Справа № 2-3/11 р.    

                   № 2- 7/10 р.

                   № 2-448/09 р.

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.04.2011 р.                                                                  Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі : головуючої судді                                          Кащук А.М.

при секретарі                                                                  Матвієнко А.А.  

з участю позивачки                                                        ОСОБА_1                                             

представника позивачки                                              ОСОБА_2

відповідачки                                                                    ОСОБА_3

адвоката                                                                            ОСОБА_4

третьої особи                                                                    Романенка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1   до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача –Територіальна державна інспекція праці у Черкаській області про стягнення заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку ,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,   моральної шкоди,  

                                           в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду 01.07.2009 р. з позовними вимогами до ОСОБА_3 і просив стягнути з неї заборгованість по заробітній платі в сумі 10095 грн. за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. та 10000 грн. моральної шкоди ( а.с. 1-2). В ході розгляду справи позивач змінював свої вимоги :  так 12.11.2009р. позивач змінив позовні вимоги і просив стягнути  заборгованість по зарплаті в сумі 10080 грн. за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. ; моральну шкоду в сумі 10000 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з липня 2009 р. по 01.11.2009 р. в сумі 2793 грн. ;  компенсацію за невикористану відпустку в сумі  738.59 грн. ( а.с. 21-22) . Пізніше  14.05.2010 р. позивач знову змінив свої позовні вимоги зменшивши вимоги в частині відшкодування моральної шкоди з 10000 грн. до 1000 грн. , та просив стягнути : заборгованість по заробітній платі в сумі 9286.30 грн. за період з 01.01.2008 р. по 26.05.2009 р. ; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі  3186.52  грн. за період з 26.05.2009 р. по 01.11.2009 р. ; компенсацію за невикористану відпустку в сумі  660.56 грн.

В послідуючому 18.01.2010 р. позивач збільшив позовні вимоги  в частині стягнення  моральної шкоди з 1000 грн. до 3000 грн., в іншій частині залишив позовні вимоги без змін. Також позивач просить стягнути  судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі  4200грн. , а  в частині стягнення заробітної плати допустити негайне виконання. Свої вимоги позивач мотивує тим, що працював у приватного підприємця ОСОБА_3 в магазині «Два колеса»АДРЕСА_2 з 30.11.2007 р. і по 26.05.2009 р. за  трудовим договором  і з 01.01.2008 р. відповідачка не платила йому заробітну плату  та не надавала відпустки, а 26.05.2009 р.вигнала його з роботи , не виплативши  заборгованість  по заробітній платі  та  компенсацію за відпустки за 2008-2009 роки. Невиплатою зарплати та компенсації за невикористані відпустки позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях , вимагала додаткових зусиль по організації свого життя, яку позивач оцінює в 3000 грн. Так, як з вини відповідача виникла   затримка  розрахунку при звільненні  відповідачка повинна виплатити середній заробіток за час затримки з 26.05.2009 р. по 01.11.2009р.

          Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала   і пояснила, що  ОСОБА_1 дійсно працював  продавцем за  трудовим договором, зареєстрованим  в Звенигородському  Центрі зайнятості  з 30.11.2007 р.  в магазині «Два колеса»АДРЕСА_2, який належить відповідачці. Позивачу не виплачені  заробітна плата  за 19 днів  травня 2009 р. та  компенсація за відпустку за п»ять відпрацьованих   місяців 2009 р. в сумі 676 грн., що сталося  не з вини відповідачки , а тому , що позивач не з»являвся  для розірвання договору та отримання розрахунку. Причиною звільнення позивача стали прогули без поважної причини. Коли між відповідачкою та її чоловіком ОСОБА_6 виникли неприязні відносини з-за розлучення, продавці, вт.ч. і позивач  перестали  виконувати її розпорядження, а виконували вказівки ОСОБА_6, який вивозив товар з магазинів, тому вона 26.05.2009 р. забрала ключі у продавців від магазинів. 26.05.2009 р. з її магазину «Природа»в АДРЕСА_3 було викрадено  товар та всю робочу документацію і зокрема відомості про виплату заробітної плати найманим працівникам , табелі  обліку робочого  часу, про що вона писала в своїх заявах в міліцію, підозрюючи , що це зробив її бувший чоловік ОСОБА_6 і лише після цього позивач звернувся з позовом до суду.  Відповідачка неодноразово пропонувала позивачу з»явитися для дачі пояснень, розірвання трудового договору та отримання розрахунку при звільненні, що підтверджується поясненнями самого позивача,який підтвердив , що відповідачка йому телефонувала,  листами з Центру зайнятості, з яких вбачається , що відповідачка намагалась зняти з реєстрації трудовий договір , однак не  змогла це зробити    у відсутності найманого працівника.

