Справа № 0907/1-234/2011 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 року Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області
в складі головуючої-судді: Ковалюк І.П. .
секретаря: Гнатюк К.В., Черкес У.О.
з участю прокурора: Баландіної Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальну справу щодо обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, гр. України, з середньою освітою, одруженої, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше судимої 11.09.2009року Коломийським міськрайонним судом за ст. 198 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання із випробуванням та іспитовим строком один рік ,
за ст.149 ч.3 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 вчинила торгівлю людиною з метою експлуатації із використанням обману та уразливого стану особи, вчинене щодо малолітнього.
Злочин вчинено при наступних обставинах.
Жителька смт. Заболотів Снятинського району ОСОБА_2, використовуючи безпорадний та уразливий стан своєї дитини — сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2., який в силу малолітнього віку не міг приймати за своєю волею самостійні рішення та чинити опір незаконним діям, з метою продажу ОСОБА_4. для його подальшої експлуатації (використанні у жебракуванні) за кордоном, в червні 2010року підшукала покупця для продажу дитини за 30 000 грн. 01.07.2010року в 19год.00 хв, ОСОБА_2, привезла свого малолітнього сина ОСОБА_4 в м. Івано-Франківськ до кафе-бару “Турист”, де під час оперативної закупки продала ОСОБА_4. для його подальшої експлуатації гр. ОСОБА_5, отримавши від нього 30 000 грн.
В судовому засіданні підсудна вину свою не визнала, суду пояснила, що вона не мала наміру продавати свою дитину. Її знайомий ОСОБА_6 сказав, що є непогана можливість заробити гроші, ніби-то продати її дитину поляку, але насправді тільки взяти гроші, а дитину пізніше повернути. Вона йому повірила і погодилася. Оскільки були необхідні гроші, щоб прогодувати всю сім'ю. Вона дійсно вважала, що дитина її повернеться після того, як вони заберуть гроші. Тільки з цією метою вона і вчинила оборудку. Сама вона ніколи б свою дитину не продала, бо дуже сильно їх всіх любить. Просить суворо не карати.
Незважаючи на невизнання вини підсудною, її вина в інкримінованому злочині доводиться сукупністю зібраних на досудовому слідстві та перевірених в судовому засіданні доказів, серед яких наступні.
Згідно з показів малолітнього потерпілого ОСОБА_4, вбачається, що вкінці червня 2010 року він знаходився по місцю свого проживання в смт. Заболотів, коли до його мами приїхав незнайомий чоловік. Чоловік говорив з мамою, про що саме він не знає. Потім він спитав маму хто той чоловік і вона сказала, що то її знайомий, якого звати дядя ОСОБА_6. Тоді мама сказала жартома, що вона з дядею ОСОБА_6 збирається його продати якомусь поляку. Він налякався і розплакався і тоді мама його заспокоїла і сказала, що він зможе втекти від поляка і прийти до неї, а продати його вона мусить так як дуже потрібні гроші. Тоді він погодився на пропозицію мами. Мама йому сказала, що у поляка треба буде просити у людей гроші. Він неодноразово разом з мамою жебракував, тому на пропозицію мами попрацювати у поляка погодився. Коли вони приїхали в м. Івано-Франківськ до готелю назви якого він не знає, то в дворі готелю стояв чоловік на якого вказав дядя ОСОБА_6 і сказав, що то є поляк. Тоді мама взяла його за руку і вони підійшли до чоловіка, який назвався ОСОБА_7. Чоловік спитав маму чи дійсно вона хоче його продати. Мама підтвердила тому чоловіку, що дійсно вона може його продати. Після цього вони втрьох сіли в машину. Той чоловік та мама сіли на переднє сидіння, а він сів на заднє. З розмови ОСОБА_7 та мами він зрозумів, що вони говорять про нього. Він зрозумів, що мама його продає дядькові ОСОБА_7 і йому стало дуже важко на душі і він, щоб не розплакатись, закрив вуха руками, тому, що саме вони говорили він точно сказати не може, так як дивився у вікно