Справа № 22/1096       Головуючий у 1-ій інстанції Кондратюк В.І.

Категорія 40                                                           Доповідач Матюшенко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 липня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Матюшенка І.В.

суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М.

при секретарі Кульчицькій І,В.

за участі сторін та адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Овруцького районного суду від 24 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Нововелідницького споживчого товариства (далі-Товариство) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У поданих апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні їх позовів до Товариства про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, та  ухвалити  нове  рішення  про  задоволення  позовів.  Апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на думну апелянтів, суд першої інстанції не врахував, що: між ними та головою Товариства  існують неприязні стосунки у зв'язку з виявленою нестачею товарно-матеріальних цінностей; вони не могли перебувати на робочому місці з 18 по 23 червня 2004 року в шкільній їдальні тому, що закінчився навчальний рік. Крім того, апелянти вказують, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що 18 червня 2006 року вони залишили у заступника голови правління Товариства заяви про відпустки і вважали, що подані ними заяви будуть задоволені.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційних скарг, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 24 червня 2004 року, а ОСОБА_3 до 25 червня 2004 року працювали, відповідно, кухонними та поваром шкільної їдальні АДРЕСА_1 Овруцького району і були звільнені з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули, що мали місце 18 червня 2004 року з 14.00 до 18.00 год. та 21, 22, 23 червня 2004 року протягом робочого дня (а.с.160-162).

Свою відсутність  на роботі протягом вище вказаного часу позивачки не заперечують, пояснюючи її перебуванням у відпустці, оскільки 18 червня 2004 року ними були подані заяви про надання відпустки.

Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом і доводиться до відома всіх працівників, а конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2004 році перебували в графіку відпусток і остання мала бути надана їм у липні 2004 року (а.с. 44-46).

Подання позивачками 18 червня 2004 року заяв про надання їм відпустки з цього числа без погодження питання про відпустки поза межами графіку не надавало їм права на невихід на роботу 18.06.2004 року з 14.00 год. та 21, 22, 23 червня 2004 року.

За таких обставин, у роботодавця були всі підстави вважати невихід позивачок на роботу у вказаний період прогулами і застосувати до них дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Звільнення позивачок погоджено з профспілковим комітетом (а.с. 87-89).

Посилання апелянтів на те, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, . які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вони, як потерпілі від аварії на ЧАЕС, мають право на відпустку у зручний для них час - безпідставні, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржували дії роботодавця щодо відмови в наданні відпустки чи перенесення відпустки на інший, від встановленого графіком, час.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Овруцького районного суду від 24 лютого 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути

оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду

України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.