Справа № 2-233/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"05" квітня 2011 р.                        Бердянський міськрайонний суд

                      в складі головуючого - судді Троценко Т. А.

                                     при секретарі- Корнієнко М. Е.

                                за участі прокурора: Ємельяненко С. А.       

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за уточненим позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження, 3-тя особа на боці позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Бердянської міської ради, Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації, 3-тя особа Відділ опіки і піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, скасування реєстрації, передачу квартири у власність територіальної громади м. Бердянська, оформлення права власності,

ВСТАНОВИВ:

          Бердянський міськрайонний прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, де вказав, що ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4, дочкою ОСОБА_5, сином  ОСОБА_1 на законних підставах проживали у гуртожитку адресою АДРЕСА_1, де були зареєстровані та мали відкритий особистий  рахунок на своє ім’я. Проте, на порушення ст.ст. 103, 108 ЖК України, не отримавши згоди наймачів ОСОБА_2 та його сім’ї на розірвання договору найма житла, ТОВ «Агробуд», яке було власником житла, в процесі ліквідаційної процедури підприємства через представника ОСОБА_6, якій діяв на підставі довіреності, виданої ліквідатором, уклало 12.12.2001 р. договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_3, яка у 1997 р. самовільно вселилася до вказаної квартири.

При продажу квартири АДРЕСА_1 ліквідатором ТОВ „Агробуд” ОСОБА_7 були порушені норми законодавства -ст.25 п. 3 Закону України „Про поновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”,  і ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства”, яка передбачає, що діти –члени сім’ї наймодавця мають право на жиле приміщення, де вони мешкають або мешкали.

Ліквідатор ТОВ "Агробуд" ОСОБА_7 не мав згоди ліквідаційної комісії і комітету кредиторів на продаж  АДРЕСА_1, оцінка її спеціалістами не проводилася, інформації в засобах масової інформації про продаж квартири не було, аукціон чи конкурс з продажу квартири не проводився, органи опіки та піклування не давали ліквідатору ОСОБА_7 своєї згоди на продаж квартири при наявності того факту, що в цієї квартирі були зареєстровані та проживали  неповнолітні діти ОСОБА_2

Виконуючи обов’язки ліквідатора ТОВ «Агробуд»ОСОБА_7 видав ОСОБА_6 доручення на право продажу АДРЕСА_1.

На підставі виданого доручення 12 грудня 2001 року приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_8 оформила договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_3, про що був зроблений запис в реєстрі  за № 2056. Гроші за продану квартиру до  каси ТОВ «Агробуд»не вносились.

21 січня 2002 року АДРЕСА_1 зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу в Бердянському комунальному підприємстві з технічної інвентаризації за ОСОБА_3

6 квітня 1992 року ОСОБА_2 та членам його сім’ї: дружині ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, було видано направлення, що має силу ордеру, на вселення в гуртожиток (окрема двокімнатна АДРЕСА_1), підписане головою ТОВ «Агробуд»Черкасовим І.Ф. та головою профспілки Малим А.С., скріплене печаткою підприємства.

Після вселення ОСОБА_2 з сім’єю у вказану квартиру, на них був відкритий особистий рахунок та основним квартиронаймачем значиться ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_11, що мешкав з батьком ОСОБА_2 та був прописаний у АДРЕСА_1 у м. Бердянську.

Рішенням сесії Бердянської міської ради № 15 від 16.12.1999 року згідно листу ТОВ «Агробуд»надано згоду на передачу житлового АДРЕСА_1 у власність територіальної громади.

Розпорядженням Бердянського міського голови від 18.01.2003 року № 28-р було утворено комісію для передачі будинку до комунальної власності.

18.07.2002 року на підставі акту прийому житлового АДРЕСА_1 від 19.06.2002 року прийнято рішення № 425 виконавчого комітету Бердянської міської ради про оформлення права власності вказаного будинку за територіальною громадою.

