Справа №  1-340/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р.  

          Подільський районний суд  міста Києва  у складі:

головуючого - судді                                              Бородія В.М.,

при секретарі                                                          Домшевській Г.В.,

за участю прокурора                                              Отроша В.М.,

адвоката                                                                   ОСОБА_1,

потерпілої                                                                ОСОБА_2,

законного представника підсудного                     ОСОБА_3,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

           ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, навчається на 1 курсі факультету перукарського мистецтва Київського вищого училища перукарського мистецтва та швейної справи, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 раніше не судимого

             у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 185  КК України,

                                                    В С Т А Н О В И В :

            08 грудня 2010 року, близько 13 години 50 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи за місцем свого навчання, а саме в приміщенні аудиторії «Київської академії перукарського мистецтва», яке розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Маршала Гречка, 22-а, зайшов в сусідню аудиторію та помітив на столі мобільний телефон марки «Нокіа 6300», який належить  ОСОБА_2, та  у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.

          Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_4, впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, таємно викрав зі столу мобільний телефон «Нокіа 6300», що належить  ОСОБА_2, вартістю 1760 гривень, у якому знаходилась картка мобільного оператора зв»язку «МТС», вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошей не було, та картка пам»яті об»ємом 2 Гб вартістю 100 гривень, а всього на загальну суму 1885 гривень. Після цього він викрадений мобільний телефон сховав в кишеню свого одягу та залишив  аудиторію. У послідуючому викраденим телефоном  він розпорядився на власний розсуд, чим спричинив  ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1885 гривень.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 185  КК України визнав повністю, визнав всі фактичні обставини злочинних дій, пред’явлених йому в обвинуваченні, погодився з кваліфікацією його дій, покаявся у вчиненому та дав показання, що  08 грудня 2010 року, близько 13 години 50 хвилин, він, перебуваючи за місцем свого навчання в приміщенні аудиторії «Київської академії перукарського мистецтва», зайшов у сусідню аудиторію та помітив на столі чужий мобільний телефон марки «Нокіа 6300» та  у нього виник  умисел викрасти телефон.

           Впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, він таємно викрав зі столу мобільний телефон «Нокіа 6300». Він погоджується, що заподіяв потерпілій майнову шкоду на суму 1885 гривень.

          Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

           Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України, суд за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

    Суд встановив, що своїми   умисними   діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка),  ОСОБА_4  вчинив злочин передбачений  ч.1 ст. 185 КК України.

        Обираючи покарання  ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.1 ст.185 КК України,  що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу підсудного, який  до скоєного по місцю проживання характеризувався позитивно.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, суд визнає його щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено п.1 ч.1 ст. 66 КК України.

 Окрім цього пом»якшуючою покарання обставиною суд визнає добровільне відшкодування батьками підсудного завданого злочином збитку, що передбачено п.2 ч.1 ст.66 КК України, а також вчинення злочину неповнолітнім, що передбачено п.3 ч.1 ст.66 КК України.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, у діях ОСОБА_4 не встановлено.

         Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку посягань на чуже майно, що підсудний є неповнолітнім, який не досяг 16 років, власного заробітку немає, непрацює, суд приходить до висновку про необхідність засудження підсудного  до покарання у виді   позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.1 ст. 185 КК України.

         Враховуючи конкретні обставини справи, що підсудний кається у вчиненому,  є неповнолітнім, наявність декількох обстави, що пом»якшують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням  згідно ст.ст. 75, 104  КК України, з покладанням на нього обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.

          Суд вважає, що таке покарання буде  справедливим, необхідним і достатнім для  виправлення і перевиховання  підсудного та запобігання вчинення ним нових злочинів.

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд , -

                                                             З А С У Д И В :

          ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 185  КК України і  призначити йому покарання, з врахуванням вимог ст.102 КК України, у виді  шести місяців позбавлення волі.

  Згідно ст.75, 104  КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки. Іспитовий строк  ОСОБА_4  встановити один рік.

          Згідно пунктів 2, 3 та 4  ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію  про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

           Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін  підписку про не виїзд.

           Речові докази по справі, які передано для зберігання потерпілій, залишити у неї як законного володільця.

          Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                Бородій  В.  М.