У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.12.07 Справа №11/669/07-10/548/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Коробка Н.Д. , Юхименко О.В.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 11/669/07-10/548/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка», м. Запоріжжя
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка», м. Запоріжжя
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3362 від 25.12.2007 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Колодій Н.А. (доповідач), судді – Коробка Н.Д., Юхименко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка», м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка», м.Запоріжжя. 36 144,11 грн. заборгованості за договорами про надання зворотної фінансової допомоги, в тому числі 27900,00 грн. основного боргу, 6523,64 грн. втрат від інфляції, 1739,45 грн. 3% річних ( а.с.2-5).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 11/669/07 – 10/548/07 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача 27900,00 грн. основного боргу, 6278,90 грн. втрат від інфляції та 1722,90 грн. відсотків річних, судові витрати покладено на сторони пропорційно задоволеним вимогам. В іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано умовами договорів про надання зворотної фінансової допомоги, ст.ст. 525, 526 ЦК України, 193 ГК України. Частково відмовляючи в задоволені позову щодо стягнення інфляції та відсотків річних, господарський суд послався на допущену позивачем арифметичну помилку при розрахунку наведених сум.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Закрите акціонерне товариство «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка» ( відповідач) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.102007 року даній справі, як прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким договори про надання фінансової допомоги визнати недійсними, в позові відмовити. Заявник стверджує, що господарський суд неповністю з’ясував обставини, які, на його думку, мають значення для справи, а саме: не надав оцінки тому факту, що договори, за якими стягується заборгованість, укладені з порушенням норм матеріального права - без наявності у особи, що підписала договори, необхідного обсягу цивільної дієздатності, без затвердження цих договорів загальними зборами учасників товариства, що вимагається згідно розділу 8 статуту позивача. Наведені обставини, вказує відповідач в апеляційній скарзі, є підставою для визнання договорів недійсними згідно з приписами ч.2 ст. 203, ст.215 ЦК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка», позивач у справі, відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання свого представника не направило, про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином.
В судове засідання відповідач ( заявник апеляційної скарги) - Закрите акціонерне товариство «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка» свого представника без поважних на то причин не направило, про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином, що підтверджується долученим до справи повідомленням про вручення поштової кореспонденції.
В день проведення судового засідання відповідач здав в канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що належним представником товариства є голова правління, який в цей день відбуває у відрядження.
Колегія суддів, обговоривши доводи, викладені в даному клопотанні, вважає їх необґрунтованими, не підтвердженими доданням до клопотання відповідних доказів, та такими, що не відповідають приписам діючого законодавства, зокрема ст. 28 ГПК України.
Крім того, колегія судів зауважує, що сторона у справі має не тільки права, а й несе обов’язки, в тому числі обов’язок добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами. Не забезпечення відповідачем участі в судовому засіданні свого представника, за наведених вище обставин, за переконанням колегії суддів, свідчить про недобросовісне ставлення до використання наданих йому прав та обов’язків.
Колегія судів, враховуючи вищенаведене, вважає за можливе розглянути справу за правилами ст.. 75 ГПК України.
За результатами розгляду справи прийнято постанову.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка» Закритим акціонерним товариством «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка» у листопаді – грудні 2005 року укладено декілька договорів про надання зворотної фінансової допомоги, а саме: Договір №28/11/05 від 28 листопада 2005 року, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу безпроцентну зворотну фінансову допомогу у розмірі 7500,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на його розрахунковий рахунок. Відповідач зобов’язався повернути фінансову допомогу на рахунок позивача до 31.12.2005 року ( розділи 1, 2 Договору).
За аналогічним договором №23/12/05 від 23 грудня 2005 року позивач зобов’язався надати відповідачу безпроцентну зворотну фінансову допомогу у розмірі 22000,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на його розрахунковий рахунок. Відповідач зобов’язався повернути фінансову допомогу на рахунок позивача до 31.12.2005 року (розділ 1, 2 Договору). За умовами Договору № 28/12/05 від 28 грудня 2005 року позивач зобов’язався надати відповідачу безпроцентну зворотну фінансову допомогу у розмірі 20000,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на його розрахунковий рахунок. Відповідач зобов’язався повернути фінансову допомогу на рахунок позивача в строк до 31.01.2006 року ( розділі 1, 2 Договору).