Таким чином, при продажу квартири АДРЕСА_1 в м. Бердянську ліквідатором ТОВ «Агробуд»ОСОБА_7 було порушено ст. 103 ЖК України, тому що ОСОБА_2 та члени його сім’ї не давали згоди на зміну договору найму ними житлового приміщення та продажу квартири; договір не розірваний у встановленому порядку, згідно ст. 108 ЖК України і порушені майнові права дітей ОСОБА_12, а саме його неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.,  угода укладена з порушенням вимог закону з метою, завідомо противної інтересам держави та суспільства.

Просить визнати недійсним договір купівлі - продажу АДРЕСА_1 в м. Бердянську , вчинений 21. 12. 2001 року між представником ліквідаційної комісії ТОВ "Агробуд" та ОСОБА_3 , зобов"язати БТІ скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3, винести рішення про передачу квартири територіальній громаді м. Бердянська, зобов"язавши БТІ оформити право власності на квартиру за територіальною громадою м . Бердянська.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_13 позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просить задовольнити, пояснивши, що при укладенні договору купівлі - продажу були порушені Закони України,  ліквідатора ТОВ "Агробуд" представляв ОСОБА_6, який фактично в подальшому був представником самої ОСОБА_3, при укладенні угоди він не мав згоди органу опіки і піклування, оскільки в квартирі мешкали неповнолітні діти. Оцінка квартира не проводилась, гроші від продажу квартири на підприємство не поступили, таким чином при укладенні угоди були порушені вимоги законодавства.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов прокурора і пояснив, що він разом з дружиною і двома неповнолітніми дітьми мешкав у  квартирі № 41 гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Бердянську.  В 1997 році його дружина пропала без вісті, до нього звернулась ОСОБА_3 і сказала, що він їй винен велику суму грошей, і під її примусови він виїхав з квартири і до теперішнього часу мешкає у батьків. Таким чином, в нього була відібрана квартира.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі і пояснила, що на прохання сім"ї ОСОБА_2 вона дала їм в борг велику суму грошей. Оскільки ОСОБА_2 не міг їх віддати, він запропоновував, щоб вона забрала борг квартирою і дозволив туди вселитись, і таким чином з 1997 року вона там проживає. В 2001 році "Агробуд"  продавав квартири в цьому будинку, і вона також вирішла купити квартиру № 41, в якій мешкала. ЇЇ представником був ОСОБА_6 , йому вона передавала гроші за квартиру, ніякої квитанції не отримала, куди пішли гроші не знає, до нотаріуса не ходила, він сам все оформляв. Вона живе в квартирі на законних підставах більше 14 років, іншого житла в неї немає.

Представник відповідача виконавчого комітету Бердянської міської ради за довіреністю ОСОБА_14 позовні вимоги стосовно передання квартири у власність територіальної громади м. Бердянська не визнала і пояснила, що в разі визнання договору купівлі - продажу недійсним у ОСОБА_3 виникне право  вимагати у територіальної громади м. Бердянська грошової компенсації за квартиру, але підстав для такого повернення у громади нема,  попередній власник відсутній, а громада не є його правонаступником.

Просить в цій частині позову відмовити.

Представник відповідача - БТІ і третьої особи - Відділу опіки і піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради в судове засідання не явились, про день слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали і суд зі згоди учасників процесу розглядає справу за їх відсутності на підставі наявних доказів.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог прокурора, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 05. 07. 1999 року житловий будинок по АДРЕСА_1 належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агробуд».

Рішенням виконкому Бердянської міської ради від 06. 05. 1999 року зазначеному будинку, який мав статус гуртожитку, присвоєно статус жилого будинку для постійного проживання громадян.

12 грудня 2001 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було посвідчено договір купівлі –продажу двокімнатної квартири № 41, яка розташована в жилому АДРЕСА_1 в м. Бердянську Запорізької області.