і не прислухався до їх розмови. Він побачив, що дядько ОСОБА_7 передав мамі гроші, перев'язані гумкою. Скільки саме було грошей він сказати не може так як не знає, але чув, що в салоні машини називалась сума 30000 гривень. Мама взяла ці гроші і почала перераховувати. Він весь час пересилював себе, щоб не розплакатись, так як не хотів залишати маму, бо дуже боявся залишатись з поляком. Після того як мама перерахувала гроші, вона поцілувала його і сказала «ОСОБА_4 пока» та вийшла з машини дяді ОСОБА_7. Він залишився в машині та дивився мамі в слід. В цей час до них підійшло двоє невідомих чоловіків, які представились працівниками міліції та затримали його разом з дядьком ОСОБА_7.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 показав, що 01.07.2010 року приблизно о 15 годині до нього подзвонив ОСОБА_6 і запитав чи можу він його відвезти в м. Івано-Франківськ по справах. Так як у нього був вільний час, то він погодився. Приблизно о 16 годині він на автомобілі «Опель-Вектра» разом з ОСОБА_6 приїхали в смт. Заболотів Снятинського району і забрали жінку циганку з її сином. Зразу після цього вони поїхали в м. Івано-Франківськ. Пізніше він від ОСОБА_6 дізнався, що прізвище тієї жінки ОСОБА_9 ОСОБА_6 сидів на передньому місці в салоні автомобіля. По дорозі, коли вони їхали в м. Івано-Франківськ ОСОБА_9 розказувала, що вона має багато малих дітей, з якими вона часто жебракує. Також вона нахилилась до ОСОБА_6 і розмовляла з ним. ОСОБА_9 нахились в салоні майже до ОСОБА_6 і так з ним розмовляла, щоб не чув її син розмови, який в той час сидів і дивився у вікно. Також в салоні грала гучно музика. З розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 він зрозумів, що у неї дуже скрутне положення і що вона хоче продати свою дитину поляку для того, щоб той просив у людей гроші. В розмову жінки з ОСОБА_6 він не вмішувався, а слідкував за дорогою. Він тільки чув, як вона говорила до ОСОБА_6, що дуже любить своїх дітей і ніколи би не продала сина, якби не скрутні обставини. Вона дуже розхвалювала своїх дітей, говорила, що у неї чемні діти, що вони змалечку їй допомагають. Також вона говорила, що у неї старший син знаходиться в місцях позбавлення волі і їй дуже потрібні гроші, щоб направити йому передачу. По дорозі ОСОБА_9 розказувала тільки про своїх дітей, про старших дочку та синів. Він не чув, щоб ОСОБА_6 повчав її як вона має вести себе з поляком. З їхньої розмови він тільки зрозумів, що ОСОБА_6 допомагає жінці тільки тим, що він має звести її з поляком. Також факт продажі свого сина, жінка скривала від хлопчика, щоб його не травмувати, і говорила синові, що вона його продає тільки на певний час, а далі допоможе йому втекти. Хлопчик в салоні автомобіля не плакав, вів себе спокійно і як він зрозумів, думав, що його мама продає тільки на тимчасово. Він зробив такий висновок по тому, що чув, як жінка говорила з сином і казала, що їй дуже потрібні гроші, щоб той підтверджував поляку, що він дійсно вміє просити гроші і що він пізніше втече від поляка назад додому. Приблизно о 18 годині вони заїхали в двір готелю «Прикарпаття» в м. Івано-Франківську. Там в дворі стояв молодий чоловік одягнутий в шорти та футболку. ОСОБА_6 показав ОСОБА_9 того чоловіка і сказав, щоб вона йшла сама далі з ним домовлятись. Вона взяла сина за руку і вийшла з автомобіля на якому ми приїхали. Вона з дитиною підійшла до того чоловіка, і разом з дитиною вони всі сіли в салон автомобіля біля якого стояв той чоловік. ОСОБА_6 в той час вийшов також з його автомобіля і куди пішов він не бачив, бо слідкував за жінкою з дитиною. Він не виходив за ОСОБА_9 з салону автомобіля на якому приїхав. Приблизно через 15-20 хвилин ОСОБА_9 вийшла одна без дитини з салону автомобіля «поляка». Вона йшла до його автомобіля. Коли вона уже майже підійшла до його автомобіля, то її затримали працівники міліції. Як він побачив працівників міліції, то злякався і поїхав сам без ОСОБА_6 додому і більше нічого я не знає.
