У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 5 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк» (далі – АКБ «УкрСиббанк») звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2008 року згідно з кредитним договором надав ОСОБА_4 кредитні кошти в розмірі 35 тис. доларів США зі сплатою 16% річних. Узяті на себе зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином і в повному обсязі не виконував, тому станом на 27 листопада 2009 року допустила заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 661,37 доларів США, що є еквівалентом 284 613 грн. 39 коп.
Оскільки відповідачка ОСОБА_5 згідно з договором поруки поручилась перед кредитором за виконання ОСОБА_4 свого зобов’язання, то позивач просив суд стягнути вказану суму, неустойку за порушення зобов’язань в розмірі 500 грн., пеню в розмірі 582 грн. 83 коп. та судові витрати солідарно з обох відповідачів.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 5 липня 2010 року, позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь АКБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 285 696 грн. 22 коп., 1 700 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України.
Про належне повідомлення особи про дату розгляду справи може свідчити розписка.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи на 20 квітня 2010 року в установленому процесуальним законом порядку судом першої інстанції не повідомлялась, у справі відсутня розписка про отримання нею судової повістки. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_5 звертала на це увагу, однак апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги зазначені доводи, які свідчили про порушення районним судом конституційних принципів судочинства – диспозитивності й змагальності сторін, та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства та згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.
Зокрема, посилання апеляційного суду на те, що судову повістку було отримано чоловіком ОСОБА_5 – ОСОБА_4, і вона як член сім’ї була повідомлена про день та час розгляду справи є безпідставними, оскільки положення ч. 3 ст. 76 ЦПК України застосовуються в тому разі, якщо повістка вручається не стороні в справі, а члену сім’ї. Проте як ОСОБА_5 так і ОСОБА_4 є окремими учасниками процесу й повідомлення кожного з них є обов’язковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України). Крім того, як убачається з позовної заяви, відповідачі проживають за різними адресами.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд першої інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки.
Проте суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону розгляд справи не відклав, а, розглянувши справу у відсутність ОСОБА_5, доводів останньої щодо суті спору не перевірив, чим позбавив її гарантованого права на судовий захист.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Оскільки допущене судом першої інстанції порушення не було усунено апеляційним судом, що призвело до неправильного вирішення спору, оскаржувані рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 332, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 5 липня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : Д.Д. Луспеник
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко