УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ладики Я.І.,
суддів Ткачук Н.В., Кривобокової Н.М.,
з участю: прокурора Грищука В.І.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши 23 серпня 2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 22 червня 2006 р.,-
встановила:
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець м. Вольногорськ, Дніпропетровської області, українець, освіта середня спеціальна, неодружений, судимий 06.052004 року за ст. 393 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, відбуваючий це покарання у Коломийській виправній колонії №41, громадянин України,-засуджений за ст. 392 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України йому до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено відраховувати йому з 26 січня 2006 року. Запобіжний захід залишено засудженому попередній-тримання під вартою. Цим вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі у Коломийській ВК-41, 7 листопада 2005 року допустив порушення порядку відбування покарання, за що постановою начальника колонії був переведений у приміщення камерного типу строком на 1 місяць.
30 грудня 2005 року ОСОБА_1 відмовився чергувати згідно затвердженого графіка, ухилившись від прибирання гуртожитку та території дільниці КДІР, за що начальником ВК-41 на нього накладено стягнення у виді призначення йому позачергового чергування, пов"язаного з прибиранням приміщень і території колонії.
2 січня 2006 року ОСОБА_1 було оголошено зміст постанови начальника колонії від 30.12.2005 року, проте він за наявності належних умов категорично відмовився від виконання визначених йому робіт, проявивши злісну непокору законним вимогам адміністрації установи.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на незаконність вироку. Вважає, що він базується на сфабрикованих доказах та упередженому ставленні до нього з боку адміністрації колонії. Уточнюючи свої апеляційні вимоги, просить вирок скасувати і провадження у справі закрити.
Справа №11-377/2006р. Головуючий у І інстанції Беркещук Б.Б.
Категорія ст. 391 КК України Доповідач Ладика Я.І.
У своїй апеляції в інтересах засудженого адвокат ОСОБА_5, посилається на відсутність умислу у ОСОБА_1 вчиняти злісну непокору адміністрації виправної установи. Вважає, що засуджений не міг належним чином виконувати розпорядження представників адміністрації ВК-41 через проблеми із здоров"ям. Окрім цього, суд, призначаючи йому покарання, відніс до числа обтяжуючих обставин, непередбачені ст. 67 КК України. А оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить вирок скасувати і провадження у справі закрити.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав обидві апеляції, обгрунтування прокурора, який вважає апеляції безпідставними, а вирок законним і просить залишити його без змін, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_1 грунтується на належно зібраних і досліджених в судовому засіданні достовірних доказах.
Показаннями свідка ОСОБА_2 встановлено, що засуджений часто порушував трудову дисципліну і встановлений законом порядок відбування покарання, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. 7 листопада 2005 року, вранці, безпідставно відмовився підніматися по команді "підйом". За це порушення начальник установи наклав на нього стягнення у виді переведення в приміщення камерного типу. 30 грудня 2005 року ОСОБА_1 категорично відмовився чергувати за встановленим графіком, заявивши, що прибирання гуртожитку та території принижує його гідність. Цього ж числа начальник установи наклав на нього стягнення у виді призначення на позачергове прибирання приміщень та території колонії. Зміст постанови був доведений до засудженого 2 січня 2006 року, але він від виконання розпорядження начальника установи відмовився.
З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що він у присутності інших працівників ВК №41 ознайомив ОСОБА_1 з постановою від 2 січня 2006 року, на що останній відреагував негативно і в категоричній формі відмовився від виконання робіт по прибиранню приміщень та території колонії. Об"єктивних причин, які унеможливлювали б виконання ним цих робіт, не було.
Показаннями свідка ОСОБА_4. встановлено, що засуджений за станом здоров"я міг виконувати роботи по прибиранню приміщень і території. Відмовляючись від виконання цих робіт, ОСОБА_1 заявив, що вони принижують його гідність, хоч достовірно знав про можливість застосування до нього заходів стягнення. Працюючи психологом у колонії, знав, що ОСОБА_1, як особа схильна до втечі, перебуває під посиленим контролем.
На винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, вказують також показання свідка ОСОБА_5, медична довідка (а.с. 74), постанови начальника ВК-41 (а.с. 32,45) та інші докази в їх сукупності.
Суд обгрунтовано визнав неспроможними доводи засудженого про упереджене відношення до нього з боку адміністрації виправної установи, оскільки адміністрація діяла в межах вимог кримінально-виконавчого законодавства, а накладені на ОСОБА_1 стягнення не суперечать ст. 132 КВК України.
Зібраним по справі доказам суд дав належну оцінку і вірно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст. 391 КК України.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 65, 67 КК України. Суд правильно вказав, що обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення ним злочину повторно, а накладення на нього стягнень за порушення встановленого порядку відбування покарання відніс до обставин, що характеризують особу.
Апеляційних підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 22 червня 2006 року щодо ОСОБА_1-без змін.
Судді: Я.І. Ладика
Н.В. Ткачук
Н.М. Кривобокова