Свідок ОСОБА_5 показав, що 01.07.2010 року приблизно о 17 годині він знаходився поблизу залізничного вокзалу і до нього підійшли двоє осіб, які представились працівниками міліції та пред'явили при цьому свої службові посвідчення. При розмові вони запропонували йому взяти участь у документуванні злочинної діяльності жінки, яка хоче продати свого малолітнього сина. Працівники міліції запропонували йому купити цю дитину, так як у нього зовнішність схожа на громадянина іншої держави. Йому стало цікаво, а також він не міг повірити, що в наш час хтось може продати свою дитину, тому він вирішив добровільно взяти участь у документуванні вказаного злочину. Тоді він разом з працівниками міліції пішов у службове приміщення УБОЗ УМВС України в області, що по вул.. Лепкого, 28, де він написав заяву про дачу згоди у проведенні оперативних заходів та йому було вручено 30000 грн. для купівлі дитини. Вказані гроші були описані у відповідному протоколі, а також помічені спеціальним хімічним порошком та на купюрах зроблено надпис «продавець дитини». Він разом з понятими розписався у акті про отримання грошей і, отримавши інструктаж щодо своєї поведінки з продавцем дитини, поїхав на вул. Мазепи у двір готелю « Прикарпаття». У дворі готелю «Прикарпаття» він став чекати жінку з дитиною. Приблизно о 18 годині у двір готелю «Прикарпаття» заїхав автомобіль іноземного виробництва і з нього вийшла жінка ромської національності з хлопчиком віком близько 10 років. Вона підійшли до нього і вони сіли в салон автомобіля в якому він приїхав. Там він перепитав жінку чи дійсно вона продає свою дитину. Жінка відповіла, що вона дійсно продасть йому хлопчика за 30000 грн.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 показав, що 01.07.2010 близько 15 год. 30 хв. коли він знаходився в м. Івано-Франківську та йшов по вул. Лепкого, до нього підійшли працівники міліції, які запропонували йому бути присутнім у якості понятого при врученні грошей певному громадянину для проведення ним оперативної закупки. На таку пропозицію він погодився, після чого разом із працівниками міліції зайшов в службовий кабінет відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми УМВС України в Івано-Франківській області, що знаходиться по вул. Б.Лепкого, 28. В службовому кабінеті, крім працівників міліції, знаходилися двоє незнайомих йому чоловіків, одного з яких працівники міліції представили як ОСОБА_5, а іншого чоловіка — понятим. ОСОБА_5 був одягнутий у спортивні шорти синього кольору, коричнева футболка та босоніжки чорного кольору. Працівники міліції пояснили, що ця людина буде проводити оперативну закупку малолітньої дитини у громадянки ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1. Після цього працівники міліції передали ОСОБА_5 гроші в сумі 30 (тридцять) тисяч гривень, 60 купюр номіналом по 500 (п'ятсот) гривень кожна. Крім цього, номери та серії кожної купюри було зачитано працівником міліції вголос та записано у відповідному акті. Крім того, на кожній із вказаних купюр спеціальним хімічним олівцем було зроблено надпис «продавець дитини», а також помічено спеціальним препаратом «Промінь-1», що було видно при освітлені даних купюр спеціальним ультрафіолетовими променями. Йому та другому понятому було запропоновано звірити серії та номери купюр із записаними в акті. Все відповідало дійсності, про що він розписався у акті. Після цього працівники міліції і ОСОБА_5 вийшли, а він та другий понятий залишилися з іншим працівником міліції в кабінеті. Приблизно через 2 години громадянин ОСОБА_5 повернувся та розповів, що оперативна закупка малолітньої дитини у громадянки ОСОБА_2 проводилась в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи поблизу ресторану «Садко» в салоні автомобіля. Крім того, він розповів, як саме відбувалась ця закупка, про що було складено відповідні документи.
Показаннями свідка ОСОБА_11, який повідомив, що 01.07.2010 близько 15 год. 30 хв. він знаходився в м. Івано-Франківську та йшов по вул. Лепкого коли до нього підійшли працівники міліції, які запропонували йому бути присутнім у якості понятого при врученні грошей громадянину для проведення ним оперативної закупки. На таку пропозицію він погодився, після чого разом із працівниками міліції зайшов в службовий кабінет відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми УМВС України в Івано-Франківській області, що знаходиться по вул. Б.Лепкого, 28. В службовому кабінеті, крім працівників міліції, знаходилися двоє незнайомих йому чоловіків, одного з яких працівники міліції представили як ОСОБА_5, а іншого чоловіка — понятим. ОСОБА_5 був одягнутий у спортивні шорти синього кольору, коричнева футболка та босоніжки чорного кольору. Працівники міліції пояснили, що ця людина буде проводити оперативну закупку малолітньої дитини у громадянки ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1. Після цього працівники міліції передали ОСОБА_5 гроші в сумі 30 (тридцять) тисяч гривень, 60 купюр номіналом по 500 (п'ятсот) гривень кожна. Крім цього, номери та серії кожної купюри було зачитано працівником міліції вголос та записано у відповідному акті. Крім того, на кожній із вказаних купюр спеціальним хімічним олівцем було зроблено надпис «продавець дитини», а також помічено спеціальним препаратом «Промінь-1», що було видно при освітлені даних купюр спеціальним ультрафіолетовими променями. Йому та другому понятому було запропоновано звірити серії та номери купюр із записаними в акті. Все відповідало дійсності, про що він розписався у акті. Після цього працівники міліції і ОСОБА_5 вийшли, а він та другий понятий залишилися з іншим працівником міліції в кабінеті. Приблизно через 2 години громадянин ОСОБА_5 повернувся та розповів, що оперативна закупка малолітньої дитини у громадянки ОСОБА_2 проводилась в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи поблизу ресторану «Садко» в салоні автомобіля. Крім того, він розповів, як саме відбувалась ця закупка, про що було складено відповідні документи.
