Справа № 22-ц-463/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Головенко О.С.
Суддя-доповідач Томин О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Фединяка В.Д., Шишка А.І.
з участю cекретаря Сідорука А.О.
апелянта: ОСОБА_2
позивача: ОСОБА_3
представників позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду від 29 грудня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Болехівського міського суду від 29 грудня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гузіїв Болехівської міської ради Івано-Франківської області. Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_8, видане нотаріусом Долинської нотаріальної державної контори 03.08.1993 року. В позові про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності на вказане будинковолодіння, видане Івано-Франківським ОБТІ на ім’я ОСОБА_2 – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 54 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення постановлено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначила, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що ОСОБА_7, батько позивачки, був власником спірного будинковолодіння, оскільки в судовому засіданні не здобуто належних доказів набуття ним права власності. Суд не мав законних підстав для захисту прав позивачки поза строки давності передбачені ст.261 ЦК України.
На думку апелянта, судом не взято до уваги рішення в цивільній справі №2-121\2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 про визнання права власності на домоволодіння, як спадкове майно, яке має преюдиційне значення для вирішення даної справи.
Апелянт посилаючись на зазначені обставини, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала. ОСОБА_3 та її представники заперечили доводи апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що спір виник з приводу майна яке залишилось після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с – 6) - домоволодіння в АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном та є його єдиним спадкоємцем, враховуючи те, що останній проживав з літа 1945 р. з ОСОБА_12 без укладення шлюбу.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та показами свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, жилий будинок (дерев’яний) жилою площею 12 кв.м., до якого примикають сарайчик, криниця, які знаходяться в селі Гузіїв належали ОСОБА_7. Після його смерті в будинку залишилась проживати ОСОБА_12.
Зазначене стверджується копією архівних погосподарських книг з 1945-1966 р.р. господарства ОСОБА_7 (а.с – 63), з яких вбачається, що роком збудування домогосподарства (будівлі є 1925 р.), довідкою виконавчого комітету Гузіївської сільської ради від 30.07.1993 року (а.с - 48).
Судом також встановлено, що після смерті батька позивач фактично вступила у володіння спадковим майном, прийнявши частину його майна: січкарню, книги, батьківський костюм, і апелянтом зазначене не оспорюється.
Отже, саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_12, набула право на спадкове майно; відповідно ОСОБА_12 не вправі була розпоряджатися таким.
Посилання ОСОБА_2 на те, що позивачем пропущений установлений законом строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права на увагу не заслуговують, оскільки спадкування відбулось шляхом фактичного вступу у володіння майном в порядку ЦК України в редакції 1963 р.
Крім того, зазначене питання не обговорювалось судом І інстанції, оскільки заява про застосування наслідків позовної давності ОСОБА_2 не подавалась.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Болехівського міського суду від 29 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Томин О.О.
Судді Фединяк В.Д.
Шишко А.І.