ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.04.11 р.                                                                                 Справа № 20/224(19/318-08)                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна”, м.Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, м.Макіївка

до відповідача-2 Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м.Фастів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - громадянин ОСОБА_1

про стягнення 27392,56 грн.

За участю представників:

від позивача: Спахова О.Ю. – дов.

від відповідача-1: Оксаниченко А.С. – дов.

від відповідача-2: Лисенко Д.В. – дов.

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна”, м.Київ, звернулось до господарського суду Київської області, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, м.Макіївка, та до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м.Фастів, про стягнення 27392,56 грн., а саме – з відповідача-1 стягнути на користь позивача 1892,56 грн. – в порядку регресу суму виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і ліміту відповідальності страховика за полісом обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності; з відповідача-2 стягнути на користь позивача 25500,00 грн. - в порядку регресу суму виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і ліміту відповідальності страховика за полісом обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.08 р. позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.07.08 р. зазначену ухвалу скасовано, справу направлено до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.08 р. порушено провадження у справі.

Ухвалою зазначеного суду від 28.08.08 р. здійснено заміну неналежного відповідача – Відкрите акціонерне товариство “Солодке життя” на належного відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, м.Макіївка.

В матеріалах справи є наявною заява позивача, в якій останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення виплаченого страхового відшкодування та судових витрат з відповідача-2.

У даній заяві позивач також просив суд змінити позовні вимоги, якими стягнути з відповідача-1 на користь позивача в порядку регресу суму виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 27392,56 грн., суму понесених витрат на оплату державного мита у розмірі 273,93 грн. та суму понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Докази прийняття судом відмови позивача від частини позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.08 р. матеріали справи передано за встановленою підсудністю до господарського суду Донецької області.

07 жовтня 2008 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла справа № 19/318-08 від господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2008 р. справу прийнято до провадження, справі присвоєний номер 20/224(19/318-08) та призначений розгляд справи на 28.10.2008 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України „Про страхування”, Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

28 жовтня 2008 року відповідач-1 звернувся до господарського суду із відзивом на позовну заяву № 4007 від 28.10.2008 р., в якому просив суд при розгляді справи та визначенні суми регресних вимог ВАТ „Страхова компанія „Країна” врахувати вину ОСОБА_2, з урахуванням вимог ст.1188 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і ліміту відповідальності за полісом, що становить 1892,56 грн. Також відповідач-1 посилається на те, що вироком по справі № 1-264/07 р. від 20.12.2007 р. Амвросіївського районного суду Донецької області осуджені ОСОБА_1 за ст.286 ч.1 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 Кримінального кодексу України, відносно осуджених потерпілою по кримінальній справі заявлений цивільний позов, який судом задоволений. В обґрунтування свого відзиву надав суду вирок Амвросіївського районного суду Донецької області № 1-264/07р. від 20.12.2007 р., поліс № ВВ/0930923, договір № 0017/ВА обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.05.2007 р., відомості про транспортні засоби страхувальника.

04 листопада 2008 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій відмовився від позовних вимог стосовно Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” та повідомив суд про те, що наслідки відмовити від позову йому відомі. Крім того, у своїй заяві позивач просив суд стягнути з ТОВ „Сладкая жизнь” весь розмір позовних вимог в сумі 27392,56 грн.

Дану відмову судом не прийнято.

04 листопада 2008 року відповідач-1 звернувся до суду із додатковими поясненнями, в яких з доводами позивача не погодився та вважає їх безпідставними, немотивованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач-1 стверджував, що свої обов’язки, передбачені діючим в Україні законодавством, відповідач-1 виконав належним чином та не може нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди в порядку регресу третій особі – позивачеві, у зв’язку із чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та при розгляді справи врахувати вину ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.10 р. провадження по справі № 20/224(19/318-08) за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна”, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства “Сладкая жизнь”, м.Макіївка, та до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м.Фастів, про стягнення з відповідача-1 в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 27392,56 грн., суми понесених витрат на оплату державного мита у розмірі 273,93 грн. та суми понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., зупинено до закінчення  перегляду касаційною інстанцією вироку Амвросіївського районного суду Донецької області № 1-264/07р. від 20.12.2007 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.03.11р. провадження по справі поновлено у зв’язку із усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.03.11 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 громадянина ОСОБА_1.