          Представник третьої  особи  Територіальної державної  інспекції праці у Черкаській області

ОСОБА_5 вважає, що позов підлягає задоволенню   частково та пояснив, що стан додержання законодавства про працю в частині укладання  підприємцями , в т.ч і фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_3 трудових договорів з найманими працівниками перевірявся робочими групами по сприянню легалізації ринку праці в м. Ватутіне та Звенигородському районі щоквартально ( магазини ««Природа»  в АДРЕСА_3 та в  АДРЕСА_2 ,  магазин «Два колеса»в АДРЕСА_4) . Порушень при перевірках виявлено не було, що підтверджується  протоколами засідань робочої групи   по сприянню легалізації ринку праці в м. Ватутіне та засідань комісії Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової  зайнятості, погашення заборгованості  із заробітної плати , пенсій, стипендій  та інших соціальних виплат.  Приватний підприємець ОСОБА_3  вела табелі обліку робочого часу, відомості на виплату заробітної плати, заробітну плату виплачувала не нижче мінімальної, скарг від працівників на невиплату заробітної плати та не ненадання відпусток не було. ОСОБА_1  при перевірці навіть казав, що він дуже задоволений умовами праці, що запам»ятав інспектор, так як це рідко зустрічається. Акти про порушення  ОСОБА_3  законодавства про працю головним державним іспектором праці ОСОБА_5 не складалися, так як такі порушення виявлені не були.

          Допитані в суді свідки  пояснили слідуюче :

свідок  ОСОБА_6   пояснив , що ОСОБА_1 працював продавцем в магазині «Два колеса»з 30.11.2007 р. і бувша дружина свідка  ОСОБА_3 не виплачувала найманим працівникам  заробітну плату та компенсацію за відпустку , в т.ч. і  ОСОБА_1 з 01.01.2008 р., так як на той час у них з відповідачкою була фінансова скрута , були великі борги ,в т.ч. перед банком та іншими людьми, хоча свідок витрачав кошти на відпочинок відповідачки в Турції. Позивачу, як і іншим продавцям обіцяли розрахуватися ближчим часом і вони погодились почекати, так як їм обіцяли виплатити більше мінімальної заробітної плати .  Відповідачка бухгалтерію не вела, обліку проданого товару не було, ревізій не було. Зарплата видавалась до січня 2008 р., без ведення відомостей, гроші видавали на руки , але ніхто ніде не розписувався,  а з січня 2008 р. зарплата не видавалась, відпустки не надавались. ОСОБА_1 працював сам , деякий час з ним неофіційно працював його син . Свідок  до 26.05.2009 р. мав доступ до магазинів, так як привозив товар, документи на нього, однак  після 26.05.2009 р. він з відповідачкою не проживав і віддав їй ключі від магазинів. Ревізій, перевірок з інспекції праці та інших в магазині ніколи  не було, один раз пожежники перевірили. В магазині «Природа»в АДРЕСА_3 у відповідачки був кабінет, однак які вона там зберігала документи йому не відомо;

свідок  ОСОБА_7 пояснила, що працювала в магазині «Природа»в м. Звенигородка продавцем по  трудовому договору з підприємцем ОСОБА_3, зареєстрованому в центрі зайнятості з 02.07.2008 р. по 26.05.2009 р. Коли вона прийшла працювати в магазин , там вже працювала її секруха –ОСОБА_8 ОСОБА_3 заробітну плату їм не платила, відпустки не надавала, компенсацію за відпустки теж. Позивач ОСОБА_1 працював в магазині «Два колеса», який як магазин «Природа»розташований на базарі м. Звенигородка. Позивач працював в магазині один, іншого працівника вона не бачила . Кожен день ОСОБА_1 приносив в їх магазин виручку , вони спілкувалися і знали, що йому теж не виплачують зарплату та не надають відпустку. Відповідачка просила почекати з виплатами, так як у неї була фінансова скрута і вони погоджувалися чекати.  Ревізій в магазині не було, інспектор праці  не перевіряв, відомості на зарплату не велися;

