Справа № 2a-190/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Донецьк 23 квітня 2009 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі головуючого судді Тараньової B.C., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (надалі - Управління), другий відповідач - Головне управління державного казначейства у Донецькій області про визнання неправомірною діяльність суб’єкту владних повноважень та зобов’язання Управління сплатити на користь позивача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 - 2008 роки у розмірі 3051 грн. 50 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_2, в зв’язку з чим їй з 1 квітня 2007 року їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Посилаючись на Закон України „Про державну допомогу сімя’м з дітьми» та Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 вважає, що їй не в повному обсязі була виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 -2008 роки.

З позовній заяви вбачається, що про порушення свого права дізналася із відповіді відповідача про отримання допомоги від 19.02.2009 року № 01-15-748.

У судове засідання позивачка не з’явилася, суду надала клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача - Управління в судове засідання не з’явився, просив суд розглянути справу за його відсутністю, надав заперечення на позов, відповідно до яких він позов не визнає з наступних підстав.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена у розмірі обумовлених статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно з яким допомога дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2008 року дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Бюджетним кодексом України передбачено, що Закон про державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за керування бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні обов’язки та проводять витрати тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом витрат. Виконання ст.. 15 Закону України „Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 можливо тільки після внесення змін в обсяг асигнувань та кошторис витрат на вказані цілі.

Положення п. 23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким вносились зміни в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не було визнано неконституційним.

Ухвалою суду від 20.03.2009 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства у Донецькій області.

Представник другого відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову, вказавши, що згідно зі ст.. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету

України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Статтею 95 Конституції України встановлено, що здійснення видатків держави, їх розмір та цільове спрямування визначається виключно відповідним Законом України „Про Державний бюджет України". Статтею 7 Бюджетного Кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями несуть розпорядники бюджетних коштів. Відповідно до Цивільного кодексу України держава не відповідає по зобов’язанням державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов’язанням Держави.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представників відповідачів, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1, є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснює за дитиною догляд; з 01.04.2007 року управлінням праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ОСОБА_1 призначена допомога по догляду за дитиною по день досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до відповіді відповідача від 14.11.2008 року № 01-15-5067 виплата позивачу здійснювалась у розмірі 23 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі ст.. 56 Закону України „Про Державний бюджетна 2007 рік" у сумі: з 01.04.2007- 129, 03грн.; з 01.10.2007- 130, 64 грн. Згідно з довідкою відповідача від 14.11.2008 року № 01-15-5058 позивачці було сплачено за грудень 2007 року - 297 грн. 46 коп., за січень - березень 2008 року - 316, 50 грн. Щомісячно, за квітень - травень 2008 року - 323, 50 грн. Щомісячно, за червень 2008 року - 136, 40 грн., за липень - вересень 2008 року - по 137, 40 грн., за жовтень -листопад 2008 року - по 147, 40 грн. щомісячно.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХП від 21.11.1992 встановлено, що всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Статтею 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХП від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, встановлено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХП від 21.11.1992, в редакції, що діяла в період з 01.07.2007 по 31.12.2007, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в період з 01.07.2007 по 31.12.2007, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня у розмірі 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90, 00 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму,

встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі пункту 14 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України «Про Державний бюджет України»інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема, абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»; пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для сімей з дітьми.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України»(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно до якого встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Як відмічено у Правових позиціях Донецького апеляційного адміністративного суду з питань застосування законодавства України щодо сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію статті частини 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З таких підстав, право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виникає за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Доводи представників відповідачів про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо відмови у виплаті недоплачену суму заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період: з 9 липня по 31 грудня 2007 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, починаючи з 01.01.2008, то вони задоволенню не підлягають, так як з 01.01.2008 розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Дія норм Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не розповсюджуються на 2008 рік, а рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 не відновлено дію статті частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідно до Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом міністества фінансів Украйни N 332 04.04.2006 року та зареєстованому в міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 р. за N 454/12328 (з послідуючими змінами) Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі — Головне управління) є територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України. Основним завданням Головного управління є:

забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями;

у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

Тому кошти для здійснення сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 1900 грн. 58 коп. повинні бути перераховані з Державного бюджету України другим відповідачем.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Відповідно до ст. 3 Декрету КМУ „Про державне мито" із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, взімаєтся 0, 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що на ден звернення позивачки до суду скадає 3 грн. 40 коп.

Сплата позивачкою суми судового збору підтверджена документально.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу— відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскількі позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням того, що він має немайновий характер, судовий збір у розмірі 3, 40 грн. підлягає розподілу між позивачем і відповідачем у наступному порядку: з позивача - 1 грн. 70 коп., з відповідача - 1 грн. 70 коп.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає за можливе, у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь Держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, другий відповідач - Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання неправомірною діяльність суб’єкту владних повноважень та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради виплатити на користь позивача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 - 2008 роки у розмірі 3051 грн. 50 коп - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті суми заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період: з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.

Зобов’язати Головне управління Державного казначейства у Донецькій області перерахувати Управлінню праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради суму коштів, донараховану Управлінням праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради за період: з 9 липня по 31 грудня 2007 року для здійснення виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В іншій частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.