Справа № 2-952/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"04" квітня 2011 р.                                    Бердянський міськрайонний суд

                                    у складі: головуючого –судді Троценко Т. А.

                                                    при секретарі:             Корнієнко М. Е.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську циві льну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  третя особа Бердянська регіональна товарна  біржа „Нерухомість Приазов”я про поновлення строку на звернення до суду,  визнання договору купівлі –продажу дійсним, визнання права власності на квартиру,

Встановив:

          Позивачі звернулись до суду з позовом, де зазначили, що 26. 05. 1998 р. між ними та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір купівлі –продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 15 000 грн., складено договір купівлі –продажу, який оформлявся в Бердянській регіональній товарній біржі «Нерухомість Приазов’я».

Квартира складається з 3-х житлових кімнат - кімнати № 4 площею 17,5 кв. м., кімнати № 5 площею 10,0 кв. м., кімнати № 9 площею 11,4 кв. м., кухні № 3 площею 7,6 кв. м., ванної № 7 площею 2,8 кв. м., туалету  № 8 площею 1,3 кв. м., шафи № 6 –0,3 кв. м. і коридору № 1 площею 11,7 кв. м., комори № 2 площею 1,0 кв. м., лоджиї- 2, 9 кв.м; балкону –6, 2 кв. м, загальною площею 67,0 кв. м.

Ними були передані гроші, вони вселились в квартиру, зареєстрували право власності на неї в Бюро з технічної інвентаризації, в свою чергу відповідачі виселились з квартири, знялись з реєстрації.

Під час укладання договору вони не знали, що цю угоду по нерухомому майну    треба посвідчувати в нотаріальній конторі, і не зробили цього, в теперішній час відповідач ухиляється від посвідчення договору, тому просять визнати угоду дійсною, і визнати за ними право власності на квартиру.

В судовому засіданні позивачі підтримали свій позов в повному обсязі і просять задовольнити, оскільки всі істотні умови договору були виконані, і вони зареєстрували право власності в БТІ.

          В судове засіданні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не явились, вважаються спо віщеними належним чином про день час і місце слухання справи, причини неявки суду не повідомили, і суд розглядає справу в заочному порядку на підставі ст. ст. 169,224 ЦПК України.

          Вислухавши позивачів, вивчивши матеріали суд приходить до висновку про можливість задо волення позову з таких підстав.

          Як встановлено в судовому засіданні, 26. 05. 1998 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 трикімнатну АДРЕСА_1 в м. Бердянську, про що був складений договір купівлі –продажу № 570, посвідчений на Бердянській регіональній товарній біржі «Нерухомість Приазов’я», зареєстрований в КП бюро технічної інвентаризації, реєстровий напис № 11031.

          Зазначена квартира належала продавцям на підставі  свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна міської ради народних депутатів 15. 04. 1993 року, розпорядження № 171.

          Обставини справи підтверджуються копією біржового договору, реєстраційним написом БТІ, копією технічного паспорту на квартиру, паспортами позивачів, обстежених в судовому засіданні із зазначенням реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1.

          В порушення цивільного законодавства договір купівлі –продажу не був посвідче ний в нотаріальній конторі, але всі вимоги угоди були виконані –гроші пере дані продавцям, а квартира перейшла в користування покупців.

          У відповідності до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

          Частина 2 ст. 220 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося по вне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріаль ного посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторони домови лись щодо всіх істотних умов договору, і відбулося його повне виконання, договір зареєстрований в державному підприєстві з технічної інвентаризації, але в теперішній відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору.

          При таких обставинах, що позовні вимоги не супере чать закону, суд вважає можливим визнання угоди купівлі –продажу квартири  дійсною, і визнання на неї право власності за позивачами.

          Суд також вважає, що не має потреби поновлювати строк на звернення до суду, оскільки позивачі дізнались про порушення свого права в 2010 році, тобто в межах трирічного терміну позовної давності.

Керуючись ст. ст. 210, 220 ЦК України, ст. ст. 10,60, 212 –215 ЦПК України, суд

Вирішив:

          Позовні вимоги ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

          Визнати дійсним договір купівлі –продажу нерухомості № 570, а саме - трикімнатної АДРЕСА_1 в м. Бердянську Запорізької області, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з іншого боку, 26 травня 1998 року, який був зареєстрований на Бердянській регіональній біржі «Нерухомість Призов»я».

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на трикімнатну АДРЕСА_1  в м. Бердянську , що складається з кімнати № 4 площею 17,5 кв. м., кімнати № 5 площею 10,0 кв. м., кімнати № 9 площею 11,4 кв. м., кухні № 3 площею 7,6 кв. м., ванної № 7 площею 2,8 кв. м., туалету  № 8 площею 1,3 кв. м., шафи № 6 –0,3 кв. м. і коридору № 1 площею 11,7 кв. м., комори № 2 площею 1,0 кв. м., лоджиї- 2, 9 кв.м; балкону –6, 2 кв. м, загальною площею 67,0 кв. м.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його оголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                    Суддя Бердянського

           Міськрайонного суду:                                                        Т. А. Троценко