свідок ОСОБА_8 пояснила , що ОСОБА_1 працював в магазині «Два колеса», а вона працювала в магазині «Природа», які розташовані на базарі в м. Звенигородка та  належали ОСОБА_3 ОСОБА_1 продавав мопеди і працював до того ж часу , що і свідок. ОСОБА_1 здавав  їй та ОСОБА_7, з якою вона працювала виручку і тому знає, що він також не отримував зарплату та компенсацію за відпустку . Разом з ОСОБА_1 працював його син ОСОБА_9, який звільнився раніше за батька. Чи платили заробітну плату сину свідок не знає. ОСОБА_1 не говорив, що відповідачка пропонувала йому розрахунок . Перевірок в магазині не було, один раз перевіряли пожежники;

показами свідка ОСОБА_10 –начальника відділу персоніфікованого обліку УПФУ у Звенигородському районі пояснила  , що згідно до індивідуальних відомостей про застрахованих осіб підприємець  ОСОБА_3 сплачувала страхові внески за найманих працівників , в т.ч. за ОСОБА_1, виходячи з мінімального розміру заробітної плати з січня 2008 р. по 31.05.2009 р. Ця звітність є обов»язковою, страхові внески виплачуються з нарахованої заробітної плати. Чи виплачувалась насправді заробітна плата свідку не відомо, ОСОБА_1 з приводу невиплати заробітної плати не звертався;

свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_1 –його батько, він працював з ним в магазині «Два колеса»в м. Звенигородка згідно до трудового договору з 01.07.2008 р. по 29.12.2008 р.  Працювати в магазині запропонував йому батько, зарплату свідку не платили , тільки обіцяли,пояснювали фінансовими труднощами, однак він нікуди зі скаргами та заявами  не звертався,так як немає коштів на адвоката. Трудовий договір розірвав через центр зайнятості. Чи платили заробітну плату батьку він не знає. Магазин первіряли тільки пожежники, інших перевірок не було. Виручку вони здавали в магазин «Природа»;

свідок ОСОБА_12 – начальник відділу з питань праці  Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області пояснила, що вона входила до складу робочої групи , яка здійснювала рейдові перевірки підприємців по місту Звенигородка  з питань дотримання податкового законодавства, законодавства про працю та з охорони праці, укладання трудових договорів з найманими працівниками суб»єктами усіх форм власності.  До складу робочої групи обов»язково входив  головний державний інспектор праці ОСОБА_5 Свідок була секретарем робочої групи , тому робила записи по перевірках, фіксувала чи були порушення. УПСЗН готувало по цим записам довідки і ця інформація доводилася  на засіданнях комісії  Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової зайнятості, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій , стипендій та інших соціальних виплат та відображалася в протоколах комісії. Зокрема  під час рейдів перевірялися магазини підприємця ОСОБА_3 в м. Звенигородка  магазини «Природа»та «Два колеса». В магазині «Два колеса»працювало двоє найманих працівників батько та син , власник пред»являла необхідні документи і претензій до неї не було , порушень трудового законодавства  не було  виявлено . ОСОБА_1 казав, що йому подобається працювати в магазині , скарг від нього не було.  ОСОБА_3 вела відомості по виплаті зарплати , з боку найманих працівників скарг на невиплату зарплати, не надання відпусток  не було.  Працівники могли навіть анонімно  по телефону повідомити про невиплату заробітної плати, однак таких повідомлень не було. Чому в протоколі засідання комісії від 23.09.2008 р. по магазину « Природа»в АДРЕСА_4 , приватний підприємець ОСОБА_3 , наймані працівники ОСОБА_7, ОСОБА_8   зазначено  , що табель обліку  робочого часу  та відомість на виплату заробітної плати не ведуться, вона пояснити не може,  секретар ОСОБА_13., яка не входила до складу робочої групи і не приймала участь у перевірках,  допустила помилку, так як свідок  такої інформації їй  не надавала і таких порушень не виявляла. Остання перевірка в магазині «Природа»проводилася 20 травня 2009 р. , коли ще працювали ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а доводилась ця інформація на засіданні комісії  в червні 2009 р. і відображена в протоколі засідання комісії від 16.06.2009 р. ;

свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона була секретарем комісії Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової зайнятості, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій , стипендій та інших соціальних виплат, що проводилася щовівторка та складала протоколи засідань комісії по своїм записам та по записам , які надавала секретар робочої групи ОСОБА_12  Чому є розбіжності між копією протоколу засідання комісії від 23.09.2008 р.  по магазину «Природа»в АДРЕСА_4 , приватний підприємець ОСОБА_3 , який надав суду головний державний інспектор праці ОСОБА_5 і де зазначено, що табель обліку  робочого часу  та відомість на виплату заробітної плати ведуться ( а.с 61-63)  та  оригіналом  протоколу  і  завіреною  копією протоколу цього ж засідання комісії  наданими УПСЗН Звенигородської РДА  на запит суду де   зазначено  , що табель обліку  робочого часу  та відомість на виплату заробітної плати не ведуться , пояснити не може, можливо вона допустила помилку. Також не може пояснити чому вона вписала в протокол , як члена робочої групи ОСОБА_14 , який на той час вже не працював в центрі зайнятості , про що вона  дізналася пізніше. Могло бути кілька примірників протоколу. Чому оригінал тільки цього  протоколу виконаний на бумазі іншого кольору, ніж всі інші пояснити не може. Оригінали протоколів зберігалися в УПСЗН, копії протоколів  видавались  на прохання членів робочої групи, хто видав копію протоколу ОСОБА_5  і чому вона не була завірена ,вона не знає;

