ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.04.11 р. Справа № 15/263
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючого судді Богатиря К.В.
судді Підченка Ю.О.,
судді Любченко М.О.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” м. Буча (код ЄДРПОУ 30568931)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Ірміл” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34534047)
про стягнення основного боргу в сумі 149895,81 грн., інфляції в сумі 11092,29 грн., 3% річних у розмірі 3856,22 грн., пені в сумі 15283,21 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” м. Буча до товариства з обмеженою відповідальністю “Ірміл” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 149895,81 грн., інфляції в сумі 11092,29 грн., 3% річних у розмірі 3856,22 грн., пені в сумі 15283,21 грн.
Ухвалою суду від 03.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/263, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 18.01.2011 р. строк розгляду спору продовжений до 16.02.2011 р.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.02.2011 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/263 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Склярук О.І., суддя Татенко В.М.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.03.2011 р. змінений склад судової колегії: замість судді Склярук О.І. та судді Татенко В.М. призначені судді Підченко Ю.О. та Любченко М.О.
Позивач надав до суду клопотання № 69–202 від 11.02.2011 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:
05.05.2008 р. сторони уклали договір № 61м–оф на поставку матеріалів, виробів та металоконструкцій (продукції), згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору матеріали, вироби та металоконструкції для будівництва збагачувальної фабрики ВАТ „УК „Шахта „Красноармійська–Західна № 1” в кількості та номенклатурі, в строки та за ціною з супровідними документами на підставі заявок.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту відвантаження продукції.
Спірний договір поставки підписаний сторонами та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.
На виконання умов вказаного договору позивач за період з 31.05.2008 р. по 30.06.2009 р. поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними на загальну суму 2559156,57 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму позивач підтверджує податковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Завірені копії видаткових накладних та довіреностей, оригінали податкових накладних додані до позову.
В позовній заяві позивач вказує, що відповідач частково повернув товар згідно накладних на повернення, а позивач на підставі заяв здійснив часткове зарахування зустрічних однорідних вимог, всього на загальну суму 2409260,76 грн. За вказаних обставин за розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на день подачі позову до суду склала 149895,81 грн. Завірені копії накладних на повернення та заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог містяться в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором поставки (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 61м–оф від 05.05.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідач надав до суду відзив № 02–02–11 від 02.02.2011 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:
По–перше, додані позивачем до позовної заяви видаткові накладні № РН–Инж1–000893 від 31.07.2008 р., № РН–Инж1–000002 від 31.12.2008 р., № РН–Инж1–002135 від 30.06.2009 р. не містять підпису будь–якої особи з боку відповідача, а тому не можуть підтверджувати факт прийому–передачі товару між сторонами.
В судовому засіданні 21.12.2010 р. позивачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали видаткових накладних № РН–Инж1–000893 від 31.07.2008 р., № РН–Инж1–000002 від 31.12.2008 р., № РН–Инж1–002135 від 30.06.2009 р., на яких в графі „отримав” відсутній підпис, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.12.2010 р. За вказаних обставин суд приймає заперечення відповідача в цій частині як обґрунтовані, а видаткові накладні № РН–Инж1–000893 від 31.07.2008 р., № РН–Инж1–000002 від 31.12.2008 р., № РН–Инж1–002135 від 30.06.2009 р. на загальну суму 43705,37 грн. не приймає до уваги як належні письмові докази прийому–передачі товару згідно ст. 36 ГПК України при подальшому розгляді даної справи по суті.
Видаткові накладні є первинними господарськими документами згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 вказаного Закону серед обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні та зведені облікові документи, передбачено назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
По–друге, відповідач стверджує, що видаткова накладна № РН–Инж1–000689 від 31.05.2008 р. містить підпис невідомої особи, повноваження якої на отримання від імені відповідача продукції не підтверджені належним чином оформленою довіреністю.
Дані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому як підпис особи, яка отримувала товар для відповідача, на накладній № РН–Инж1–000689 від 31.05.2008 р. тотожній підписам ОСОБА_1 на інших спірних видаткових накладних.
По–третє, відповідач вказує на те, що в спірних накладних як умова продажу не зазначений договір № 61м–оф від 05.05.2008 р., у зв’язку з чим відповідач вважає, що позивач не довів той факт, що поставка товару за накладними здійснювалася саме на виконання спірного договору, а не на підставі будь–яких інших договорів поставки (купівлі–продажу), в тому числі і усних. Крім того, позивач не надав до суду заявки на придбання та черговість поставки продукції.
