У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.12.07                                                                                       Справа №22/207/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Коробка Н.Д.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників:

позивача: Салімонов Р.Є. – довіреність № 531 від 01.11.2007р.;

відповідача: Рожков О.І. – довіреність № 2 від 01.11.2007 року;

                      Марчук Г.С. – довіреність № 7 від 26.04.2006 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Любимівської сільської ради, с. Любимівка Вільняняського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 р. у справі № 22/207/07

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.», с. Михайлівка Вільняняського району Запорізької області

до відповідача: Любимівської сільської ради, с. Любимівка Вільняняського району Запорізької області

про стягнення 21579грн.83коп.

                  Селянське (фермерське) господарство «Лещенко В.М.» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до  Любимівської сільської ради про стягнення 21579грн.83коп. заборгованості.

          Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Ю.О. Скиданова) від 21.06.2007 року у справі № 22/207/07 позов задоволено частково. Стягнуто з Любимівської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» 19897грн.63коп. основного боргу, 198грн.97коп. – державного мита та 108грн.80коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

          Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов’язання за договором, укладеним з позивачем, належним чином не виконав, оплату орендної плати у належні строки та у повному обсязі за наданий автотранспорт  не провів. На день розгляду справи, відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 21579грн.83коп. Враховуючи той факт, що позовна заява прийнята судом  до розгляду 25.04.2007 року, а відповідачем до стягнення заявлено суму боргу за загальний період з березня 2004 року по червень 2006 року, суд задовольнив позовні вимоги частково, застосувавши строк позовної давності до заявлених позовних вимог та стягнувши з відповідача на користь позивача 19897грн.63коп.  за період з травня 2004 року по червень 2006 року.

          Любимівська сільська рада не погодилася із судовим рішенням та звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 року по справі                № 22/207/07 і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в розмірі 4291грн.47коп. основного боргу. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно не взяті до уваги подорожні листи, які є доказами фактичного надання послуг. Зазначає, що підрахунком подорожніх листів за період з 2004 по 2006 роки включно встановлено, що виставлені грошові суми позивачем за надані послуги перевезення не відповідають фактичним дням перевезення дітей до школи. Вказує, що надання послуг в дні канікул не підтверджуються ні подорожніми листами, ні журналом випуску автотранспорту. Вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за фактично надані послуги перевезення складає 4291грн.47коп.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2007 року у справі  № 22/207/07 апеляційний розгляд справи призначено на 25.09.2007 року.

          Селянське фермерське господарство «Лещенко В.М.» у відзиві на апеляційну скаргу  просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 року по справі № 22/207/07 залишити без змін.  Вважає, що господарський суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства, сторони за договором дійшли згоди щодо строків дії договору, що встановлювалися з моменту підписання договору та по конкретно зазначену дату, а також щодо загальної суми договору. Посилається на те, що договором не передбачена поденна або почасова оплата послуг. Розмір суми послуг узгоджено між сторонами, про що свідчать печатки та підписи керівників сторін на розрахунках. Зазначає, що неналежне виконання зобов’язання відповідачем щодо плати наданих послуг підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.08.2006 року.

          Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2648 від 24.09.2007 року справу № 22/207/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Колодій Н.А. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Зубкова Т.П.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3007 від 14.11.2007 року справу № 22/207/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Федоров І.О. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Зубкова Т.П.

          В судовому засіданні, розпочатому 25.09.2007 року, оголошувалися перерви до 14.11.2007 року та 26.12.2007 року.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3359 від 25.12.2007 року справу № 22/207/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Колодій Н.А., судді: Коробка Н.Д., Юхименко О.В.

          В судовому засіданні 26.12.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

                    По закінченні судового засідання, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

02.01.2004 року між Селянським (фермерським) господарством  «Лещенко В.М.» та Любимівською сільською радою було укладено договір.

Згідно умов вказаного договору, Селянське (фермерське) господарство «Лещенко В.М.» надає автобус для перевезення  дітей та вчителів до школи, а Любимівська сільська рада гарантує кожного кварталу оплату послуг. Любимівська сільська рада взяла на себе зобов’язання сплачувати кожного кварталу, згідно калькуляції, за надані транспортні послуги  на протязі на протязі 10 днів після її отримання.

28.12.2004 року між сторонами у справі було також укладено договір на тих же умовах, що і договір від 02.01.2004 року.