12 квітня 2011 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій вважає, що вина водія відповідача-1 за спричинення дорожньо-транспортної пригоди становить 75%, у зв’язку із чим просить суд стягнути з відповідача-1 20544,42 грн.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.10.08 р. до 04.11.08 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.07 р. в с.Ульянівське Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) за участю транспортного засобу ГАЗ-3309, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. під час виконання трудових обов’язків у ВАТ „Солодке життя”, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу застрахована згідно із полісом № ВВ/0930923 від 17.05.07 р. в АТ „Українська пожежно-страхова компанія”.

Як стверджує позивач, в результаті ДТП було пошкоджено застрахований у ВАТ „Страхова компанія „Країна”, згідно з умовами договору страхування наземного транспорту (автомобільного) № 11/14/2.1.5.1 від 13.11.07 р., транспортний засіб ВАЗ-21104, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2

Вартість відновлювального ремонту визначено на підставі висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 95 від 24.07.07 р., складеного експертом автотоварознавцем ОСОБА_3, та становить 27018,31 грн.

Згідно з умовами вищезазначеного договору, від вартості відновлювального ремонту було вираховано франшизу у розмірі 225,75 грн. Також на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 95 від 24.07.07 р. ОСОБА_2 були відшкодовані витрати на оплату експертизи та на виїзд експерта для огляду транспортного засобу у розмірі 600,00 грн.

Як зазначає позивач у своєму позові, ОСОБА_2 на підставі страхового акту № 1450 від 31.08.07 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 27392,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 17.09.07 р.

Між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно вироку Амвросіївського районного суду м.Донецька від 20 грудня 2007 року по справі № 1-264/07 наявна обопільна вина: ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Вищезазначеним вироком встановлено: водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.10.1, 10.2, 10.9 Правил дорожнього руху України. Тобто, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; виїжджаючи на дорогу не надав дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній; під час руху транспортного засобу задній ходом водій створив небезпеку чи перешкоду іншим учасникам руху.

Також вищезазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.12.4, 12.9б Правил дорожнього руху України, а саме – перевищив максимальну дозволену швидкість в населеному пункті.

Крім іншого, з вироку вбачається, що суд прийшов висновку, що більша ступінь вини за спричинену дорожньо-транспортну пригоду лежить на водії ОСОБА_1, який фактично своїми діями створив аварійну обстановку. В судовому засіданні водій ОСОБА_1 визнав свою вину повністю.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із даним позовом до двох відповідачів, відмовився від вимог до відповідача-2, та, вважаючи, що вина відповідача-1 за спричинення ДТП становить 75%, просить суд стягнути з відповідача-1 20544,42 грн.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України, за  договором   страхування   одна   сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі,  грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1187 зазначеного кодексу передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 27 Закону України „Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового  відшкодування) для  повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю  між  фактичним  розміром  шкоди  і  страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вимоги чинного законодавства, позивач, сплативши суму страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2, отримав право зворотної вимоги (регресу) до винної особи ТОВ „Сладкая жизнь” у розмірі виплаченого відшкодування та оскільки відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, то  відповідальною особою в даному випадку є Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 05.03.10 р. по справі № 2-15/09, вина кожного з учасників ДТП, а саме – ОСОБА_1. та ОСОБА_2, становить по 50%.

11 травня 2007 року між Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь” (Страхувальник) було укладено договір № 0017/ВА обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м.Фастів, 13696,28 грн. (27392,56 грн. х 50%) - суми  страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки вина кожного з учасників ДТП становить по 50%.

У задоволенні позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, м.Макіївка, слід відмовити, оскільки цивільна відповідальність відповідача-1 застрахована відповідачем-2, який і має відповідати за даним позовом.

Судові витрати у розмірі 50% слід покласти на відповідача-2.

З огляду на вищевикладене, відмову позивача від позовних вимог стосовно Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, суд не приймає, оскільки зазначена відмова суперечить інтересам самого позивача.

  На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 979, 993, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про страхування”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна”, м.Київ, до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м.Фастів, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (08500, Київська області, м.Фастів, пл.Перемоги, 1; код ЄДРПОУ 20602681) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” (04176, м.Київ, вул.Електриків, 29А; ЄДРПОУ 20842474) 13696,28 грн. - суму страхового відшкодування, 136,96 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, м.Макіївка, - відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

                                 Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14.04.2011 р.

                                                                                   Повне рішення складено 19.04.2011 р.

Суддя                                                               Донець О.Є.