свідок ОСОБА_14 пояснив , що він входив до складу робочої групи,  яка перевіряла підприємців по Звенигородському району та в м. Звенигородка з приводу дотримання ними законодавства про працю, в м. Ватутіне , яке має обласне підпорядкування діяла своя робоча група. Також свідок  приймав участь у засіданнях комісії Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової зайнятості, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій , стипендій та інших соціальних виплат, які проходили щовівторка . Входив до складу робочої групи до серпня 2008 р., так як пізніше перейшов на роботу в СБУ. Чи перевірялася конкретно підприємець ОСОБА_3 не пам»ятає, так як це було давно, результати роботи робочої групи викладені в протоколах . Може підтвердити те , що робоча група дійсно працювала і перевіряла підприємців;

свідок ОСОБА_15 пояснив, що в 2008-2009 роках він працював у ДПА у Звенигородському районі та входив до складу робочої групи яка перевіряла підприємців по Звенигородському району та в м. Звенигородка з приводу дотримання ними законодавства про працю. Щовівторка відбувалося засідання комісії райдержадміністрації, на яких обговорювалися результати рейдових перевірок, викликалися підприємці, які допускали порушення. Чи викликали ОСОБА_3 не пам»ятає. Підприємця ОСОБА_3 він в обличчя знає, але чи конкретно приймав участь у її перевірці не пам»ятає, особисто він нічого не підписував. ОСОБА_14 входив до складу робочої групи до переходу його в СБУ.

Суд вислухавши доводи сторін та їх представників, третю особу на боці відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з слідуючих підстав.                                             

Так судом встановлено  наступні факти та відповідні   їм правовідносини .

ОСОБА_3 зареєстрована , як фізична особа –підприємець і має на праві власності три магазини :  магазин «Природа»в АДРЕСА_3 ,  та  магазини  в АДРЕСА_4 ( базарна площа) «Природа»та    «Два колеса»( Мотехніка), де працював позивач .

В підприємницькій діяльності ОСОБА_3 використовувала  працю найманих робітників.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у приватного підприємця ОСОБА_3 продавцем у магазині «Два колеса»в м. Звенигородка, Черкаської області з 30.11.2007 р. по 26.05.2009 р. на підставі  трудового договору , зареєстрованого   в  Звенигородському районному  центрі зайнятості, згідно до якого тривалість робочого тижня  40 годин   з одним вихідним днем та відпусткою тривалістю  24 календарних  дні з оплатою праці щомісяця в розмірі мінімальної заробітної плати.

Разом з  ОСОБА_1  в магазині «Два колеса»в м. Звенигородка з 01.07.2008 р. по 29.12.2008 р. працював його син ОСОБА_11 , з яким також було укладено письмовий трудовий договір, зареєстрований в центрі зайнятості.

Згідно до протоколів засідань комісії  Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової зайнятості, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій , стипендій та інших соціальних виплат вбачається , що робочою групою в складі головного державного інспектора праці територіальної інспекції праці ОСОБА_5, представників ДПА в Звенигородському районі, районного центру зайнятості , представника управління праці і соціального захисту населення проводились перевірки дотримання законодавства про працю суб»єктами підприємницької діяльності в 2008-2009 роках, в т.ч. і підприємця ОСОБА_3

Як вбачається з інформацій відділу з питань праці УПСЗН Звенигородської РДА Черкаської області  на ім»я голови райдержадміністрації  були проведені рейдові перевірки суб»єктів підприємницької діяльності з приводу дотримання законодавства про працю ,результати яких були відображені в послідуючому у протоколах засідань комісїї , зокрема результати перевірок магазинів ПП ОСОБА_3 :   15.04.2008 р. перевірка магазину «Природа»- в протоколі № 14/08 від 22.05.2008 р. ; результати перевірки магазину «Природа»- в протоколі засідань комісії № 33/08 від 23.09.2008 ; результати перевірки  16.01.2009 р. магазину «Мототехніка» ( справжня назва «Два колеса») –в протоколі комісії від 20.01.2009 р.;  результати перевірки 20.05.2009 р. магазину «Природа»  - в  протоколі  засідання комісії  від 16.06.2009 р.