Допитана в якості свідка ОСОБА_12 показала, що 01 липня 2010 року близько 17 години вона проходила по вулиці Лепкого в м. Івано-Франківську, коли до неї підійшли працівники міліції і запросили в якості понятого прийняти участь в проведенні оперативної закупки дитини. На їхню пропозицію вона погодилась. Вона з працівниками міліції сіла в автомобіль та поїхала на вулицю Мазепи до готелю «Прикарпаття». Коли вони прибули на вищевказане місце, то там вона познайомилась з дівчиною на ім.»я ОСОБА_1, яка теж була туди запрошена в якості понятого. Вона з ОСОБА_1 була свідком того, як в двір ресторану «Садко» заїхав автомобіль марки «Опель» бежевого кольору. З цього автомобіля вийшла жінка з хлопчиком віком приблизно 10 років. Жінка була віком 40-50 років з чорним волоссям, середнього росту, одіта в білу кофту і чорну спідницю. Хлопчик був одітий в шорти зеленого кольору та футболку червоного кольору. Ця жінка з хлопчиком підійшли до автомобіля ВАЗ сіро-зеленого кольору, який стояв припаркований у дворі ресторану «Садко» та сіли в салон того автомобіля. Приблизно через 20-30 хвилин вказана жінка вийшла з автомобіля сама без хлопчика. Хлопчик залишився сидіти в салоні вищевказаного автомобіля. У жінки в руках була сумочка - косметичка синього кольору. Коли ця жінка пройшла вже майже до машини в якій вона приїхала з хлопчиком, то до неї підійшли працівники міліції та вилучили сумочку-косметичку в якій були гроші. Це були п'ятсотгривневі купюри, на яких при ультрафіолетовому світлі можна було прочитати надпис «Продавець дитини». Всього було 30000 гривень. Жінка, яку затримали працівники міліції, назвалась ОСОБА_9 Вона пояснила, що зазначені гроші вона отримала від продажу свого малолітнього сина. При ультрафіолетовому світлі у неї світились пальці на руках яскраво зеленою фарбою. Після цього працівники міліції на ватні диски взяли змиви з пальців ОСОБА_9 Гроші в її присутності було описано та поміщено в паперовий пакет білого кольору, який було скріплено та опечатано і підписано. Ватні диски зі змивами з пальців ОСОБА_9 теж було поміщено в пакети, які були скріплені, опечатані та підписані.
Свідок ОСОБА_13 показала, що 01 липня 2010 року близько 17 години вона проходила по вулиці Гнатюка в м. Івано-Франківську, коли до неї підійшли працівники міліції і запросили в якості понятого прийняти участь в проведенні оперативної закупки дитини. На їхню пропозицію вона погодилась. Вона з працівниками міліції сіла в автомобіль та поїхала на вулицю Мазепи до готелю «Прикарпаття». Коли вони прибули на вищевказане місце, то там вона познайомилась з дівчиною на ім.»я ОСОБА_12, яка теж була туди запрошена в якості понятого. Вона з ОСОБА_12 була свідком того, як в двір ресторану «Садко» заїхав автомобіль марки «Опель» бежевого кольору. З цього автомобіля вийшла жінка з хлопчиком віком приблизно 10 років. Жінка була віком 40-50 років з чорним волоссям, середнього росту, одіта в білу кофту і чорну спідницю. Хлопчик був одітий в шорти зеленого кольору та футболку червоного кольору. Ця жінка з хлопчиком підійшли до автомобіля ВАЗ сіро-зеленого кольору, який стояв припаркований у дворі ресторану «Садко» та сіли в салон того автомобіля. Приблизно через 20-30 хвилин вказана жінка вийшла з автомобіля сама без хлопчика. Хлопчик залишився сидіти в салоні вищевказаного автомобіля. У жінки в руках була сумочка - косметичка синього кольору. Коли ця жінка пройшла вже майже до машини в якій вона приїхала з хлопчиком, то до неї підійшли працівники міліції та вилучили сумочку-косметичку в якій були гроші. Це були п'ятсотгривневі купюри, на яких при ультрафіолетовому світлі можна було прочитати надпис «Продавець дитини». Всього було 30000 гривень. Жінка, яку затримали працівники міліції, назвалась ОСОБА_9 Вона пояснила, що зазначені гроші вона отримала від продажу свого малолітнього сина. При ультрафіолетовому світлі у неї світились пальці на руках яскраво зеленою фарбою. Після цього працівники міліції на ватні диски взяли змиви з пальців ОСОБА_9 Гроші в її присутності було описано та поміщено в паперовий пакет білого кольору, який було скріплено та опечатано і підписано. Ватні диски зі змивами з пальців ОСОБА_9 теж було поміщено в пакети, які були скріплені, опечатані та підписані.
