Справа № 2-1720/11

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк  "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору та договору застави транспортного засобу недійсними,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду і просить визнати недійсним кредитний договір №09-470/08-А від 21.02.2008р., що укладений між ним та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», визнати недійсним договір застави від 21 лютого 2008 року транспортного засобу (автомобіля SKODA OKTAVIA TOUR, 2008 року випуску) укладений між ним та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»,  зобов’язати відповідача прийняти від позивача залишок суми боргу в гривневому еквіваленті у розмірі 91 420,15грн. із розстрочкою платежу до 20 лютого 2015 року із щомісячними платежами у розмірі 1 088,34грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення позивачем кредитного договору не було визначено грошового еквіваленту  суми кредиту в національній валюті, при цьому відповідач на момент укладення договору не мав індивідуальної  ліцензії  на надання та отримання кредиту в іноземній валюті. Під час судового розгляду позивач зазначав також про те, що умови договору в частині невизначеного гривневого еквіваленту є несправедливими умовами, оскільки всупереч принципу добросовісності  його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, тобто позивача. Так, позивач зазначив, що гривневий еквівалент  по відношенню до долару США значно  збільшився, при цьому його матеріальний стан значно зменшився.  В даному випадку позивач зазначає про те, що відповідач не повідомив його про усі переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, що є порушенням його прав як споживача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог позивача, вказуючи на те, що при укладенні договору були дотримані всі вимоги чинного законодавства, позивач обрав вид кредитування на власний розсуд, враховуючи і ту обставину, що відсотки за користування кредитними коштами були значно нижчими ніж за користування в національній валюті. При цьому представник відповідача вказував також на те, що відповідач мав усі необхідні повноваження для здійснення валютних операцій, оскільки отримав необхідну банківську ліцензію та дозвіл НБУ. Твердження позивача про необхідність отримання індивідуальної ліцензії заперечував.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача  , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду судом було встановлено, що 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси т Кредит» було укладено кредитний договір №09-470/08-А, відповідно до якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 18 103 долари США з оплатою за процентними ставками, встановленими цим договором. 21 лютого 2008 року позивач був ознайомлений та погодився з інформацією про умови кредитування, в тому числі щодо отримання кредиту в іноземній валюті.

21 лютого 2008 року між цими ж сторонами було укладено договір застави автомобіля SKODA OKTAVIA TOUR, 2008 року випуску.

Законом України «Про захист прав споживачів» зокрема п. «і» частини другої ст. 11передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі  про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.  У разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Вказані норми Закону не передбачають наслідків недійсності укладеного договору у разі ненадання вищезазначеної інформації.

Як встановлено під час судового розгляду, в тому числі і поясненнями представника позивача,  позивач  особисто обрав запропонований вид кредитування, оскільки дійсно відсотки за користування кредитними коштами мали переваги серед інших видів кредитів. При цьому позивач був ознайомлений з графіком зниження заборгованості, який встановлює розмір щомісячного платежу позичальника. За таких обставин суд вважає посилання позивача на порушення відповідачів зазначених норм Закону є безпідставним.

Закон України «Про захист прав споживачів» зокрема  частина друга ст. 18 передбачає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності  його наслідком  є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.  

Законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що кошти в розумінні цього Закону, це гроші у національній  або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно п.3 частини першої ст.47 цього ж Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.    

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії  видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії , на весь період дії режиму валютного кредитування.  Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення  операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» отримав банківську  ліцензію  НБУ №28 від 17.07.2007р. на право здійснювати  банківські операції , визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону  України «Про банки та банківську діяльність», а також Дозвіл  НБУ №28-2 від 17.07.2007р. на право здійснення операцій,  визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47  цього ж Закону.

Пункт 4 статті 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачає отримання індивідуальної ліцензії  на надання і одержання кредитів в іноземній валюті у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  Таких обмежень діюче законодавство не передбачає.   

За таких обставин посилання позивача на недодержання відповідачем норм чинного законодавства, яке регулює повноваження відповідача для надання кредиту в іноземній валюті є безпідставним.

Посилання позивача на те, що відповідач зобов’язаний  був визначити зобов’язання у грошовій одиниці  України (гривні)  на рівні іноземного курсу валюти станом на день укладення договору є необґрунтованим. Так, норми чинного законодавства чітко визначають, що у разі визначення   грошового  еквіваленту  в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом.   Офіційні курси іноземних валют, встановлюються НБУ і не є незмінними. Взявши на себе зобов’язання повернути отриманий кредит у вигляді іноземної валюти, позивач самостійно обрав вид кредитування в такий  спосіб. Відповідач в свою чергу є особою, яка на власних умовах і на власний  ризик здійснює діяльність пов’язану із залученням грошових коштів, а отже уклавши з позивачем кредитний договір в іноземній валюті розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов’язань, а саме на повернення кредитних ресурсів, отриманих за вказаним договором.

Отже відсутні підстави вважати, що існує  істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Вищезазначені обставини переконують суд в необґрунтованості поданого позивачем позову, а тому вимоги позивача підлягають відхиленню.         

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 524 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 8,10,11,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк  "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору та договору застави транспортного засобу недійсними, відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва  через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                            Л. І. Цокол