Так, в протоколах засідання комісії зазначено наступне :

п.7 протоколу № 14/08 від 22.05.2008 р. магазин «Природа»АДРЕСА_4, підприємець ОСОБА_3, найманий працівник ОСОБА_8 з якою укладена трудова угода, табель обліку робочого часу та відомість на виплату заробітної плати ведуться, підприємцем дотримується виплата заробітної плати не нижче мінімальної ;

п. 12 протоколу № 19/09 від 16.06.2009 р. магазин «Природа»АДРЕСА_4, підприємець ОСОБА_3, наймані працівники ОСОБА_8, ОСОБА_7 з якими укладені трудові угоди, табель обліку робочого часу та відомість на виплату заробітної плати ведуться, підприємцем дотримується виплата заробітної плати не нижче мінімальної ;

п. 6 протоколу № 2/09 від 20.01.2009 р.  магазин «Мототехніка»( «Два колеса») м. Звенигородка, підприємець ОСОБА_3 , найманий працівник ОСОБА_1, з яким укладена трудова угода через районний центр зайнятості , табель обліку робочого часу та відомості на виплату заробітної плати  ведуться, підприємцем дотримується виплата заробітної плати на рівні  не нижче мінімальної .

В п. 1 протоколі засідань комісії № 33/08 від 23.09.2008 р., наданому на вимогу суду в лютому 2011 р. зазначено , як об»єкт перевірки  магазин «Природа»АДРЕСА_4  , підприємець ОСОБА_3, наймані працівники ОСОБА_8, ОСОБА_7 з якими укладені трудові угоди, зазначено , що табель обліку робочого часу та відомість на виплату заробітної плати не ведуться.  В копії цього ж протоколу , який був приєднаний до матеріалів справи ще в 2010 р. а.с. 61-63  зазначено, що табель обліку робочого часу та відомість на виплату заробітної плати  ведуться. Однак, як зазначили допитані в суді  члени робочої групи головний державний інспектор праці  ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_12 –начальник відділу з питань праці  Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області , яка готувала інформацію на засідання комісії , ними такі порушення при перевірці  23.09.2008 р. магазину «Природа»в м. Звенигородка виявлені не були і чому такі дані внесла в протокол секретар комісії  ОСОБА_13вони пояснити не можуть. ОСОБА_5 також пояснив, що копію протоколу засідання комісії він отримав  після засідання комісії  в УПСЗН Звенигородської РДА і надав її суду, чому дані в ньому  не відповідають  оригіналу та копії , які були надані пізніше пояснити не може.

Позивач стверджує, що за весь час роботи не отримував заробітну плату , не отримав компенсацію за відпустку за весь відпрацьований час, при цьому, як на доказ посилається на покази свідків ОСОБА_6- бувшого чоловіка відповідачки , свого сина  ОСОБА_11 з яким разом працював в магазині, продавців магазину «Природа»ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Представник позивача ОСОБА_2 , як на письмовий доказ також посилається на пояснення водія –експедитора ОСОБА_16, які містяться  у висновку від 27.08.2009 р.  за результатами перевірки службою внутрішньої безпеки ГУБОЗ ВВБ в Черкаській області за зверненням гр. ОСОБА_17 ( батька відповідачки) , щодо можливих неправомірних дій з боку начальника СГІРФО Звенигородського РВ УМВС  підполковника міліції Кравчука С.І. , де ОСОБА_16 пояснив, що  працював водієм в ПП ОСОБА_18, розвозив товари по її магазинам і з цією метою на нього був виписаний тимчасовий реєстраційний талон. З 26.05.2009 р. він звільнився , так як ОСОБА_3 перестала виплачувати заробітну плату.

Однак на думку суду пояснення водія свідчать про те  , що спочатку ОСОБА_3 платила заробітну плату, а потім перестала і він звільнився, що суперечить  поясненням  позивача та  свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8, ОСОБА_7 , ОСОБА_11,  що заробітна плата не виплачувалась взагалі.

