донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2011 р. справа №17/325/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “СД” Лтд м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №17/325/10 (суддя Корсун В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “СД” Лтд м. Запоріжжя
до Закритого акціонерного товариства “Технохім” м. Запоріжжя
про стягнення 10 280,00грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “СД” Лтд м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства “Технохім” м. Запоріжжя, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 10 280,00грн., та просив крім іншого, покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 200,00грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 3 492,00грн., в частині стягнення 6 588,00грн. суми основного боргу провадження у справі припинено, в іншій частині позову відмовлено.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що з урахуванням повернених коштів в розмірі 4 320,00грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення із позовом становила 10 080,00грн., тобто позовні вимоги в сумі 200грн. були заявлені позивачем безпідставно.
Крім того, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено частину заборгованості в сумі 6 588,00грн., в результаті чого провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Відмову у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача судових витрат, пов’язаних з наданням послуг адвоката в сумі 1 200,00грн. господарський суд обґрунтував відсутністю в матеріалах справи фінансових документів в підтвердження внесення суми гонорару на розрахунковий рахунок адвоката.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити, стягнувши на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1200,00грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що вирішуючи питання про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про неможливість підтвердження внесення суми гонорару в розмірі 1 200,00грн. на рахунок адвоката, оскільки записи у книзі обліку доходів і витрат адвоката є підставою для подання ним звітності в органи державної податкової інспекції та пенсійного фонду України і оплати ним відповідних податків та внесків.
На додаткове підтвердження виконання позивачем обов’язку з оплати гонорару до апеляційної скарги було надано квитанції адвоката.
Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки до суду не повідомили незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції за відсутності сторін не фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2010р. між сторонами було досягнуто домовленість щодо поставки партії товару, в результаті чого 10.06.2010р. позивачем платіжним дорученням №88 було перераховано ЗАТ “Технохім” 18 000,00грн. в якості оплати за марганець згідно рахунку №т-00000303 від 07.06.2010р.
Проте, відповідач виконав своє зобов’язання частково, поставивши позивачу марганець металевий у кількості 300кг загальною вартістю 10 800,00грн., про що свідчать видаткові накладні від 17.06.10р. № т-00000172 та від 25.06.10р. № т-00000174, копії яких містяться в матеріалах справи.
В подальшому, 01.07.10р. ТОВ фірма “СД” Лтд повернуло ЗАТ “Технохім” поставлений за видатковою накладною від 17.06.10р. № т-00000172 марганець загальною вартістю 7 200,00грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної (повернення) від 01.07.10р. № ВП-0000001. Крім того, відповідач 04.10.2010р. повернув позивачу 1 080,00грн. та 11.11.2010р. –3 240,00грн., в результаті чого позивачу залишились неповернутими кошти в сумі 10 080,00грн.
Оскільки строк виконання відповідачем його зобов’язання щодо повернення коштів не був визначений, позивач 04.12.10р. надіслав на адресу відповідача вимогу №88 від 03.12.10р. про повернення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 10 280,00грн. Відповідач зазначену претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.
Вищевикладене зумовило звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом.
Зі змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічні вимоги містить ст. 193 ГК України.
У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Перевіривши розрахунки суми заборгованості, судова колегія дійшла висновку, що станом на час звернення позивача до суду сума заборгованості відповідача становила 10 080,00грн., у зв’язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності заявлених позовних вимог в розмірі 200,00грн.
Крім того, з наявних в матеріалах справи банківських виписок по особистому рахунку відповідача вбачається, що 31.01.2011р. та 01.03.2011р. позивачу перераховано 2 988,00грн. та 3 600,00грн. в якості повернення грошей за марганець.
З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 588,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України внаслідок відсутності предмету спору, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.
Таким чином, на момент розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 3 492,00грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, з огляду на що господарський суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, щодо задоволення позовних вимог в сумі 3 492,00грн.
Судова колегія не приймає до уваги посилань заявника в апеляційній скарзі стосовно неправильного висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 200,00грн. витрат на правову допомогу адвоката, виходячи з наступного.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
В матеріалах справи наявний договір від 30.11.10р. № 3 про надання правової допомоги адвокатом, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.10р. № 3, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2019 та виписка з Книги № 1 заліку доходів та видатків адвоката ОСОБА_1
Як вбачається з п. 1 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.10 № 3, гонорар адвоката за надання правової допомоги клієнту з господарської справи господарського суду Запорізької області у справі за позовом до ЗАТ “Технохім” щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів складає 1 200,00грн.
Згідно з п. 3 вказаного додатку, аванс в розмірі 1/2 від суми гонорару, визначеного в п. 1 цього додатку до договору сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного додатку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок адвоката. При цьому, в призначенні платежу повинно бути посилання на даний договір та додаток до нього як на підставу для здійснення платежу; залишок 1/2 від суми гонорару сплачується таки же чином протягом 50 днів з моменту оплати авансу.
Позивач лише до апеляційної скарги додав копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №4 від 30.11.2010р. на суму 250,00грн., №5 від 30.11.2010р. на суму 304,00грн. та №6 від 27.12.2010р. на суму 700,00грн., не обґрунтувавши в порядку ст. 101 ГПК України неможливість їх подання при розгляді справи у суді першої інстанції. Тому вказані квитанції не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги в якості додаткових доказів.
У зв’язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позивач не довів факту внесення суми гонорару в розмірі 1 200,00грн. на розрахунковий рахунок адвоката у відповідності з умовами п. 3 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.10р. № 3.
За таких обставин судова колегія вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. у справі №17/325/10 відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №17/325/10 –залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “СД” Лтд м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №17/325/10 залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС