Судове рішення #14736
20-11/064

Господарський суд міста Севастополя


Іменем України

РІШЕННЯ

"20" червня 2006 р.

справа № 20-11/064


За позовом  Державного підприємства Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж”

до відповідача Військової частини А 4515

про стягнення заборгованості у розмірі  32998,47 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

від позивача –Тихий Є.В., довіреність №  34/05-1   від 16.01.06.

від відповідача –Сірік Д.В., довіреність № 3 від 01.09.05.



СУТЬ СПОРУ:


Державне підприємство МОУ "102 Підприємство електричних мереж"  звернулося до суду з позовом до Військової частини № 4515 про стягнення заборгованості у розмірі  32998,47 грн.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору № 5 від 12.02.03.

В процесі судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги просить стягнути основну заборгованість в розмірі 39265,51грн.,  суму інфляційного відшкодування в розмірі 853,71 грн.,  3 % річних  - 436,98 грн.,  пеня  - 2348,16 грн.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги визнає частково, визнає позовні вимоги в сумі 32998,47 грн.


Згідно із ст. 20, 22 Господарського  процесуального кодексу України представнику позивача роз`яснені  його процесуальні   права та обов`язки.  


Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін,  суд,  встановив:


12.02.03 між Державним підприємством Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж” та Військовою частиною А 4515 було укладено договір № 5  про технічне забезпечення електроенергією.

           Відповідно до п. 1.1  Договору Позивач зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії відповідачеві в об`ємах відповідно до  договору на постачання, а відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати перетоки електричної енергії.

          Позивач зобов`язання за Договором виконав належним чином.

          15.06.05 сторони провели звірку взаєморозрахунків, було складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість Військової частини А 4515 перед Державним підприємством Міністерство оборони України “102 підприємство електричних мереж” складає 35464,62 грн. Акт підписаний обома сторонами.


          Однак представник позивача просить стягнути  основну заборгованість в розмірі  39265,51 грн., з яких 3800,89 грн. заборгованість за травень 2006 року, відповідно до рахунку № 5/5 від 13.06.06.

Відповідно до ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку  не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, строк виконання зобов`язання за Договором по сплаті заборгованості за травень 2006 року в розмірі 3800,89 грн. настав лише 20.06.06, тобто на момент розгляду справи строк виконання зобов`язання за Договором не настав.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі  39265,51 грн. такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку  не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином Військова частина А 4515 повинна була сплатити заборгованість у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто 20.06.06, однак у зв`язку з тим,  що на момент розгляду справи строк виконання не настав, тому заборгованість в розмірі 3800,89 грн. являється такою, що не підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути суму інфляційного відшкодування в розмірі 853,71 грн.,  3 % річних  - 436,98 грн.,  пеня  - 2348,16 грн. Суд вважає позовні вимоги в цієї частині такими, що підлягають стягненню в повному обсязі.

Згідно ст. 546,  ст. 549, п.3 ст.611  Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач повинен сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня сплачується за прострочку виконання зобов`язання більш ніж 10 дней.  

Пеня, згідно розрахунку Позивача складає 2348,16 грн. Розрахунок пені перевірений судом, він здійснений з урахуванням вищезазначених норм. Позовні вимоги в цієї частині визнані судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3%  річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши  розрахунок 3 % річних, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в розмірі 436,98 грн.  підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Позивачем заявлена до стягнення сума інфляційного відшкодування –853,71 грн.          Перевіривши  розрахунок інфляційного відшкодування, керуючись вищезазначеними нормами, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційного відшкодування в розмірі 853,71 грн. підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  суд покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд


В И Р І Ш И В:


1.          Позов задовольнити частково.

     2.          Стягнути з Військової частини А 4515  (99013 м. Севастополь, р/р 05010021054205, код  ЄДРПОУ 07945732 в Нахімовському ОГК ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж” (99007 м. Севастополь, вул. 4-а Бастіонна, 32, р/р 260023237, МФО 324504, код ЄДРПОУ 24964620 в СФ АППБ “Аваль”) 39103,47 грн., у тому числі 35464,62грн. –сума основного боргу, інфляційне відшкодування в розмірі 853,71 грн.,  3% річних  -   436,98 грн. пеня в розмірі 2348,16 грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі  391,03 грн. і витрати на  інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 107,55 грн.


Видати наказ після набрання рішенням законної сили.


3. В іншій частині позовних вимог відмовити.


Копії  рішення направити сторонам.


Суддя                                                                                                                В.Є. Дмитрієв


Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано   23.06.06









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація