останнього. Згідно показань неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 до моменту схилення його до вчинення цього злочину ОСОБА_5 достовірно були відомі дані про його неповнолітній вік.

Таким чином підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6 і неповнолітній ОСОБА_7 надали в судовому засіданні показання, які викривають роль і участь кожного із співучасників у вчиненні викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище. Зокрема, показання підсудних в їх сукупності і взаємозв’язку свідчать, що ОСОБА_5, окрім ролі співвиконавця вчинення даної крадіжки, виконував роль підбурювача та організатора, так як шляхом умовляння схилив ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7 до вчинення цього злочину, організував його вчинення та керував ходом його вчинення та діями інших співучасників злочину.

Окрім вказаних показань підсудних, факт вчинення ними злочинів, в яких вони обвинувачуються, повністю підтверджується сукупністю доказів кримінальної справи.

Представник потерпілого –ОСОБА_4, допитаний судом в якості свідка, підтвердив факт належності на праві власності релігійній громаді Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області металічних решіток і балки двутаврової, що були викрадені із огородженої території майданчика Свято-Покровського храму 18 березня 2010 року. З показань ОСОБА_4 вбачається, що через декілька днів після викрадення металічних решіток і балки двутаврової із огородженої території майданчика Свято-Покровського храму він виявив викрадені решітки для огорожі на сміттєзвалищі м.Кузнецовськ Рівненської області, про що відразу ж повідомив у Кузнецовський МВ УМВС України в Рівненській області.

З показань, наданих в судовому засіданні підсудними ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітнім ОСОБА_7 і представником потерпілого - ОСОБА_4, слідує, що всього 18 березня 2010 року з огородженої території будівельного майданчика Свято-Покровського храму підсудними було викрадено 13 металічних решіток для огорожі і 1 балку двутаврову. Вартість цих металевих виробів з врахуванням вартості їх ґрунтування в загальній сумі 6991 грн. 46 коп., що вказана в листі дочірнього підприємства «Західно-Українське монтажне управління ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»»від 20 квітня 2010 року №325 /т.2 а.с.67/ і зазначена в пред’явленому обвинуваченні, як майнова шкода, завдана злочином, визнається всіма учасниками процесу і не спростовується іншими доказами справи.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні підтвердив, що через декілька днів після крадіжки, металічні решітки, що є власністю релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області були ним із ОСОБА_4 виявлені на сміттєзвалищі м.Кузнецовськ Рівненської області.

З показань представника потерпілого –ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_22 судом встановлено, що територія будівельного майданчика Свято-Покровського храму огороджена по периметру бетонною огорожею, ворота якої закриваються скобою.

З показань, наданих суду свідками: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 слідує, що 18 березня 2010 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, гуляючи парком вони зустріли підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7, і за пропозицією знайомого ОСОБА_5 допомогли занести металічні решітки для огорожі, які лежали на землі на території парку поза огородженою територією будівельного майданчика Свято-Покровського храму, у підвальне приміщення шостого під’їзду будинку АДРЕСА_4. При цьому свідки: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 ствердно вказали суду, що про зустріч із підсудними вони не домовлялися і не знали, що металічні решітки для огорожі є краденими, оскільки ОСОБА_5 при зустрічі запевнив їх, що це безхазяйне майно і воно нікому непотрібне.

З показань свідка ОСОБА_23, допитаного в судовому засіданні, вбачається, що в березні 2010 року в денну пору доби він по телефонному дзвінку ОСОБА_5 погодився перевезти своїм автомобілем, марки «Форд-Транзит», зеленого кольору, металобрухт від шостого під’їзду будинку АДРЕСА_4 до сміттєзвалища м.Кузнецовськ Рівненської області. Свідок зазначив, що загружали в автомобіль та приймали участь у перевезенні металобрухту і в його розгрузці четверо осіб, в тому числі підсудний ОСОБА_5 Всього було перевезено 10-15 секцій металічних решіток для огорожі різного розміру і форми, і за ці послуги ОСОБА_5 заплатив йому 115 грн. 00 коп., запевнивши, що ці решітки належать йому на праві власності і є металобрухтом.

Свідок ОСОБА_24 в суді підвердив факт придбання ним наприкінці березня 2010 року на сміттєзвалищі м.Кузнецовськ Рівненської області 13 металічних решіток для огорожі різної величини, вагою 430 кг., за 550 грн. 00 коп., які були привезені автомобілем, марки «Форд-Транзит», зеленого кольору. При цьому свідок вказав, що серед хлопців, які привезли металобрухт, був присутній підсудний ОСОБА_5, який завірив, що ці решітки зняті із старої огорожі і належать на праві власності його бабусі. Однак, в подальшому ці металічні решітки були вилучені працівниками міліції, оскільки надійшло повідомлення про їх викрадення із території будівельного майданчика Свято-Покровського храму.