Заперечення відповідача в цій частині також не приймаються судом до уваги у зв’язку з наступним:
З письмових пояснень № 529–202 від 17.12.2010 р. позивача вбачається, що письмові замовлення на поставку продукції відсутні у зв’язку з тим, що такі замовлення приймалися від відповідача на підставі усних заявок. При цьому найменування, кількість та ціна товару погоджувалися сторонами під час підписання видаткових накладних.
Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 61м–оф від 05.05.2008 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що будь–які інші договори купівлі–продажу (поставки), в тому числі в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами, не укладалися. Чинним законодавством допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Усна домовленість про купівлю–продаж повинна доводитися шляхом взаємного підтвердження обома сторонами наявності між ними згоди. В даному спорі позивач заперечує факт наявності між сторонами будь–яких усних договорів купівлі–продажу (поставки). Факт укладення договору у спрощений спосіб повинен доводитися листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, шляхом обміну якими сторони досягли згоди щодо істотних умов договору. Такі листи, факсограми, телеграми, телефонограми, тощо в матеріалах справи відсутні. Будь–який письмовий договір поставки (купівлі–продажу) між позивачем та відповідачем, окрім спірного, до суду також не наданий. Сама тільки відсутність письмових заявок покупця на придбання товару згідно договору № 61м–оф від 05.05.2008 р. не свідчить про здійснення позадоговірної поставки та не підтверджує доводи відповідача. Крім того, підставою поставки в податкових накладних до спірних видаткових накладних вказаний саме договір № 61м–оф від 05.05.2008 р., заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог також містять посилання до договір № 61м–оф від 05.05.2008 р. Сам відповідач в довіреності серії ЯПК № 820462 від 04.06.2009 р. підставою отримання товарно–матеріальних цінностей вказує договір № 61м–оф від 05.05.2008 р. Відповідач не довів належним чином наявність позадоговірних відносин (тобто за рамками договору № 61м–оф від 05.05.2008 р.) між сторонами.
По–четверте, відповідач стверджує, що строк дії договору № 61м–оф від 05.05.2008 р. закінчився 31.12.2008 р. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2009 р. строк дії спірного договору, на думку відповідача, був продовжений до 31.12.2009 р. За вказаних обставин відповідач вважає, що в період з 01.01.2009 р. по 30.03.2009 р. поставка товару була здійснена позивачем не на підставі договору № 61м–оф від 05.05.2008 р., у зв’язку з чим застосування пунктів даного договору стосовно строку оплати та прострочення виконання грошового зобов’язання до даних правовідносин купівлі–продажу є безпідставним.
Відповідно до п. 13.1 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2008 р., а по фінансовим та гарантійним зобов’язанням – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору.
Відповідно до ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
До спірного договору сторони підписали додаткову угоду № 2 від 31.03.2009 р., в якій змінили пункт 13.1 договору, виклавши його в наступній редакції: „договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р., а по фінансовим та гарантійним зобов’язанням – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору”. Інші умови договору залишилися без змін. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною спірного договору, підписана представниками обох сторін та скріплена відбитками печатки, завірена копія додана до позову.
Пунктом 13.3 договору передбачено, що всі доповнення та додатки до договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони складені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Стаття 654 ЦК України передбачає, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Інших умов зміни договору щодо купівлі-продажу товару спірний договір та чинне законодавство не передбачають.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підписавши додаткову угоду № 2 від 31.03.2009 р., сторони змінили первісно погоджену умову договору № 61м–оф від 05.05.2008 р. стосовно строку його дії, в тому числі у період з 01.01.2009 р. до 30.03.2009 р. договір на підставі ст. 631 ЦК України визнаний сторонами як діючий, крім того продовжено строк дії договору до 31.12.2009 р.
По–п’яте, відповідач заперечував проти визначення строку оплати отриманого товару протягом 180 календарних днів з моменту його відвантаження, посилаючись на таке:
Згідно п. 7.2 договору поставки за продукцію, проведену по договору підряду на будівництво збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1” при закритті робіт за місяць вартість матеріалів сплачується протягом 15 днів в місяці, наступному за розрахунковим. Відповідач надав до суду завірену копію договору підряду № 61–оф від 05.05.2008 р. на виконання будівельно–монтажних робіт при будівництві збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1”, укладений між позивачем та відповідачем.
