КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011                                                                                           № 51/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           

          

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 18.04.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Оренда» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року

по справі № 51/220 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом          комунального підприємства «Оренда» 

до відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13057» 

про визнання укладеною додаткової угоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року по справі №51/220 відмовлено в позові комунального підприємства «Оренда» до відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13057» про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору № 6843/09 від 13.04.2099 року оренди нежитлового приміщення по вул.Фрунзе, 127-а в містіКиєві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, комунальне підприємство «Оренда» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року по справі №51/220 було поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу КП «Оренда» та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 13057» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги КП «Оренда» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі № 51/220 відмовити, рішення залишити без змін.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. 

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні, надав свої пояснення і заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Оренда» - без задоволення.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2001 року рішенням Подільської районної у місті Києві ради № 49 створено комунальне підприємство «Оренда» і доручено йому укладати на підставі розпоряджень райдержадміністрації договори оренди нежитлових приміщень, які є комунальною власністю району, вирішувати в судовому порядку всі спори, що виникають з орендних відносин (а.с. 29). 

Відповідно до статуту комунального підприємства «Оренда» предметом його діяльності є здійснення заходів щодо передачі в оренду нерухомого майна, що є комунальною власністю Подільського району (а.с. 30-33). 

13.04.2009 року між комунальним підприємством «Оренда» (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 13057» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва № 6843/09, за умовами якого позивач, на підставі розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.04.2009 року № 481, зобов’язався передати, а відповідач - прийняти в оренду приміщення площею 481,6 кв.м. 6-го поверху по вул. Фрунзе, 127-а, літ «А» для розміщення пункту надання побутових послуг (а.с. 14-15).

У відповідності до п. 1.4. договору за користування орендованим приміщенням відповідач сплачує позивачу орендну плату, розмір якої на момент початку дії договору становить 7284,07 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.1.6. договору). 

Згідно з умовами пункту 1.7. договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами та рішенням сесії Подільської районної у місті Києві ради. Орендодавець залишає за собою право переглядати орендну плату згідно затвердженої методики, а також в інших випадках, передбачених законодавством. 

Факт передачі приміщення підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі приміщення (будинка) по вул.Фрунзе, 127-а літ. «А» від 13.04.2009року (а.с. 16).

Відповідно до акта № 320 обстеження орендованого нежитлового приміщення від 13.07.2010 року представниками КП «Оренда» було встановлено, що приміщення відповідач використовує під гуртожиток для проживання працівників підприємства (а.с.23).

У серпні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ВАТ «АТП 13057» про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору № 6843/09 від 13.04.2099 року оренди нежитлового приміщення по вул.Фрунзе, 127-а в містіКиєві. 

Позовні вимоги КП «Оренда» обґрунтовано тим, що відповідач орендоване приміщення фактично використовує під гуртожиток та для проживання працівників підприємства, а тому орендна ставка визначена у розмірі 15% і відповідно становить 19346, 52 грн. 

Також в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він надіслав на адресу відповідача додаткову угоду до договору № 6843/09 від 13.04.2009року, однак останній вказану угоду не підписав та обґрунтованих заперечень проти її підписання не надав чим, на думку позивача, порушив п. 1.7. договору, а тому Комунальне підприємство «Оренда», посилаючись на положення ст. 188 Господарського кодексу України, просить визнати укладеною додаткову угоду про внесення зміни до вказаного договору.

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору № 6843/09 від 13.04.2099 року оренди нежитлового приміщення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Орендні відносини регулюються спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року №2269 зі змінами, яким визначені правовідносини з укладання договору оренди майна що перебуває у комунальній власності.

Нормами статті 2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. 

Відповідно до ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 

Згідно з частиною 1 статті 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. 

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

У відповідності до норм статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. 

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

За приписами статті ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. 

Матеріали справи свідчать, що листом вих. № 67 від 18.02.2010 року позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення додаткової угоди до договору №6843/09 від 13.04.2009року разом з розрахунком орендної плати відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування нерухомим майном територіальної громади Подільського району м.Києва. Відомостей щодо розгляду відповідачем пропозиції позивача про укладення додаткової угоди до договору № 6843/09 від 13.04.2009 року матеріали справи не містять. 

Як вже зазначалось, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач використовує орендоване ним приміщення під гуртожиток, тоді як договором оренди встановлено, що вищевказане приміщення надається відповідачу для розміщення пункту надання побутових послуг, а тому позивач вважає дані обставини підставою для зміни договору №6843/09 від 13.04.2009 року щодо розрахунку орендної плати. 

Згідно з доводами, які викладені в апеляційній скарзі, позивач вважає, що відповідач порушив п. 1.7. договору № 6843/09 від 13.04.2009 року, яким передбачено можливість зміни орендної плати за користування приміщенням площею 481, 6 кв.м. 6-го поверху по вул. Фрунзе, 127-а. 

Відповідно до норм статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом достовірно встановлено, що для укладення або зміни договору необхідно волевиявлення обох сторін, а у судовому порядку змінити договір можливо у разі істотного порушення стороною договору його умов, а також у випадках, встановлених самим договором або законом

Між тим, згідно з ст. 773 ЦК України наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. 

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в силу умов договору та змісту зобов’язань оренди, наведені позивачем обставини є підставою для розірвання договору оренди, а не для внесення змін в договір. 

Нормами статті 21 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» регламентовано, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства. 

Пунктом 1.7. договору, на який посилається позивач, як на підставу свої вимог, передбачено зміну розміру орендної плати у разі зміни стану об’єкта, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами та рішенням сесії Подільської районної у місті Києві ради. 

Натомість, доказів зміни стану приміщення площею 481, 6 кв.м. 6-го поверху по вул. Фрунзе, 127-а, літ. «А», яке є об’єктом договору № 6843/09 від 13.04.2009 року, або прийняття законодавчих актів чи актів місцевого самоврядування щодо зміни розмірів орендної плати позивачем ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не надано. 

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про порушення відповідачем п. 1.7. договору №6843/09 від 13.04.2009 року не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи і є необґрунтованими. 

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва 07.02.2011 року прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Оренда» без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 

 ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу комунального підприємства «Оренда» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року по справі № 51/220 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року по справі №51/220 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 51/220 повернути до господарського суду міста Києва.

 Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                       

 Судді                                                                                          

 26.04.11 (відправлено)