Свідок N. суду показав, що в 20 числах червня 2010 року в смт. Заболотів до нього підійшла ОСОБА_9 і в розмові запропонувала йому купити її неповнолітнього сина. Поговоривши з нею він зрозумів, що вона від свого наміру не відмовиться. Тоді він звернувся до працівників УБОЗ і повідомив, що ОСОБА_9 збирається продати свого сина. Працівники міліції запропонували йому допомогти їм задокументувати факт продажу дитини ОСОБА_9. З цією метою він повторно зустрівся з ОСОБА_9 і сказав їй, що знає особу, якій вона може продати дитину. ОСОБА_9 зраділа, пояснивши, що їй дуже потрібні гроші. Вони домовились, що коли він переговорить з чоловіком, якому можна продати дитину, то знову зустрінуться. На другий день він знову пішов до ОСОБА_9. При зустрічі вона йому сказала, щоб він її сину не говорив про те, що вона збирається продавати його, так як він може втекти. Також вона йому сказала, що говорила з дитиною і сказала йому, що вона продає поляку сина тимчасово. Він погодився на її пропозицію, щоб не травмувати дитину. Насправді ОСОБА_9 збиралась продати свого сина ОСОБА_14 поляку для зайняття жебрацтвом. 01.07.2010 приблизно о 19 годині вони приїхали в м. Івано-Франківськ, де в дворі готелю «Прикарпаття» під час оперативної закупки ОСОБА_9 продала свого сина ОСОБА_4 для використання в жебракуванні громадянину Польщі за 30000 грн.
Крім цього, вина ОСОБА_9 доведена іншими доказами по справі:
? даними протоколу огляду, згідно якого 01 липня 2010 року проведено огляд ОСОБА_9 та вилучено гроші в сумі 30000 грн. (Т.1 а.с. 54-56);
? протоколом проведення очної ставки між обвинуваченою ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_6 (Т.1 а.с.116-118);
? згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 209 від 07 липня 2010 року, обвинувачена ОСОБА_9 на період часу, що відноситься до інкримінованого їй злочину, перебувала у стані та перебуває на даний час, при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними і примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.1 а.с. 77-79);
? згідно висновку судово-хімічної експертизи № 0773 від 09.07.2010 року, на грошових купюрах та руках ОСОБА_9 виявлено спеціальну хімічну речовину з яскравою жовто-зеленою люмінеценсією, яка має спільну родову належність з речовиною «Промінь-1» (Т.1 а.с. 67-72);
? та іншими доказами по справі.
Таким чином, оцінюючи всі зібрані по справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні торгівлі людьми, з метою експлуатації із використанням обману та уразливого стану особи, вчинене щодо малолітнього доведені повністю, а тому її дії слід кваліфікувати за ст. ч.3 ст. 149 КК України.
Призначаючи покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, а саме те, що вона раніше притягалася до кримінальної відповідальності, вчинила злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.
Суд вважає, що покарання підсудній слід призначити в межах санкцій ст. 149 ч.3 КК України у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України, частково приєднавши покарання, невідбуте за попереднім вироком. Таке покарання буде необхідним і достатнім для покарання та виправлення підсудного, запобіганню вчинення ним інших злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 ч.3 КК України, та призначити покарання - 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 71 КК України, - частково приєднати невідбуте покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду та призначити покарання за сукупністю вироків — 9 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати із моменту затримання —01.07.2010року.
Речові докази:
- гроші в сумі 30 000 грн., - звернути в дохід держави (а.с.57);
- відеокасету залишити при матеріалах справи (а.с.57, а.с.115).
- ватні диски — знищити (а.с.57).
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з дня його проголошення, а засудженій - в той же строк з часу отримання копії вироку.
Суддя: Ковалюк І.П.