Господарським судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що позивач зобов’язання за наведеними договорами виконав у повному обсязі. Так, платіжним дорученням №407 від 28.11.200п він перерахував відповідачу 7500,00 грн. згідно умов договору № 28/11/05.; платіжним дорученням №504 від 23.12.2005 року перерахував відповідачу 22 000,00 грн. на виконання договору №23/12/05; платіжним дорученням №532 від 28.12.2005 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 20 000,00 грн. за договором №28/12/05 грн.
Умови вказаних вище договорів в частині повернення у встановлений строк фінансової допомоги відповідач - ЗАТ «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка» виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача – ТОВ Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка» до господарського суду з відповідними вимогами.
За розрахунком позивача, перевіреним судом та підтвердженим в процесі розгляду справи, на час пред’явлення позову, розгляду спору в суді та прийняття рішення сума основного боргу за Договорами № 23/12/05 та 28/12/05 склала 27900,00 грн.; крім того, позивачем нараховані збитки від інфляційних процесів, яких зазнало товариство внаслідок неналежного виконання умов договорів № 28/11/05, №23/12/05, №28/12/05 та 3 % річних., що складають, відповідно, 6278,80 грн. та 1722,90 грн. ( з врахуванням перевірки розрахунку судом та прийняття до уваги доводів відповідача щодо арифметичної помилки при проведенні позивачем розрахунку, з наданням свого розрахунку, а.с.77) .
Відповідно до приписів ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Отже, аналізуючи приписи цивільного, господарського законодавства України, що регулюють правовідносини між суб’єктами господарювання, слід зазначити, що одним із таких правовідносин є господарський договір, змістом якого є договірні зобов’язання двох або більше сторін діяти певним чином: передати або прийняти майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші тощо. Господарський договір - це регулятор конкретних господарських відносин між суб’єктами господарської діяльності, умови дії якого встановлюють самі суб’єкти.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач за наведеними вище Договорами про надання зворотної фінансової допомоги свої зобов’язання виконав у повному обсязі, надав обумовлену договорами суму фінансової допомоги.
Відповідач свої зобов’язання щодо повернення у встановлений договорами строк фінансової допомоги за одними з наведених договорів - не виконав, за іншими - виконав неналежним чином ( з простроченням).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи зі змісту ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального права і правильно прийняв рішення яким стягнув з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 27900,00 грн., 6278,90 грн. втрат від інфляції та 1722,90 грн. 3% річних . Правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності заборгованості за наведеними вище договорами та заснованому на законі та умовах договорів обов’язку відповідача щодо погашення заборгованості.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо недійсності договорів про надання зворотної фінансової допомоги є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним . Аналіз норм діючого цивільного законодавства свідчить, що визнання оспорюваної угоди недійсною відбувається у встановленому законом порядку, тобто, в результаті пред’явлення відповідного позову зацікавленою особою.
Договори про надання зворотної фінансової допомоги є оспорюваними угодами, у встановленому законом порядку вони не визнані недійсними.
Також відсутні підстави для визнання вказаних договорів недійсними згідно приписів ст.. 83 ГПК України.
Відповідно до п. 9.2 статті 9 Статуту ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка», належним чином засвідчена копія якого міститься у справі, директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства, крім віднесених до виключної компетенції загальних зборів учасників, в тому числі укладає угоди.
Отже, статутом не обмежено право директора товариства укладати угоди про надання зворотної фінансової допомоги, а право укладати відповідні угоди не віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Крім того, у розділі 8 Статуту позивача відсутнє посилання на необхідність затвердження таких договорів, як зворотна фінансова допомога, та не має обмежень щодо укладання такого виду договорів.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, є надуманими, не підтвердженими матеріалами справи та відповідними доказами.
Виходячи з приписів ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесенка», м.Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 року у справі №11/669/07-10/548/07 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 року у справі №11/669/07-10/548/07 - без змін.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Коробка Н.Д. Юхименко О.В.