Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
03 березня 2011 р. № 2-а- 936/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., при секретарі судового засідання Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача: Митнік В.С., представник відповідача: Бабенко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення за № 0001371540/0 від 08.09.2010 року, № 0001371540/1 від 14.10.2010, № 0001371540/2 від 12.11.2010 року прийняте ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача, послаючись на вимоги Закону України "Про податок на додану вартість”, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову.
В судовому засіданні 03.03.11р. представники сторін підтримали свої правові позиції.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що відкрите акціонерне товариство «Харківхолодмаш»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.12.1991 року № 1 480 120 0000 018190.
30.03.2000 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №29006731.
Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Харківхолодмаш»з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Дім споживчого побуту-Бріз»правильності обчислення ПДВ за квітень 2010 року.
Начальником ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова Краєвою Л.М. за результатами перевірки винесено ВАТ «Харківхолодмаш»податкове повідомлення-рішення №0001371540/0 від 08 вересня 2010 року про застосування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 210628,25 грн. ( з них: за основним платежем 140403,50 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 70224,75 грн.) .
Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення №0001371540/0 від 08 вересня 2010 року в порядку п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України №2181 "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, ДПА у Харківській області, ДПА України.
Рішенням відповідача, а в подальшому рішеннями ДПА регіонального рівня та ДПА України, скаргу позивача було залишено без задоволення, відповідно рішення-повідомлення без змін.
З метою доведення платника податків до нового граничного строку сплати податкових зобов'язань, після кожного розгляду скарг ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова виносились податкові повідомлення-рішення через дріб, що передбачено підпунктом 4.6 пункту 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України №06.07.2001 року №567/5758, в якому зазначено, що за результатами розгляду скарг виноситься податкове повідомлення-рішення та через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення-рішення.
Перевіркою встановлено, що позивач по справі у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з підприємством ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" з питань поставки цанги.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з пп. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час складання податкової накладної) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.
Отже, у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець).
Як встановлено в судовому засіданні, податкові накладні видані контрагентами позивача за наслідками виконання укладених угод поставки, а саме ПП «Дім споживчого побуту –Бріз»відповідають вимогам п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.
Як було встановлено судом податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних отриманих від ПП "Дім Споживого побуту - Бріз".
Податкові накладні були складені та видані ВАТ “Харківхолодмаш” на підставі договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, та розрахункових документів-платіжних доручень про сплату вказаних робіт.
Відповідно до п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Стаття 9 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.
Судом встановлено, що ПП "Дім Споживчого побуту - Бріз" зареєстроване платником ПДВ про що видане свідоцтво № 100246434, та вказане підприємство на час вчинення угод знаходилось в ЄДРПОУ.
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП "Дім Споживчого побуту - Бріз" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а ВАТ “Харківхолодмаш” правомірно віднесло суми зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.
Крім цього, згідно п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим.
Крім того, суд аналізуючи положення вище зазначених нормативно правових актів приходить до висновку, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагент позивача ПП "Дім Споживчого побуту - Бріз" не надає звітності.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
У даному випадку така відповідальність покладена на ПП "Дім Споживчого побуту - Бріз", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами фірми.
Закон України “Про податок на дану вартість” не має відповідних норм, які б зобов’язували замовника робіт слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.
Що стосується висновку якій міститься в акті перевірки від 18.08.2010р. №3908/15-409/14307966 про те, що операції пов’язані з ПП "Дім Споживчого побуту-Бріз" не були використані в господарській діяльності ВАТ “Харколодмаш” суд зазначає наступне:
Відповідно до вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів –договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі роботи виконані ПП "Дім Споживчого побуту - Бріз" були використані позивачем у його господарської діяльності з митою отримання прибутку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ПП «Дім Споживчого побуту –Бріз»є єдиним постачальником цанг , без яких технологічний процес виготовлення значаної кількості продукції підприємства позивача неможливий.
Виконані роботи були прийняти ВАТ “Харківхолодмаш” згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні.
Вартість виконаних робіт ПП "Дім Споживчого побуту-Бріз" була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень, а цанги були введені в експлуатацію та використані у виробництві.
Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності ВАТ “Харківхолодмаш”, відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду надано не було.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено використання ВАТ “Харківхолодмаш”, у своєї господарської діяльності усіх робіт виконаних ПП «Дім Споживчого побуту –Бріз».
Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між ним і ПП «Дім Споживчого побуту –Бріз»є нікчемними, з посиланням на вимоги ст..203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається
Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства
Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.
Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.
Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Дослідивши договір між ВАТ “Харкіхолодмаш” та ПП «Дім Споживчого побуту –Бріз»суд вважає, що договір укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.
Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.
Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова за №0001371540/0 від 08.09.2010 року, № 0001371540/1 від 14.10.2010, №0001371540/2 від 12.11.2010 року винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобов’язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ВАТ "Харківхолодмаш", то поданий позов підлягає задоволенню.
Отже позов ВАТ «Харківхолодмаш" є обґрунтований, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат по справі проводиться за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова за № 0001371540/0 від 08 вересня 2010 року; № 0001371540/1 від 14 жовтня 2010 року; № 0001371540/2 від 12 листопада 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код 14307966) суму сплачених судових витрат у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 04.03.2011 року.
Суддя Горшкова О.О.