Свідок ОСОБА_21 зазначив суду, що в березні 2010 року на пропозицію ОСОБА_5 біля шостого під’їзду будинку АДРЕСА_4 він допоміг погрузити в автомобіль, марки «Форд-Транзит», зеленого кольору, металобрухт і розгрузити його на сміттєзвалищі м.Кузнецовськ Рівненської області, при цьому свідок вказав, що не знав, що металічні решітки –крадені. Свідок ОСОБА_21 підтвердив, що разом з ним металічні решітки загружали в автомобіль підсудні: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і неповнолітній ОСОБА_7

Окрім вказаних показань представника потерпілого і свідків, факт вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_7 таємного викрадення  чужого майна з огородженої території будівельного майданчика Свято-Покровського храму, скоєного за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у сховище, підтверджується письмовими доказами справи, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні в їх сукупності і взаємозв’язку, зокрема: протоколом явки з повинною ОСОБА_5 від 25 березня 2010 року /т.2 а.с.9/, протоколом огляду та вилучення у ОСОБА_24 тринадцяти секцій металевої огорожі від 25 березня 2010 року /т.2 а.с.20/, протоколом огляду речових доказів від 19 квітня 2010 року /т.2 а.с.61-66/, а також визнавальними показаннями ОСОБА_5, ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7, наданими ними під час досудового слідства, які повністю підтверджені ними в судовому засіданні та узгоджуються із іншими доказами справи: протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 19 квітня 2010 року /т.2 а.с.35/, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 21 квітня 2010 року /т.2 а.с.41/, протоколом допиту неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_7 від 17 квітня 2010 року з участю його захисника –адвоката ОСОБА_9 /т.2 а.с.50-51/, протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_5 від 26 квітня 2010 року /т.2 а.с.99-100/, протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_6 від 22 квітня 2010 року /т.2 а.с.114/ та протоколом допиту неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 від 27 квітня 2010 року з участю його законного представника –ОСОБА_27. і захисника –адвоката ОСОБА_9 /т.2 а.с.129/.   

Дослідивши вказані докази по справі в їх сукупності і взаємозв’язку, суд дійшов до висновку, що  винність підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 і ч.1 ст.304 КК України, та винність підсудного ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.185 КК України, у судовому засіданні доведена повністю. В ході судового слідства доказами справи підтверджено, що ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_7 18 березня 2010 року приблизно о 21 годині 00 хвилин за попередньою змовою групою осіб вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище –на огороджену територією будівельного майданчика Свято-Покровського храму. При цьому ОСОБА_5 вчинив даний злочин повторно та втягнув у цю злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_7 Дії підсудного ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7 органом досудового слідства кваліфіковані правильно за ч.3 ст.185 КК України. А дії підсудного ОСОБА_5, враховуючи його участь у вчиненні цього злочину, окрім як співвиконавця, також як організатора і підбурювача, слідуючи вимогам ч.2 ст.29 КК України, слід кваліфікувати за ч.ч.3, 4 ст.27, ч.3 ст.185 КК України і ч.1 ст.304 КК України.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер та ступінь участі кожного із підсудних у вчиненні злочину, скоєного групою осіб в співучасті, осіб підсудних, умови життя і виховання неповнолітнього підсудного, вплив на нього зі сторони дорослих та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання підсудних.

Суд прийняв до уваги, що ОСОБА_5 в даному випадку вчинив злочин середньої тяжкості та два тяжкі злочини.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_5 за вчинення ним злочинів, передбачених ч.2 ст.190 і ч.ч.3, 4 ст.27, ч.3 ст.185 КК України, є щире його каяття. Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 за скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, є вчинення злочину щодо малолітнього, який перебуває в безпорадному стані, та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Повторність злочину і її різновид –рецидив злочину в даному випадку є ознаками вчинених підсудним злочинів, передбачених ч.2 ст.190 і ч.ч.3, 4 ст.27, ч.3 ст.185 КК України, які впливають на їх кваліфікацію, і відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України не можуть бути враховані судом ще раз при призначенні покарання як такі, що його обтяжують. Отже, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 за вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 за вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України є вчинення злочину особою повторно.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_6 за вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, є щире його каяття в скоєному. Обставиною, яка пом’якшує покарання неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 за вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, є вчинення злочину неповнолітнім. Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_6 і неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 за вчинення ними злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, - відсутні.