Позивач не надав до суду будь–які документи, які б свідчили про закриття робіт з будівництва збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1”, під час виконання яких відповідачем було використано продукцію, поставлену позивачем за договором № 61м–оф від 05.05.2008 р. За викладених обставин відповідач робить висновок про те, що строк оплати отриманого товару не настав, а прострочення виконання грошового зобов’язання відсутнє.
Заперечення відповідача в цій частині судом не приймаються до уваги у зв’язку з наступним:
Ухвалою від 29.03.2011 р. суд зобов’язав позивача надати належні докази у підтвердження факту відсутності проведення продукції, поставленої позивачем відповідачу, за спірними видатковими накладними по договору підряду на будівництво збагачувальної фабрики при закритті робіт за місяць.
Цією ж ухвалою суд зобов’язав відповідача надати належні докази у підтвердження проведення або не проведення продукції за спірними видатковими накладними по договору підряду на будівництво збагачувальної фабрики при закритті робіт за місяць.
Позивач надав до суду письмові пояснення № 69–202 від 11.02.2011 р., в яких виклав заперечення проти відзиву на позовну заяву. В цих же поясненнях позивач зазначив, що встановлення кількості матеріалів, які були використані в кожному звітному періоді при будівництві, неможливо, тому застосуванню підлягає строк оплати протягом 180 календарних днів з моменту відвантаження продукції, передбачений п. 7.2 договору поставки.
Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, доказів проведення продукції по спірним видатковим накладним по договору підряду при закритті робіт за місяць не надав.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Наявність або відсутність факту проведення продукції за договором підряду повинна підтверджуватися наявністю або відсутністю первісних документів, якими повинен доводитися такий факт.
У зв’язку з тим, що документи в підтвердження фактичного проведення продукції, поставленої за спірними видатковими накладними по договору підряду на будівництво збагачувальної фабрики, при закритті робіт за місяць не можуть бути наявними у позивача, оскільки він є замовником, а підрядником та виконавцем є відповідач, тому факт проведення товару саме за договором підряду № 61–оф від 05.05.2008 р. повинен доводитися відповідачем.
В матеріалах справи відсутні акти про закриття робіт за місяць (акти виконаних робіт по формі КБ–2в), складені на виконання договору підряду № 61–оф від 05.05.2008 р., в яких відображені матеріали та продукція, отримані відповідачем за спірними видатковими накладними, у зв’язку з чим нема підстав для відрахування 15 днів на оплату поставленої продукції згідно спірних видаткових накладних. Вказана умова договору на думку суду не може бути застосована до порядку оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними на виконання договору № 61м–оф від 05.05.2008 р. Тому правильним є застосування загального строку оплати за отриманий товар згідно п. 7.2 договору поставки.
На думку суду, сторони в договорі поставки передбачили 2 варіанти оплати вартості товару: протягом 180 календарних днів від дати постачання підрядник може використати отриману продукцію по договору підряду, зазначивши про це в актах виконаних робіт за місяць, тоді застосовується строк оплати протягом 15 днів в місяці, наступному за розрахунковим. Якщо 180 календарних днів закінчилися, а продукція не проведена за договором підряду, тоді починається прострочення строку оплати, який відраховується з моменту відвантаження продукції.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у травні 2008 р. – червні 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 30.11.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.
Відповідач надав до суду письмові пояснення від 03.02.2011 р. про те, що він не отримував від позивача заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.03.2009 р., від 30.06.2009 р., від 30.06.2010 р. Позивач в письмових поясненнях № 69–202 від 11.02.2011 р. вказав про направлення даних заяв відповідачу простими листами, у зв’язку з чим він не має можливості надати до суду докази такого направлення.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що розрахунки можуть бути проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Суд не приймає до уваги заяви від 31.03.2009 р., від 30.06.2009 р., від 30.06.2010 р. як докази проведення зарахування однорідних зустрічних вимог у зв’язку з наступним:
Відсутня угода про такий залік або інший письмовий документ за підписами обох сторін, факт отримання відповідачем від позивача заяв від 31.03.2009 р., від 30.06.2009 р., від 30.06.2010 р. про залік зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку матеріалами справи не підтверджено, тому відсутні законні підстави вважати зобов’язання відповідача на оплату суми боргу припиненими.
Крім того, в матеріалах справи містяться наступні накладні на повернення: № ВН–0000077 від 04.12.2008 р. на суму 184679,04 грн., № ВН–0000157 від 01.06.2009 р. на суму 12918,36 грн., № ВН–0000139 від 01.07.2009 р. на суму 1948,19 грн., № ВН–0000190 від 03.08.2009 р. на суму 4073,48 грн., № ВН–0000191 від 03.08.2009 р. на суму 2224,08 грн. Тільки дві накладні на повернення № ВН–0000077 від 04.12.2008 р. та № ВН–0000139 від 01.07.2009 р. підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток, інші накладні підписані тільки позивачем, у зв’язку з чим не приймаються судом до уваги.