Як вбачається з копії договору, він був укладений між ліквідаційною комісією товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» в особі представника ОСОБА_6 з одного боку - продавець, і ОСОБА_3 з іншого боку - покупець.

Бердянський міськрайонний прокурор просить визнати даний договір  недійсним за підстав невідповідності його вимогам закону, в тому числі ущемлення особистих немайнових прав неповнолітніх дітей –ст.. 48 ЦК України 1963 року і як такий, що укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому судом встановлено, що на вказану квартиру № 41, яка розташована в гуртожитку по АДРЕСА_1 6 квітня 1992 року ОСОБА_2 та членам його сім’ї: дружині ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., було видано направлення, що має силу ордеру, на вселення, про що  свідчить копія направлення ( л. с. 200 т. 1), копії довідки з місця проживання за 1999 рік ( л. с. 196 т. 1), з якої вбачається, що ОСОБА_2 разом з двома неповнолітніми дітьми проживав в АДРЕСА_1, копії свідоцтв про народження дітей ( л. с. 194,195 т. 1).

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, при посвідченні договору купівлі –продажу зазначеної квартири згоди відділу опіки і піклування Бердянського міськвиконкому отримано не було, і таким чином були порушені майнові права неповнолітніх на той час ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до ч. 1,3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно –гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх заміняють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Оскільки ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н. і на теперішній час є неповнолітнім, то порушення його житлових право продовжується, оскільки іншого житлового приміщення замість проданого на його ім.»я придбано не було.

За умовами ч. 1 ст. 48 ЦК України 1963 р. недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Прокурор також посилається на порушення ст. 25 п. 3 Закону України „Про поновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”, де передбачено продаж майна банкрута ліквідатором тільки за згодою ліквідаційної комісії.

Пунктами 1,2,3 статті 30 вищезазначеного Закону передбачена оцінка майна, яке підлягає продажу, та його продаж відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлений інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор ТОВ «Агробуд»ОСОБА_7 не мав згоди ліквідаційної комісії і комітету кредиторів на продаж  АДРЕСА_1, оцінка її спеціалістами не проводилася, інформації в засобах масової інформації про продаж квартири не було, аукціон чи конкурс з продажу квартири не проводився, органи опіки та піклування не давали ліквідатору ОСОБА_7 своєї згоди на продаж квартири при наявності того факту, що в цій квартирі були зареєстровані та проживали  неповнолітні діти ОСОБА_2

Крім того, як вбачається з копії довіреності від 15. 11. 2001 року, виданої ОСОБА_6, довіреність підписана і видана керівником ТОВ «Агробуд» ОСОБА_7, а при укладенні угоди він діяв від імені ліквідаційної комісії ТОВ «Агробуд», хоча довіреність від неї в справі відсутня, а отже відповідних повноважень він не мав.

Таким чином, в судовому засіданні встановлена невідповідність укладеної угоди вимогам законів України, а тому вона повинна бути визнана недійсною.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити прокурору в решті позовних вимог -  передання квартири до територіальної громади м. Бердянська, оскільки в компетенцію суду вирішення таких питань не входить, а отже суд не може виконувати не притаманні йому функції.

Крім того, позов пред’явлено до виконкому Бердянської міської ради, а  позовна вимога стосується передачі квартири до територіальної громади, яка не була долучена до справи.

Також суд вважає недоцільним зобов’язувати БТІ здійснювати функції по реєстрації або скасування права власності за рішенням суду, оскільки відповідні повноваження надані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом МЮ України № 7\5 від 07. 02. 2002 року, згідно якому здійснюється і скасовується реєстрація прав власності.

Керуючись ст. 48 ЦК України 1963р., ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Бердянського міжрайонного прокурора задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу АДРЕСА_1 в м. Бердянську Запорізької області, укладений  21. 12. 2001 року між  ліквідаційною комісією ТОВ "Агробуд" та ОСОБА_3.

В решті позову відмовити.

Суддя :Т. А. Троценко