Додатковою угодою від 26.08.2005 року сторони доповнили договір від 28.12.2004 року.

28.12.2005 року сторонами також було укладено відповідний договір.

04.01.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір про пролонгацію  та внесення змін до договору від 28.12.2005 року на підвіз дітей до школи.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, позивач прийняв на себе зобов’язання надавати автобус ПАЗ 672 держ. № 00349 НР для підвозу дітей до школи, своєчасно надавати автобус та здійснювати послуги по технічному обслуговуванню. Відповідач, в свою чергу, зобов’язався проводити оплату позивачу за надані послуги автобуса по рахунках та калькуляції собівартості наданих послуг на протязі 10-ти банківських днів, після місяця в якому було надано послуги, а також проводити заправку автобусу за власні кошти.

Згідно п. 2.1 договору від 04.01.2006 року, сторони узгодили, що в разі прострочення оплати в поточному місяці, відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість в наступному місяці.

Пунктом 11.6. цього ж договору, сторони передбачили, що загальна сума договору складає 22000грн.00коп.

Термін дії вищезазначеного договору: з моменту підписання і до 31.12.2006 року                  ( п. 3.1 договору).

          Стягнення з Любимівської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» 21579грн.83коп. заборгованості за вищезазначеними договірними відносинами за період з березня 2004 року по червень 2006 року було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:  

          Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання  господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено колегією суддів, на виконання умов договору, були складені розрахунки (калькуляції), які відповідають умовам договору та підписані уповноваженими особами і скріплені печатками сторін. Копії вказаних розрахунків містяться в матеріалах справи, а оригінали цих  розрахунків були досліджені колегією суддів у судовому засіданні.

Зазначені розрахунки складені за період з березня 2004 року по червень 2006 року на загальну суму 31758грн.28коп.

Відповідач свої зобов’язання  перед позивачем належним чином не виконав, оплату у встановлені договором строки та у повному обсязі за наданий автотранспорт не здійснив.

Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач має заборгованість перед позивачем за вищевказаний період у сумі 21579грн.83коп.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  іншими засобами доказування.

Позивачем підтверджено факт належного виконання своїх зобов’язань за договором.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів належного виконання договірних зобов’язань та погашення  спірної заборгованості.

Спірна заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується відповідними розрахунками, актами звірки взаємних розрахунків, підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками, а також іншими матеріалами справи.

До того ж, 22.09.2006 року позивач надав відповідачу письмову претензію з вимогою перерахувати на його рахунок 24875грн.52коп. Відповідачем було надано письмову відповідь від 17.10.2006 р. №02.22/71, згідно змісту якої, Любимівською сільською радою визнано, що станом на 01.09.2006 року основна сума заборгованості на користь позивача складає 24875грн.52коп, з яких: 18225грн.52коп. бюджетна заборгованість, 6650 грн. - позабюджетна заборгованість, та гарантовано, що по мірі надходження коштів на поточний рахунок, заборгованість буде погашена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо належного підтвердження наявності спірної суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем, під час розгляду справи в суді першої інстанції, було надано заяву  про застосування позовної давності до вимог позивача. Заява була прийнята судом до розгляду.

Згідно ст. 257, ч.ч. 3, 4 ст. 267  Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі вищенаведених обставин та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача та часткового задоволення позову, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 19897грн.63коп. заборгованості за період з травня 2004 року по червень 2006 року.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним:

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що Любимівська сільська  рада не користувалася автобусом у зазначенні позивачем дні, зокрема, під час канікул. Вказані посилання відповідача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки сторони в договорі не передбачили залежність оплати від фактичного використання автобуса, не передбачили поденної чи почасової  оплати, тощо. Всі розрахунки підписані з боку уповноваженої особи Любимівської сільської ради.

До того ж, згідно загальних засад цивільного законодавства, сторони можуть укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості.

Безпідставні і твердження заявника апеляційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, колегія суддів вважає, що в даному випадку, відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі з підстав, наведених відповідачем.

Апеляційна скарга Любимівської сільської ради задоволенню не підлягає.

          Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 198грн.97коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108грн.80коп.) правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

          Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на відповідача.

          

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу  України,  апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Любимівської сільської ради, с. Любимівка Вільняняського району Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 р. у справі № 22/207/07 – без змін.

          

  

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Коробка Н.Д.  Юхименко О.В.