В якості обґрунтованого розрахунку основного боргу позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 02.11.2010 р. за підписом тільки позивача. В даному акті позивач вказує наступні дані: загальна сума поставленого товару – 2559156,57 грн., погашення заборгованості на загальну суму 2409260,76 грн. З урахуванням викладеного, позивач розраховує основний борг на суму 149895,81 грн. (2559156,57 грн. – 2409260,76 грн. = 149895,81 грн.). В цю суму позивач також враховує видаткові накладні, не підписані відповідачем, на загальну суму 43705,37 грн., що є безпідставним. За вказаних обставин суд вважає, що загальна сума заборгованості в даному випадку складає 106190,44 грн. (149895,81 грн. – 43705,37 грн. = 106190,44 грн.).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений строк, поставлений згідно договору № 61м–оф від 05.05.2008 р. в сумі 106190,44 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на вказану суму. В частині стягнення основного боргу на суму 43705,37 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 9.2 договору нарахував за період з 27.12.2009 р. по 27.06.2010 р. відповідачу пеню в сумі 15283,21 грн., а також керуючись ст. 625 ЦК України, за період з 27.12.2009 р. по 04.11.2010 р. нарахував інфляцію в сумі 11092,29 грн., 3% річних в розмірі 3856,22 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Згідно п. 9.2 договору за безпідставну затримку в оплаті поставленої продукції покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору поставки для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунку позивача судом встановлено, що інфляція та 3% річних нараховуються на основний борг в сумі 149895,81 грн. тоді, як фактично основний борг складає 106190,44 грн., про що судом було вказано вище. Таким чином, розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції за період визначений самим позивачем з 27.12.2009 р. по 27.06.2010 р. складає: 106190,44 грн. х 109,87% = 10481,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 11092,29 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 10481,00 грн. В частині стягнення інфляції на суму 611,29 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За власними розрахунками суду сума 3% річних за період визначений самим позивачем з 27.12.2009 р. по 27.06.2010 р. складає: 106190,44 грн. х 3% х 313 днів : 365 днів = 2731,86 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 3856,22 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2731,86 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1124,36 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіркою розрахунку позивача пені судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок без врахування обмеження періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України. При цьому необхідно враховувати той факт, що по кожній спірній видатковій накладній строк оплати та період прострочення повинен обчислюватися окремо.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 9.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.
Позивач нарахував пеню за період з 27.12.2009 р. по 27.06.2010 р. За спірними видатковими накладними, за якими товар був переданий протягом 2008 року, шестимісячний строк нарахування пені за прострочення оплати по останній видатковій накладній в цьому періоді згідно ст. 232 ч. 6 ГК України для відповідача закінчився наприкінці листопада 2009 р. (по іншим видатковим накладним в цьому періоді шестимісячний період прострочення оплати закінчився раніше). Тому нарахування позивачем пені, починаючи з кінця грудня 2009 р. за видатковими накладними, за якими поставка здійснювалася протягом 2008 року, є неправомірним. Нарахування пені за видатковими накладними, за якими товар був переданий протягом 2009 року, в період з 27.12.2009 р. по 27.06.2010 р. є правомірним, але за розрахунком суду пеня, нарахована окремо по кожній вказаній видатковій накладній складає 41245,75 грн. Згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України суд при винесенні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 15283,21 грн.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ірміл” (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 50; код ЄДРПОУ 34534047; рахунок 260090104749 в ЗАТ „ПроКредитБанк”, МФО 320984) на користь дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” (юридична адреса: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Калова, 21; код ЄДРПОУ 30568931; рахунок 260082288555 в АТ „УкрСиббанк” у м. Харків, МФО 351005) суму 134686,51 грн. (а саме: основний борг на суму 106190,44 грн., 3% річних в розмірі 2731,86 грн., інфляцію в сумі 10481,00 грн., пеню в сумі 15283,86 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1346,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 176,46 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 43705,37 грн., 3% річних в розмірі 1124,36 грн., інфляції в сумі 611,29 грн.
У судовому засіданні 19.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 22.04.2011 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Богатир К.В.
Суддя Любченко М.О.
Суддя Підченко Ю.О.