До показів свідків  ОСОБА_6 ,ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11  в тій  частині  , що відповідачка взагалі не виплачувала заробітну плату продавцям  суд ставиться критично, поскільки всі свідки є зацікавленими особами в результатах розгляду справи , свідок  ОСОБА_6 - бувший чоловік відповідачки  з яким у неї існують неприязні відносини, пов»язані з розлученням та розподілом майна ,свідок ОСОБА_11 –син позивача,  а свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8  самі виступають позивачами  за  аналогічними  позовами , тому є особами зацікавленими. Крім того покази цих свідків спростовуються, як письмовим доказами , так і показами свідків ОСОБА_12  , ОСОБА_14 ,ОСОБА_15 , поясненнями головного державного інспектора праці в Черкаській області ОСОБА_5

Доказом виплати заробітної плати працівникам є відомість про виплату заробітної плати.  Відповідачка   не  надала  суду відомості  про виплату заробітної плати позивачу та іншим її найманим працівникам, які працювали в магазинах в м. Ватутіне та м. Звенигородка, Черкаської області  та пояснила, що  з магазину «Природа»в м. Ватутіне, розташованому по АДРЕСА_3  у неї було викрадено не тільки товар, а й всю робочу документацію по всих найманих працівникам  ( табелі обліку робочого часу, відомості на виплату заробітної плати та інші ), яка зберігалася в кабінеті цього магазину , що  підтверджується :

її зверненнями 26.05.2009 р. до Ватутінського МВ УМВС в Черкаській області ( ЖРЗПЗ № № 370 від 26.05.2009 р.) та до Звенигородського РВ УМВС в Черкаській області (ЖРЗПЗ № 927 від 26.05.2009 р.) ,  з приводу викрадення у неї  не тільки товару із магазину, але й викрадення документів , зокрема табелів обліку робочого часу та відомостей  на виплату заробітної  плати,  які зберігалися в її кабінеті в магазині «Природа»м. Ватутіне , в чому вона підозрює свого бувшого чоловіка ОСОБА_6, який мав доступ до її кабінета;

заявами ОСОБА_3 до Звенигородської міжрайонної прокуратури, де  в поясненні  прокурору від 28.06.2009 р. ОСОБА_3 писала про викрадення у неї робочої документації. За  результатами перевірки слідчим прокуратури ОСОБА_19 в постановах від 10.06.2009 р.,  13.06.2009 р., 30.09.2009 р. та за якими   прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 на підставі  ст.6 п.2 КПК України;

відмовними матеріалами Звенигородської міжрайонної  прокуратури № 06/2 –105,де міститься  пояснення відібране 26.05.2009 р. дільничим Ватутінського МВ УМВС Лисогором В.М.  у гр. ОСОБА_21,яка пояснила, що бачила, як 26.05.2009 р. з магазину «Природа», що у АДРЕСА_5 близько 14-00 г. невідомий чоловік худорлявої статури носив з магазину товар у автомобіль «бус». А ввечері вона дізналася від господарки, що товар вивезено без її дозволу;  

висновком від 07.07.2009 р. перевірки ВСГІРФО УМВС України в Черкаській області  за заявою ОСОБА_3 щодо неправомірних дій  ОСОБА_6, де  зазначено , що  ОСОБА_3 звернулася з заявою 27.05.2009 р. , де повідомила , що ОСОБА_6 перешкоджає їй здійснювати підприємницьку діяльність, вивіз товар з магазинів на значну суму, забрав ключі від гаражів, які використовуються , як склади товару та поточну документацію на торгівлю ( табелі обліку робочих днів та видачі заробітної плати, договори з постачальниками та інше). З цього ж висновку вбачається, що ОСОБА_6 заперечував будь-яке  відношення до підприємницької діяльності  ОСОБА_3

З викладеного вбачається, що з заявами до правоохоронних органів про викрадення робочої документації відповідачка звернулася   до звернення позивача з позовом до суду , тому суд не може розцінювати такі дії , як намір ухилитися від виплати заробітної плати.

Також відповідачка в обгрунтування своїх тверджень щодо виплати заробітної плати  позивачу посилається, як на доказ  на  :

відомості про  спалату нею  страхових внесків  за позивача до Пенсійний фонду ( а.с. 43);

протоколи засіданнь комісії Звенигородської райдержадміністрації  з питань легалізації тіньової зайнятості , погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат за 2008-2009 роки ОСОБА_3 в магазинах «Природа»та «Два колеса», що розташовані в м. Звенигородка, які підтверджують  ведення нею  відомостей  на виплату заробітної плати та  табелів обліку робочого часу та виплату нею заробітної плати найманим працівникам в розмірі не нижче мінімальної;

покази свідка ОСОБА_12 про те , що в магазинах в м. Звенигородка ОСОБА_3   вела відомості на виплату заробітної плати та  табелі обліку робочого часу і притензій по невиплаті заробітної плати до неї найманих працівників не було;