При призначенні покарання підсудним суд також врахував, що за місцем проживання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і неповнолітній ОСОБА_7 немають негативних і критичних відгуків від сусідів і адміністрації ЖЕД №2 і ЖЕД №4 Кузнецовського міського комунального підприємства, що підтверджується їх характеристиками від 27 жовтня 2009 року №160/368, від 12 квітня 2010 року №160/418, від 12 квітня 2010 року і від 12 квітня 2010 року №160/419 /т.1 а.с.53, т.2 а.с.92, 106, 120/.

По місцю навчання підсудний ОСОБА_6 і неповнолітній підсудний ОСОБА_7 характеризуються негативно, про що свідчать їх характеристики з ЗОШ №4 і ЗОШ №1 м.Кузнецовськ Рівненської області від 13 квітня 2010 року /т.2 а.с.107, 123/. Згідно показань законного представника ОСОБА_27. в побуті неповнолітній ОСОБА_7 характеризується позитивно, допомагає по господарству та піддається впливу і контролю з її сторони та зі сторони його матері ОСОБА_26

Судом встановлено, що вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 вересня 2010 року ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст.185 і ч.2 ст.186 КК України і на підставі ст.ст.70, 71 КК України з частковим приєднанням невідбутого покарання за вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 липня 2008 року йому призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів і вироків у виді позбавлення волі строком на чотири роки і два місяці. Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 березня 2011 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.185 КК України і на підставі ст.ст.70, 71 КК України шляхом поглинення покарання, призначеного вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 вересня 2010 року, йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки і два місяці.

За таких встановлених обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_5, який схильний до вчинення майнових злочинів і втягує в злочинну діяльність неповнолітніх, можливе лише шляхом реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за вчинення ним злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.ч.3, 4 ст.27, ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, в межах їх санкцій. Остаточне покарання підсудному ОСОБА_5 слід визначити в порядку, визначеному ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, попередньо призначивши покарання за кожний злочин окремо та зарахувавши покарання, призначене вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 березня 2011 року. На думку суду таке покарання є достатнім для виправлення підсудного в дусі дотримання закону.

В результаті розгляду кримінальної справи суд також дійшов до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_6 і неповнолітнього ОСОБА_7, які вчинили тяжкий злочин і вперше притягуються до кримінальної відповідальності, можливе без відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі по найнижчій межі, передбаченій санкцією ч.3 ст.185 КК України, шляхом встановлення їм випробування та іспитового строку терміном на один рік на підставі ст.ст.75, 104 КК України, з обмеженнями, передбаченими п.п.2-4 ст.76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.29, ст.ст.50, 63, 65-67, ч.2 ст.68, ст.70, ч.5 ст.72, ст.ст.75, 76, ч.ч.1, 3 ст.102, ч.1 ст.103, ст.104, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, ч.1 ст.81, ч.ч.1-3 ст.93, ст.ст.321-324, 330-335, 337, ч.ч.1, 2 ст.338, ст.ст.343, 349 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.ч.3, 4 ст.27 і ч.3 ст.185 та ч.1 ст.304 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.190 КК України –2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.ч.3, 4 ст.27 і ч.3 ст.185 КК України –4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.304 КК України –5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 2, 4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, зарахувавши покарання, призначене вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 березня 2011 року, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 5 (п’ять) років, зарахувавши в строк відбуття цього покарання перебування його під вартою з 01 вересня 2010 року.

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому випробування та іспитовий строк тривалістю –один рік, протягом якого зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_6 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

Визнати винним неповнолітнього ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому випробування та іспитовий строк тривалістю –один рік, протягом якого зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою неповнолітнього засудженого ОСОБА_7 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

Обов’язок щодо нагляду за неповнолітнім засудженим ОСОБА_7 та проведення з ним виховної роботи покласти на його матір ОСОБА_26.

Речові докази по справі: мобільний телефон, марки «Нокіа 3110 с», імеі - НОМЕР_1, з флеш картою і сім-картою оператора «Діджус Київстар»- повернути його законному володільцю –потерпілому ОСОБА_1; 13 (тринадцять) секцій металевої огорожі (решітки) повернути їх законному володільцю - релігійній громаді Української Православної Церкви - Київського Патріархату в м.Кузнецовськ Рівненської області.

Судові витрати по справі покласти на засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 і матір неповнолітнього засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_26.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати в сумі 367 (триста шістдесят сім) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судові витрати в сумі 75 (сімдесят п’ять) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_26 в дохід держави судові витрати в сумі 75 (сімдесят п’ять) гривень 58 копійок.

До вступу вироку в законну силу змінити запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_5 із підписки про невиїзд на взяття під варту.

Запобіжні заходи відносно засудженого ОСОБА_6 і неповнолітнього   засудженого ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити попередні –підписки про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, –в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддя                                                                       О.І.Горегляд