 пояснення головного державного інспектора праці у Черкаській області ОСОБА_5

Суд вважає сумнівним пояснення позивача, що він тривалий час   не отримуючи  заробітну плату   погодився  чекати її виплати невизначений строк , зваживши  на «скрутне фінансове становище відповідачки, яка є власницею трьох магазинів  та ще й  запросив працювати в магазин свою сина ОСОБА_11 , який теж не отримав зарбітну плату ,  після чого ще пропрацював не отримуючи заробітної плати  майже рік .  При цьому   позивач не звертався з приводу не виплати йому заробітної плати в жоден орган (  суд, прокуратуру , управління праці та соцального захисту населення , до  державного інспектора  праці ) , не скориставсь анонімною телефонною лінією , яка діяла та номер якої піблікувався у місцевій пресі, а до суду з позовом звернувся  лише  в липні 2009 р. ,вже  після звернення відповідачки до правоохоронних органів  з заявою про викрадення у неї  робочої документації .

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпПУ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня ,  коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом  про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Пленум Верховного Суду України в п.25 постанови від  24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз»яснив , що за вирішенням спору про оплату праці працівники, можуть звернутися до обраної на підприємстві КТС  або до суду в строки, передбачені ст. 233 КЗпП України . У справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення з заявою до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права . Пропуск без поважних причин  тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові.

Закінчення строку виплати заробітної плати  ( ст. 115 КЗпП України) не є початком  перебігу зазначеного процесуального строку , якщо не оспорюється право на її одержання. В даному випадку позивач оспорює право на одержання заробітної плати, яка зі слів  відповідачки йому вже виплачена, доказів того , що відповідачка визнавала за ним цю заборгованість позивач суду не надав, а тому  перебіг тримісячного строку звернення до суду позивача починався з часу закінчення строку на виплату заробітної плати.

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства кожна сторона зобов»язується довести в судовому засіданні ті обставини , на які посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень, надані сторонами докази мають бути належними та допустимими.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивач  не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині невиплати йому заробітної плати за період з 01.01.2008 р. по квітень 2009 р. та поважності причин пропуску строку звернення до суду , а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, як за безпідставністю, так і в з»вязку з пропущенням строку звернення до суду.

Відповідачка визнала, що не виплатила позивачу заробітну плату за 19 календарних  днів травня 2009 р. та компенсацію за відпустку за 2009 р. за фактично  відпрацьований час і ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 94,95 КЗпП України власник виплачує працівникові за виконану ним роботу –заробітну плату, яка не може бути меншою мінімальної заробітної плати , встановленої Законом України «Про оплату праці». Статтею 115  КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заробітну плату за травень 2009 р. за фактично відпрацьований час  по 26.05.2009 р. , що становить   16 робочих днів в сумі  457.67 грн. ( 16 робочих днів х на середньоденну заробітну плату 28.60 грн. , яка обраховується відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої постановою КМ України  № 100 від 08.02.1995 р. і становить  28.60 грн. ( заробітна плата за березень  - 605 грн. + заробітна плата за квітень –625 грн.  = 1230 грн. поділена  на кількість робочих днів  за ці два місяці –43 дні .

Згідно із частинами 1,4 ст. 83 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодаства  про оплату праці»розглядаючи спори про виплату грошової компенсації  за невикористану відпустку , необхідно виходити з того , що згідно до ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи .

Позивач просить стягнути компенсацію за відпустку за 2008-2009 роки в сумі 660.56 грн.,  однак не надав суду доказів  того , що за 2008 р. йому не надавалась відпустка чи компенсація за неї , до показів свідків  ОСОБА_6, ОСОБА_8,ОСОБА_7, ОСОБА_11  в цій частині суд ставиться критично з вищенаведених підстав та з підстав пропуску строку звернення до суду вважає, що  цій частині  позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо невиплати компенсації за відпустку за фактично відпрацьований час 2009 р. відповідачка визнає і вони підлягають задоволенню.

З урахуванням того , що позивач мав право раз на рік на відпустку тривалістю 24 календарних дні , то з урахуванням фактично відпрацьованого часу позивач має право на отримання компенсації за 10 днів невідбутої  відпустки.

Таким чином, суд вважає, що  підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача компенсація за відпустку за фактично відпрацьований час за 2009 р., яка вираховується  відповідно до  п. 7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМ України  № 100 від 08.02.1995 р. і ця компенсація за 10 днів відпустки буде становити  295.70 грн. ( 10 відпусних днів , помножених на середньоденну заробітну плату, яка становить  29.57 грн.)  В свою чергу середньоденна заробітна плата визначається з  шляхом ділення  суми заробітку за весь  відпрацьований час  2897.67 грн. ( січень - березень  2009 р. –по 605 грн.,  квітень 2009 р. –625 грн, травень 2009 р. –457.67 грн. )   на загальну кількість відпрацьованих робочих днів , яка склала 98 робочих днів  ( в  2009 р.  січень –19 дн., лютий –20 дн., березень –21 дн., квітень –22 дн., травень –16 днів ).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про оплату праці»при звільненні працівника виплата всих сум , що належать йому від підприємства  провадиться в день звільнення. Вразі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні , власник повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з копій наказів , наданих відповідачкою ОСОБА_3, позивач  був звільнений наказом від 19.06.2009 р. за прогули з 20.05.2009 р. ( а.с. 71). Однак, як вбачається з пояснень сторін позивач припинив роботу з 26.05.2009 р.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові  сум у строки , зазначені у ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові  його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні , що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми у день звільнення , суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини, при цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця  не виключає його відповідальності.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі , коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування  за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми на яку той мав право , частки , яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Доказів  того , що відповідачка пропонувала позивачу отримати розрахунок при звільненні   вона суду не надала, а  позивач ці обставини заперечує.

Враховуючи , що відповідачка не провела з позивачем остаточний розрахунок при звільненні та не довела відсутність в цьому своєї вини  в судовому засіданні , суд вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні  в межах суми заявлених позовних вимог , підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного . Середній заробіток позивача на день звільнення, виходячи з порядку його обчислення, встановленого п. 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», (що береться за 2 останніх місяці роботи, що передували звільненню) склав 28.60 грн. в день чи 615 грн. на місяць.  Позивач просить стягнути середній заробіток в сумі 3186.52 грн. за період з 26.05.2009 р. по  01.11.2009 р. , хоча при повному задоволенні позовних вимог розмір середнього заробітку за затримку розрахунку  становив би   3174.60 грн. ( 28.60 грн. х 111 днів ) . При частковому задоволенні позову , суд визначає  розмір  відшкодування за час затримки  розрахунку з урахуванням спірної суми на яку позивач має право , а саме  753.37 грн. ( зарплата за травень 2009 р. - 457.67 грн. та компенсація за відпустку  295.70 грн.), частки яку вона становить в заявлених вимогах , істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком  і визначає розмір відшкодування в     1000   грн.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику проводиться у разі , якщо порушення  його законних прав призвели  до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя.

Невиплатою заробітної плати позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях , необхідності прикладання додаткових зусиль  по організації  свого життя, яку з урахуванням вимог  розумності та справедливості , суд оцінює в 500 грн.

В частині стягнення заробітної плати допустити негайне виконання , але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Позивач поніс судові витрати по оплаті правової допомоги  в сумі 4200 грн., які підлягають стягненню з відповідачки відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог. Так, як позовні вимоги позивача задоволено на 14%, то відшкодуванню  на його користь підлягають  судові витрати в сумі  588   грн.

Судові витрати  відповідачки по оплаті правової допомоги склали 1400 грн. , тому з позивача на її користь підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі 1204  грн. Таким чином, провівши взаємні зарахування ,  з  ОСОБА_1 підлягають стягненню  на користь ОСОБА_3 судові витрати за правову допомогу в сумі  616  грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 51 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення справи.

          На підставі ст.ст. 21,24,24-1,83,94,95,115,232,233, 237-1 КЗпП України ,  Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», п.п.20,25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р.  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», п.п. 4,7   Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»та керуючись ст.ст. 10,11, 60,61, 208,209, 212-215,218 ЦПК України,  суд -

                                                      в и р і ш и в :

позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача –Територіальна державна інспекція праці у Черкаській області про стягнення заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку , середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні ,  моральної шкоди   –задоволити  частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1  на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя м. Ватутіне, вул. Кірова 1/38  заборгованість по заробітній платі  за  травень  2009 р.  в сумі 457.67  грн. , компенсацію за 10 днів  невикористаної відпустки    в сумі  295.70  грн. , середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні  в сумі 1000 грн. та  в відшкодування моральної шкоди –500 грн., а всього 2253.37 грн.

В іншій частині позовних вимог -  відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_1  на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі   616  грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати  в дохід держави - 51 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення справи.

          По рішенню в частині стягнення  заробітку  допустити негайне виконання, але не більше , як  за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після проголошення рішення  до  апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський  районний суд.

Суддя